Справа № 368/814/18
провадження № 2/368/418/18
Рішення
Іменем України
"27" червня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
при секретарі Гребеневич А.І.
з участю позивача ОСОБА_1
та відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
позивач просить суд розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1, і відповідачем - ОСОБА_2, відділом реєстрації актів громадянського стану Ржищівського міськвиконкому Київської області і актовий запис № 21, обґрунтовуючи позов наступним.
17 липня 1999 року вона з відповідачем уклали шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Ржищівського міськвиконкому Київської області (актовий запис № 21).
Від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства.
З підстав наведених вище, збереження їхньої сім'ї і подальше спільне проживання з відповідачем є неможливим.
Тому, у відповідності до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Крім того. ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки укладання шлюбу здійснюється на засадах взаємної любові та поваги, то збереження подружніх відносин неможливо, якщо втрачена їх основа. Тому вказана вище норма закону надає їй право звернутись до суду з відповідним позовом, в якому вимагати розірвання шлюбу.
Підстави, які б перешкоджали звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, передбачених ст. 110 Сімейного кодексу України, зокрема таких як вагітність або ж недосягнення їхньою спільного дитиною одного року, - відсутні.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача визнав повністю та просив винести рішення під час підготовчого засідання. Строк для примирення надавати непотрібно.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вислухавши сторони, які вважають, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання, та позовні вимоги позивача задовольнити.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 СК України).
Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 17 липня 1999 року уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Ржищівського міськвиконкому Київської області, про що було зроблено актовий запис під № 21.
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем.
Подружжя давно не проживає разом, спільного господарства не ведуть, позивач має бажання розірвати шлюб та відповідач проти цього не заперечує.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач та відповідач наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню. Після розірвання шлюбу позивач залишається на прізвищі ОСОБА_3.
На підставі ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який був зареєстрований 17 липня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ржищівського міськвиконкому Київської області, актовий запис № 21 - розірвати.
Позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_1.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до апеляційного суду Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 29.06.2018 р.
Суддя І.І. Шевченко