Справа № 760/747/17
Провадження №2/760/3240/18
21 червня 2018 р. Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Гаєвської С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в інтересах малолітнього ОСОБА_2, Органу опіки та піклування Добропільської міської ради Донецької області, третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування усиновлення, -
Позивач ОСОБА_1 в січні 2017 р. звернулася до суду із позовом про скасування усиновлення, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просила скасувати усиновлення ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; передати малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на опікування Органу опіки і піклування Добропільської міської ради Донецької області, а саме: Службі у справах дітей Добропільської міської ради та змінити прізвище дитини «ОСОБА_2» - на «ОСОБА_2».
Свої вимоги мотивує тим, що на підставі рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 серпня 2016 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, маючи намір подарувати дитині-сироті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 родинне тепло, сімейний затишок, любов та ласку усиновила його, надіючись стати для нього справжньою матір'ю, забезпечити йому належне фізичне та духовне зростання та виховати його у дусі поваги та любові.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.08.2016 р. було зобов'язано Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області внести до актового запису про народження №262 від 28.09.2006 р. зміни прізвища дитини з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».
Але після переїзду ОСОБА_2 до спільного з ОСОБА_1 дому у АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 відразу в розмові виявив бажання не змінювати своє прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2». Оскільки мати - ОСОБА_1 вважала, що для ОСОБА_2 це дуже важливо залишитись на своєму прізвищі, яке він отримав при народженні остання не стала наполягати на зміні прізвища на «ОСОБА_2».
З 01.09.2016 ОСОБА_2 став учнем середньої загальноосвітньої школи №69 м. Києва, що розташована по вул. Донецька, буд. 25 з прізвищем «ОСОБА_2».
До будь-яких органів державної реєстрації актів цивільного стану управління юстиції із заявою про зміну прізвища ОСОБА_2 з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» мати не зверталася, нове свідоцтво про народження ОСОБА_2 не отримувала.
Із самого початку сумісного проживання стало зрозуміло, що це дуже складна дитина. ОСОБА_2 не зважаючи на всі зусилля матері надати йому свою турботу, виховати його, категорично не бажав приймати її любов та турботу, усвідомлено не піддавався перевихованню, не проявляв ніякого інтересу до їх спільного життя.
Спочатку ОСОБА_1 сподівалася на педагогічну запущеність дитини, а тому почала приділяти дуже багато уваги до його виховання: намагалася йому роз'яснювати основні елементарні правила поведінки, огортала любов'ю, прививала йому любов до домашніх тварин, ближніх та повагу до дорослих і вчителів, проводила з ОСОБА_2 дуже багато часу, відвозила його до школи та надала можливість відвідувати дитячі гуртки за інтересами.
Всі намагання ОСОБА_1 зводилися нанівець. Дитина не сприймала і не сприймає до сьогодні ОСОБА_1 як матір, як старшу людину, не проявляє хоча б елементарної поваги, постійно оголошував наміри та бажання скоріше повернутися до дитячого будинку, у тому числі до санаторно-оздоровчого центру соціальної реабілітації «Смарагдове місто» Донецької області, де він постійно перебував до усиновлення або до дитячого будинку у м. Києві.
Останнім часом поведінка ОСОБА_2 значно погіршилася. Він почав красти, брехати, на зауваження ОСОБА_4 та учителів або не реагував, або кричав із вживанням нецензурної лайки, навмисно і награно істеричив по 2-5 годин, демонстративно бився головою об різні предмети.
В школі у дитини також постійні проблеми. ОСОБА_2 не проявляв і не проявляє уваги та бажання до навчання. На заняттях ОСОБА_2 займається чим хоче, у тому числі сидить під партою або ходить по кабінету. ОСОБА_1 майже щоденно спілкувалася з вчителями, з'ясовуючи причини неадекватної поведінки ОСОБА_2, зривання ним уроків, прояви агресії до вчителів. ОСОБА_2 постійно конфліктує та провокує дорослих на конфлікти, веде себе знервовано, на зауваження вчителів не реагує, або «нецензурно» лається на останніх, але не зважаючи на таку педагогічну запущеність, ОСОБА_1 до останнього часу намагалася його перевиховати, привити до нього етичні правила життя та поведінки. При цьому в Колективі з дітьми у ОСОБА_2 конфлікти відсутні.
