Справа № 761/611/18
Провадження № 2-а/761/475/2018
22 червня 2018 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого-судді Мальцева Д.О.
при секретарі Ставничому Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти № 2 батальйону №2 управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції МВС України лейтенанта поліції Волкова Тимура Абдуловича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Інспектора роти № 2 батальйону №2 управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції МВС України лейтенанта поліції Волкова Тимура Абдуловича (далі по тексту - відповідач), третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі по тексту - третя особа), відповідно до якого просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія АР № 471697 від 28.12.2017, складену інспектором роти № 2 батальйону №2 управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції МВС України лейтенанта поліції Волковим Тимуром Абдуловичем про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 28.12.2017 о 17 год. 00 хв. під час керування автомобілем «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_2 по проїзній частині Петропавлівської площі в м. Києві, був зупинений відповідачем з приводу порушення Правил дорожнього руху України, а саме на перехресті вулиць Семена Скляренка та Петропавлівської площі позивач нібито перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки. Відносно позивача відповідачем було винесено оскаржувану постанову. Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, крім того в постанові зазначено, що позивач порушив п. 1.3 розділу 34 ПДР України, що не встановлює будь-яку відповідальність, а лише визначає значення дорожньої розмітки. Крім того, при ухваленні зазначеної постанови Інспектором УПП не надано будь-яких доказів, які б підтверджували ту обставину, що позивач порушив ПДР України. Також зазначив, що відповідачем порушено право позивача на захист. За таких обставин, позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 16 січня 2018 року по справі відкрито провадження та призначено проведення підготовчого засідання.
14 лютого 2018 року в судовому засідання представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а постанову правомірною та законною. Відповідач належним чином відреагував на вчинене позивачем адміністративне правопорушення, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, виконав вимоги ст. 278 КУпАП, повідомив позивача про його права у відповідності до ст. 268 КУпАП та за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом оцінив докази, а також ту обставину, що він особисто бачив як позивач вчинив зазначене правопорушення, а саме перетин позивачем в порушення вимог ПДР України подвійної суцільну лінію. Право на захист відповідачем не порушувалось, позивачу було надано час на виклик захисника, проте захисник на місце події не прибув, тому відповідач продовжив розгляд даної справи без задоволення вказаного клопотання позивача. З врахуванням наведеного, відповідач діяв згідно до покладених на нього обов'язків та відповідно до норм чинного законодавства. В задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року в якості третьої особи до участі у справі залучено Департамент патрульної поліції Національної поліції України, у зв'язку з чим оголошено перерву по справі.
22 лютого 2018 року через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач вказав, що відповідачем були порушені вимоги нормативно-правових актів, які наводились у відзиві, а також права позивача, вимоги Закону України «Про Національну поліцію», ст. 8, 9 КУпАП та п. 1.9. ПДР України, оскільки до відповідальності було притягнуто особу, яка не порушувала ПДР України. Крім того, вказав, що у відзиві не наведено жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що позивач порушив ПДР України.
Ухвалою суду від 27 березня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання, призначене на 22 червня 2018 року, не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представник третьої особи в удове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Суд встановив фактичні обставини справи, які підтверджуються наступними доказами.
28 грудня 2018 року відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія АР № 471697, відповідно до якої 27 грдуня 2017 року о 17 год. 00 хв. в м. Київ, перехрестя вул. С.Скляренка та площі Петропавлівської водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 здійснив поворот ліворуч, при цьому перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив ПДР України розділ 34 п. 1.3.
Вказаною постановою відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу розмірі 255 грн.
Копію постанови позивачем отримано.
Позивач в своїх письмових поясненнях зазначив, що не вчиняв вказаного правопорушення, правил дорожнього руху не порушував, тому оскаржувана постанова, винесена відповідачем, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, всупереч вимог ст. 278, 279 КУпАП, відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а також позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
В свою чергу відповідач зазначив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, останнім не було допущено порушення прав позивача. Відповідач, керуючись своїм внутрішнім переконанням, всебічно, об'єктивно та у повному обсязі оцінивши всі докази, в повному обсязі встановивши обставини справи, виніс постанову з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.3 розділу 34 ПДР України, горизонтальна розмітка має таке значення: поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
У відповідності до ч. 1 ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачені частиною першою та другою статті 122 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.
Згідно положень ч. 1, 3 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Разом з тим, згідно ст. 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, згідно норм ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.5 ст. 77 КАС України,якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З врахуванням наведено, суд приходить до висновку, що до матеріалів справи, крім пояснень відповідача, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що позивачем було порушено вимоги п. 1.3 розділу 34 ПДР України та вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП України, зокрема, доказів щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.
Також, не вбачається з матеріалів справи, що відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини справи, що мали значення для її правильного вирішення.
За вказаних обставин, суд, приходить до висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, а відповідачем, в порушенням вимог ст. 280 КУпАП, додатково не було встановлено чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме постанова у справі про адміністративне правопорушення серія АР № 471697 від 28.12.2017, складену інспектором роти № 2 батальйону №2 управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції МВС України лейтенанта поліції Волковим Тимуром Абдуловичем про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. - підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_3 до Інспектора роти № 2 батальйону №2 управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції МВС України лейтенанта поліції Волкова Тимура Абдуловича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серія АР № 471697 від 28.12.2017, складену інспектором роти № 2 батальйону №2 управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції МВС України лейтенанта поліції Волковим Тимуром Абдуловичем про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. - скасувати, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: