Справа № 367/4555/16-ц
Провадження №4-с/369/15/18
23.04.2018 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
за участі секретаря Водала А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, суб'єкт оскарження - державний виконавець Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, СТ «Бучанка» на дії державного виконавця та про скасування постанови державного виконавця, -
У червні 2016 року представник ОСОБА_3 подала скаргу в інтересах ОСОБА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що суд за заявою ОСОБА_1 забезпечив позовні вимоги ОСОБА_1 до СТ “Бучанка“ про захист прав споживача. Зокрема, суд зупинив дію рішення загальних зборів членів СТ “Бучанка“ від 31 травня 2014 року про обрання ОСОБА_4 на посаду голови правління СТ “Бучанка“. Дану ухвалу для примусового виконання вона пред'явила до Відділу ДВС Ірпінського МУЮ, що перейменовано у Ірпінський міськвідділ ДВС ГТУЮ у Київській області. Але постановою державного виконавця 20 травня 2016 року їй було відмовлено у відкритті виконавчого провадження № 51175319. Дану постанову вона отримала лише 01 червня 2016 року, тому строки оскарження нею не пропущені. Вказала, що своє рішення держвиконавець обґрунтувала тим, що ухвала (виконавчий документ) не містить рішення про те, які заходи примусового виконання слід застосувати, тобто рішення суду є незрозумілим держвиконавцю. Але остання замість того, щоб відкрити провадження, так як відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження (для відмови у прийнятті ухвали) і замість того, щоб звернутися в Ірпінський міський суд із заявою в порядку ст. 221 ЦПК України вирішила в інтересах ОСОБА_4, яка перебуває в особливих стосунках із держвиконавцем ОСОБА_5, не звертатися в суд і відмовити в прийнятті ухвали, у відкритті виконавчого провадження. Далі в постанові держвиконавець ОСОБА_2 зазначила : “Крім цього, в заяві стягувача зазначено: внести запис до ЄРР“. Отже сукупність цих обставин дали держвиконавцю право кваліфікувати їх як такі, що виключають здійснення виконавчого провадження, що не узгоджується з приписами ст. ст. 151-153, 221 ЦПК України, законом “Про виконавче провадження“ та іншими законами, судовою практикою при аналогічних питаннях.
Заявник просила скасувати постанову № 51175319 від 20 травня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) як таку, що є незаконна і необґрунтована; визнати відмову державного виконавця Лемберської Ольги Іванівни звернутися до Ірпінського міського суду із заявою в порядку статті 221 Цивільного процесуального Кодексу України протиправною при тому, що їй не зрозуміло рішення суду про забезпечення позову ОСОБА_1, яке станом на 20.05.16 р. не виконано ні Садівницьким товариством, ні ОСОБА_4 і не сплинув строк, протягом якого ухвала може бути пред'явлена.
При розгляді скарги заявники уточнювали вимоги скарги. Вказували також, що державний виконавець діяв в супереч положенням Закону України «Про виконавче провадження», тому його дії є неправомірними, постанова є незаконна. Держвиконавець вважає, якщо дії (заходи), що зазначені в ухвалі, не співпадають з тими заходами (діями), які визначив законодавець у ст. 32 Закону “Про виконавче провадження“, то це як раз і є інша передбачена законом обставина, що виключає здійснення виконавчого провадження, що з огляду на п. 4 ст. 32 того Закону є абсурдом. Законодавець передбачив у ст. 32 Закону “Про виконавче провадження“ лише загальні (засоби) ознаки правила поведінки державного виконавця, а для встановлення ознак, яких бракує виходячи з приписів п.4 ст. 32 Закону законодавець визначив, що державному виконавцю слід звертатися до тих заходів іншого акту, а саме до рішення іншого органу державної влади - судового, що прийнятий відповідно до норм цивільно-процесуального права і містити заходи примусового виконання рішення, які звісно не є і не можуть бути такими самими, які законодавець передбачив у пунктах 1-3 ст. 32 “Заходи примусового виконання рішень“ Закону “Про виконавче провадження“. Тому вважає, що рішення суб'єкта оскарження в цій частині не відповідає приписам ст. 19 Конституції України, оскільки держвиконавець неправомірно застосувала ст. 32 і п. 8 ч.1 ст. 26 Закону “Про виконавче провадження“, оскільки не вірно розуміє приписи пункту 4 ст. 32 “Заходи примусового виконання рішень“ Закону “Про виконавче провадження“ і не обізнана з способами викладення законодавцем диспозиції норми права. А отже мала відкрити виконавче провадження і звернутися принаймні до суду із заявою про роз'яснення рішення ( ст. 221 ЦПК України. Щодо тверджень суб'єкта оскарження щодо того, що ВДВС не уповноважений вносити записи у ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. В даному випадку при відкритті виконавчого провадження держвиконавець мала постановити, що відкриває виконавче провадження і що зупиняє дію рішення боржника-рішення зборів членів СТ “Бучанка“ від 31.05.14 р. про обрання на посаду голови правління ОСОБА_4 і мала скерувати цю постанову уповноваженій особі для виконання, тобто тій яка уповноважена вносити записи в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відтак відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, не передбачені законами жодні з тих обставин, що навела суб'єкт оскарження і що на її думку виключають здійснення виконавчого провадження.
Остаточно просили суд: визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Ірпінського міського управління юстиції Київської області ОСОБА_2 з повернення ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2015 року про забезпечення позову по справі №369/12/15ц; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Ірпінського міського управління юстиції Київської області ОСОБА_2 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №51157319 за ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2015 року про забезпечення позову по справі №369/12/15ц; зобов'язати суб'єкта оскарження повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2015 року про забезпечення позову по справі №369/12/15ц, подану в травні 2016 року в орган ДВС.