Проте останнім часом ОСОБА_2 взагалі почав втікати зі школи та з дому.
Позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства вона, як усиновлювач повинна діяти перш за все в інтересах дитини. Після відмови ОСОБА_2 проживати спільно з ОСОБА_1 та щоденними розмовами ОСОБА_2 про найскоріше повернення до дитячого будинку - спільне проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 негативно вплинуло на останнього, оскільки з кожним днем погіршується його нервовий стан здоров'я. Дитина щоденно переживає нервовий стрес у зв'язку зі спільним проживанням з людиною, яку він не поважає та яка йому не потрібна.
Також, ОСОБА_2 неодноразово здійснював та погрожує (намагається маніпулювати) у подальшому здійснювати втікання з дому, пояснивши своє рішення «бажанням повернутися до дитячого будинку, де йому подобається більше ніж вдома» та «відмовою подальшого проживання в сім'ї».
З ОСОБА_2 в школі працював психолог. ОСОБА_1 також особисто консультувалась з психологами щодо корегування її поведінки під час спілкування з ОСОБА_2, але жодних результатів, які хоча б трошки покращили відношення дитини до матері та до оточуючих взагалі немає.
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики емоційний фон ОСОБА_2 нестабільний, останній має дезадаптовану поведінку: виявляє неповагу до дорослих, демонструє свою свободу, порушує загальноприйняті норми поведінки, проявляє зухвалість; мають місце емоційні невмотивовані реакції; ОСОБА_2 демонструє набуті негативні особистісні утворення; схильність до хитрощів га маніпуляції людьми для досягнення своєї мети, а також брехливість, симуляції, театральність, демонстративність. Вольове управління ОСОБА_2 дезорганізоване; недоліки в розвитку волі: негативізм (виявляється в непокірності, невмотивованому протистоянні дорослим, небажання брати до уваги зауваження чи вимоги дорослих), впертість, неорганізованість, імпульсивність поведінки, нетерпимість до обмеження його незрозумілих поривів. Як наслідок - у ОСОБА_2 з'явились зумисні порушення дисципліни, зриви уроків, грубощі, вербальна агресія.
Відповідно до індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_2 від 05.12.2016 р. у нього на високому рівні відбувається прояв агресії, екстрапунітивна спрямованість з такими особливостями: відчуження, недовіра і байдуже ставлення до оточуючих, агресія у спілкуванні, надання переваги залишатися незалежним від будь-кого. Діагностика агресивності за проективною методикою «Вулкан» показала про готовність підлітка до агресивного захисту своєї незалежності, агресії у стосунках.
Оскільки ОСОБА_1 не в змозі передбачити дії ОСОБА_2 (у тому числі чи повернеться він із школи додому, або ні) та реально переживає за стан його здоров'я та життя (постійне психологічне нервування у зв'язку з небажанням проживати у сім'ї, неповернення додому, можливість переохолодитися, замерзнути, потрапити у небезпеку) ОСОБА_1 звернулася до служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із відповідною заявою про поміщення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідного центру реабілітації.
Як мати, ОСОБА_1 вжила всіх заходів щодо виховання дитини ОСОБА_2 (проводила співбесіди та роз'яснення особисто, в школі з вихователями, виконувала всі поради психологів, читала вголос дитячі книги, спільно проводила вихідні дні з ОСОБА_2 та його другом, грала з ними в різноманітні ігри, тощо) надаючи можливість отримати щасливе дитинство ОСОБА_2 та маючи надію на виправлення його. Але жодних позитивних результатів це не дало.
ОСОБА_1 були вичерпані всі способи для встановлення та налагодження нормального контакту з дитиною ОСОБА_2, які не надали будь-яких позитивних результатів.
22.12.2016 ОСОБА_2 знову втік з дому, про що ОСОБА_1 повідомила Солом'янського УП ГУНП в м. Києві. Після затримання ОСОБА_2, останній відмовився йти додому з матір'ю. Тому 22.12.2016 ОСОБА_2 було поміщено до центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 служби у справах дітей Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за адресою: м. Київ, просп. Маяковського. 28-в.
Таким чином, усиновлення ОСОБА_1 дитини ОСОБА_2 не відповідає інтересам самої дитини, оскільки дитина відмовляється проживати спільно з ОСОБА_1 та бажає повернутися до дитячого будинку; спільне проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5 негативно впливає на останнього, оскільки з кожним днем погіршується його нервовий стан здоров'я, зростає злість та агресія до оточуючих.
Відповідно до бажання ОСОБА_2, останній бажає залишитися на його прізвищі, наданому йому рідними батьками при народженні «ОСОБА_2», тому позивач просила змінити прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києві від 26.04.2017 р. залучено до участі в якості третьої особи Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києві від 20.04.2018 р. залучено до участі в якості співвідповідача Орган опіки та піклування Добропільської міської ради Донецької області.
В судовому засіданні позивач підтримала позов, просила його задовольнити та пояснила, що вона усиновила ОСОБА_2 в 2016 р., в них відразу не склалися відношення, ОСОБА_2 просився до дитячого будинку, вів себе неадекватно, порушував дисципліну в школі. 21.12.2016 р. залишив квартиру, позивач звернулася до поліції, коли знайшли дитину, ОСОБА_2 не бажав повертатися додому, його поміщено до центру соціально-психологічної реабілітації, повертатись додому ОСОБА_2 не бажає.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених в позові.
Представник Органу опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації м. Києва підтримав висновок, просили передати малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на опікування органу опіки та піклування Добропільської міської ради Донецької області та зазначили, що у вересні 2016 р. служба дізналась про проживання усиновленого ОСОБА_7 з матір'ю ОСОБА_1 Умови проживання для дитини були створені належним чином. Відносини між матір'ю та дитиною не склалися, ОСОБА_2 повідомив, що не має бажання проживати з позивачем. В грудні 2016 р. покинув дім. Дитина вже перебуває півтора роки в центрі соціально-психологічної реабілітації. Позивач не забирає дитину з центру, не забезпечує сімейним вихованням. Дитина не бажає проживати з позивачем.
Представник Органу опіки та піклування Добропільської міської ради в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник третьої особи Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника. Просив відмовити в задоволенні позову та подано психологічний висновок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 240 СК України право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1.
Малолітній ОСОБА_2 перебував на первинному обліку, як дитина-сирота в службі у справах дітей Добропільської міської ради Донецької області.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.08.2016 р. заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 усиновлювачем малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов'язано Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області внести до актового запису про народження №262 від 28.09.2006 року зміни прізвища дитини з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».
Згідно відповіді Солом'янського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві №12490/03/04-38 від 30.12.2016 р. встановлено наявність актового запису про народження гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 №262 від 28.09.2006 р., складний відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Добропіллю, Добропільського міського управління юстиції у Донецькій області, відповідно до державного реєстру були внесені зміни, згідно до рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.08.2016 р., а саме змінено прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».
Згідно довідки №М.16/64 від 10.01.2017 р., виданої ПАТ «КАСКАД» вбачається, що ОСОБА_1 проживає спільно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, з 01.09.2012 р.
У відповідності з ч. 1 ст. 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами; у разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування.
Відповідно до характеристики ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданої директором середньої загальноосвітньої школи №69 м. Києва вбачається, ОСОБА_2 навчається в середній загальноосвітній школі №69 м. Києва з 1 вересня 2016 року. Матеріал навчальних програм засвоює на початковому рівні. Прагнення вчитися, майже відсутнє. На уроках неактивний. Загальний рівень розвитку пізнавальної сфери - нижче середнього. Рівень розвитку пам'яті - низький, уваги - низький, мислення - середній, уяви - низький; мовлення - низький.
Ставлення до навчання нестійке: вважає, що вчитися треба, але інтересу до навчання та систематичності в підготовці не виявляє.