У судове засідання заявники не з'явилися. Подали суду письмову заяву, в якій просили скаргу розглядати у їх відсутність і задовольнити у повному обсязі.
У судове засіданні державний виконавець Лемберська О.І. не з'явилась. Подала суду письмові заперечення та просила відмовити у задоволенні скарги повністю.
У судове засідання представник СТ «Бучанка» не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..
За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
При розгляді справи судом встановлено, що 20 травня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 51175319 про примусове виконання ухвали № 367/12/15-ц.
Ухвала видана 16 липня 2015 року Ірпінським міським судом Київської області. А саме, до набрання законної сили рішенням суду по справі № 367/12/15-ц зупинено дію рішень загальних зборів СТ «Бучанка» від 31.05.2014 р. про обрання голови садового товариства ОСОБА_4. Боржник - СТ «Бучанка» смт. Гостомель, вул. Степова, 1, код ЄДРПОУ 37076054; стягував - ОСОБА_1, адреса АДРЕСА_1, заява про примусове виконання подана 19.05.2016.
У даній постанові державним виконавцем Лемберською О.І. встановлено, що відповідно до частини статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Згідно ухвали № 367/12/15-ц необхідно зупинити дію рішення загальних зборів СТ “Бучанка“, а відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» зазначені дії не містять заходи примусового виконання рішення. Крім цього, в заяві стягувач зазначив: внести запис про обтяження до ЄДР. Державний виконавець вважав, що відповідно до Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» повноваження щодо внесення записів до ЄДР ВДВС Ірпінського МУЮ не належать. Відповідно до пункту 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Враховуючи вищевикладене, ухвала № 367/12/15-ц не може бути прийнята ВДВС Ірпінського МУЮ до виконання та підлягає поверненню стягувачу. Ураховуючи викладене, керуючись п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець постановила відмовити в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали № 367/12/15-ц виданої 16.07.2015 Ірпінським міським судом Київської області про до набрання законної сили рішенням суду по справі № 367/12/15-ц зупинити дію рішень загальних зборів СТ «Бучанка» від 31.05.2014 р. про обрання голови садового товариства ОСОБА_4
Встановлено, що 01 червня 2016 року представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася із скаргою до начальника Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_6, в якій просила здійснити перевірку ВП№51175319, скасувати постанову від 20.05.16 р., зобов'язати держвиконавця звернутися до суду в порядку ст. 221 ЦПК України і дати відповідь на цю скаргу.
Постановою начальника Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 від 08 червня 2016 року, яким розглянуто скаргу стягувача ОСОБА_1 представника ОСОБА_3 від 01.06.2016 року на винесену державним виконавцем постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 20.05.2016 з виконання ухвали про забезпечення позову у справі № 367/12/15-ц, виданої 16.07.2015 Ірпінським міським судом Київської області про до набрання законної сили рішенням суду по справі № 367/12/15-ц зупинити дію рішень загальних зборів СТ «Бучанка» від 31.05.2014 р. про обрання голови садового товариства ОСОБА_4 та проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження.
За результатами якої відмовлено представнику стягувача ОСОБА_1 у задоволенні скарги від 01.06.2016 про скасування винесену державним виконавцем постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 20.05.2016 ВП № 51175319 з виконання ухвали про забезпечення позову у справі № 367/12/15-ц, виданої 16.07.2015 Ірпінським міським судом Київської області про до набрання законної сили рішення суду по справі № 367/12/15-ц зупинити дію рішень загальних зборів СТ «Бучанка» від 31.05.2014 р. про обрання голови садового товариства ОСОБА_4
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до приписів судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того, стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження, що у свою чергу свідчить про те, що питання, пов'язані із виконанням судових рішень регулюються в тому числі крім спеціального законодавства (ст.245 ЦК України), також ЦПК України, оскільки виконавче провадження слід розглядати як складову частину судового провадження.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження) передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
За приписами ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;2) неподання виконавчого документа, зазначеного у ст.17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Отже, положення вищезазначеної статті Закону містять вичерпний перелік підстав для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на час винесення ухвали про забезпечення позову) виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних справах у випадках, передбачених законом.
Вимоги до виконавчого документа закріплено у статті 18 цього Закону.
Ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При вирішенні скарги суд враховує висновки суду апеляційної інстанції, відсутність в матеріалах справи доказів невиконання ухвали суду про забезпечення позову СТ «Бучанка». Суд погоджується з доводами скарги, що всі судові рішення підлягають виконанню, але зауважує, що за презумпцією всі рішення підлягають добровільному виконанню, а в порядку Закону України «Про виконавче провадження» виконуються рішення, ухвали суду в примусовому порядку. Заявник не надав суду доказів, що СТ «Бучанка» не виконує ухвалу суду станом на дату розгляду скарги, оскільки ухвала суду про забезпечення позову прийнята судом ще 16 липня 2015 року. Не містить скарга обґрунтування того, які саме заходи державним виконавцем мають вживатись саме примусового характеру в межах Закону України «Про виконавче провадження». Зважаючи, що державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, оскаржувана постанова відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому у задоволенні скарги суд відмовляє.
На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», інформаційним лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року за №24-152/0/4-13, ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 447-453 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1, суб'єкт оскарження - державний виконавець Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, СТ «Бучанка» на дії державного виконавця та про скасування постанови державного виконавця - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 02 травня 2018 року.
Суддя Н.С. Пінкевич