Хлопцеві властивий вияв негативних емоцій. Має схильність до суперечок. В учня високий рівень потреби у спілкуванні з ровесниками. Яскравою рисою, що спричиняє негативне відчуття себе, є "самотність". Дитина неагресивна, потребує дружби і товаришування, схильний до усамітнення.
Рівень потреб у схваленні з боку дорослих - вище середнього, з боку однолітків - високий.
Прагнення самовдосконалення виявляється у байдужому ставленні до власних помилок та очікуванні прихильного ставлення до себе з боку оточуючих.
Невпевнений у собі, не вміє відстоювати власну думку. Самооцінка дещо занижена. У конфліктній ситуації сперечається грубою лексикою.
Труднощі в навчанні пов'язані з недостатньо розвинутим емоційно-вольовим контролем: хлопець не доводить розпочату справу до кінця, шукає легких рішень. Впевненість у собі, вміння спілкуватися, розвиток розумових здібностей, співпраця з оточуючими можуть допомогти учневі досягти бажаного. Упертий, нещирий, невитриманий, не поважає старших. Потребує індивідуального підходу.
Встановлено, що 22.12.2016 р. ОСОБА_2 самовільно залишив домівку, ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського управління поліції щодо розшуку дитини. Дитина була відразу знайдена, але ОСОБА_1 відмовилась забрати сина додому та він був влаштований до центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 22.12.2016 р.
Згідно листа Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Вих. № 008 від 06.02.2017 р. вбачається, що Міським центром дитини розглянуто звернення щодо вивчення психоемоційного стану, особистісних характеристик ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зроблено висновок, що ОСОБА_2 має порушення прив'язаності, а саме - відсутність прив'язаності. У дітей з таким типом прив'язаності немає жодних проявів прив'язаності до споріднених осіб, навіть у ситуаціях з явною загрозою їх життю, у яких діти з безпечною прив'язаністю шукають близькості до спорідненої особи. Такі діти зовсім не чинять опору при розлуці, не віддають переваги жодній зі значимих осіб. Такий тип поведінки інколи зустрічається у вихованців дитячих будинків або в тих дітей, які неодноразово пережили розрив чи зміну стосунків і часто переходили з одного дитячого закладу в інший. У дітей з описаним вище порушенням прив'язаності ніколи не розвивається стійка і надійна прив'язаність. Для таких дітей не існує авторитетних об'єктів прив'язаності, біля котрих вони могли б почуватися в безпеці та до яких могли б звернутися за захистом при виникненні страху або загрози. Тому ОСОБА_2 і не потребує уваги та захисту з боку дорослих.
Відповідно до психологічного висновку, наданого 26.02.2018 р. Центром соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, був влаштований до Центру 22.12.2016 року.
Під час спілкування з ОСОБА_2 було з'ясовано, що відразу після переїзду до м. Київ його зарахували до загальноосвітньої школи №69 до 5 класу. В школі у ОСОБА_2 не відразу склались товариські взаємовідносини з оточуючими, хлопець почував себе «чужим» в новому колективі, йому було важко адаптуватись до нового закладу та нових правил проживання в родині. У ОСОБА_2 був порушений термін періоду адаптації до нових умов (нова родина, школа, нове місто, нові знайомі та ін.), що спровокувало у дитини емоційний зрив, хлопчик почав порушувати дисципліну, уходити з дому та ін.
За час перебування ОСОБА_2 в Центрі, психологами та педагогами закладу розпочато проведення комплексу заходів, який включає різні види навчально-виховної та психологічної роботи з дитиною, а саме: психодіагностична робота, індивідуальна та групова консультація з психологом, профілактичні заняття щодо попередження формування девіантної поведінки, заняття спрямовані на розвиток вмінь саморегуляції формування санітарно гігієнічних навичок, розвиток комунікативних навичок, ігрові тренінгові заняття на підвищення рівня загальної обізнаності, гурткова робота на розвиток творчих здібностей, згідно віку та ін. ОСОБА_2 приймає активну участь у всіх культурних заходах, спортивних змаганнях, екскурсіях, що проводяться в Центрі та за його межами.
Внаслідок проведеної роботи помітні певні позитивні зміни в поведінковій сфері та психоемоційному розвитку ОСОБА_2: поступово формуються навички самоконтролю та критичного ставлення до власних дій, підвищився рівень загальноосвітніх знань, формуються санітарно гігієнічні навички. ОСОБА_2 почав усвідомлювати негативні наслідки власної поведінки та критично до цього ставитись. Згідно думки, ОСОБА_2, він хоче підтримувати спілкування з ОСОБА_1, а повернутись на спільне проживання в її родину не бажає, оскільки вже пройшло достатньо тривалий час окремого проживання що призвело до розриву прихильності до матері (яка і так була дуже не міцна).
Крім того, за весь час перебування ОСОБА_2 в Центрі, його, мати ОСОБА_1, відвідувала декілька разів, а саме: поздоровляла ОСОБА_2 з Днем народження та Новим роком, передаючи подарунок дитині та солодощі іншим дітям (з його групи). В періоди поза зустрічами з дитиною, в телефонному режимі, щодо стану здоров'я, долею, успіхами у навчанні ОСОБА_2, ОСОБА_1 не цікавилась. ОСОБА_2 чітко усвідомлює позицію, що його справа стосовно скасування усиновлення буде розглядатись в суді ( таку інформацію ОСОБА_2 вже чітко знав ще до влаштування в Центр), проте незважаючи на всі перепони ОСОБА_2 надалі має бажання мати нову люблячу родину. Також дуже позитивні спогади виказує ОСОБА_2, щодо попереднього місця перебування (до усиновлення) і хотів надалі там проживати. Індивідуальні консультування з психологами Центру, щодо спроб налагодження взаєморозуміння з ОСОБА_2 та підвищення рівня батьківського виховного потенціалу, громадянка ОСОБА_1 не відвідувала та запиту до спеціалістів Центру на співпрацю не надавала.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації №108/24-1270 від 12.04.2018 р. вбачається, що Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації не заперечує щодо скасування усиновлення малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою ОСОБА_1, здійсненого до рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.08.2016 р. та просить передати малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на піклування органу опіки та піклування Добропільської міської ради Донецької області, оскільки ОСОБА_1 самоусунулась від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.239 СК України у разі скасування усиновлення відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.
Згідно ч.5 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по-батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по-батькові, які вона мала до усиновлення.
В силу ст. 241 СК України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, не забезпечує ОСОБА_2 сімейним вихованням та між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, тому суд вважає, що усиновлення підлягає скасуванню.
Порядок здійснення усиновлення (скасування усиновлення), здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей регулюється Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905.
Відповідно до п. 3, 7, 18 вказаного Порядку визначено, що усиновленню підлягають діти, які перебувають на відповідному обліку дітей, які можуть бути усиновлені, що здійснюється службами у справах дітей районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Мінсоцполітики.
Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, батьки яких дали згоду на усиновлення, беруться на місцевий облік службою у справах дітей за місцем їх походження протягом місяця після виникнення підстав для усиновлення.
Діти знімаються з місцевого, регіонального та централізованого обліку в разі їх усиновлення та поновлюються на місцевому, регіональному та централізованому обліку в разі визнання усиновлення недійсним; скасування усиновлення, тощо.
Як вбачається із позовної заяви, малолітній ОСОБА_2 перебував на первинному обліку як дитина-сирота в службі у справах дітей Добропільської міської ради Донецької області, тому, відповідно до пунктів 18, 19 Порядку, у разі скасування усиновлення, повинен бути поновленим на місцевому та регіональному обліку дітей, які можуть бути усиновленні в службі у справах дітей Добропільської міської ради Донецької області, а, відповідно до пунктів 3-17 Порядку - повинен бути переданий на опікування органу опіки та піклування Добропільської міської ради Донецької області.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст.238, 239, 241 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в інтересах малолітнього ОСОБА_2, Органу опіки та піклування Добропільської міської ради Донецької області, третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування усиновлення задовольнити.
Скасувати усиновлення ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на опікування Органу опіки і піклування Добропільської міської ради Донецької області.
Змінити прізвище дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з «ОСОБА_2» - на «ОСОБА_2».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 27.06.2018 р.
Суддя С.І.Кушнір