Справа № 283/1393/17
Провадження №2/283/26/2018
25 червня 2018 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого-судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Даниленко Л.Г.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
представника відповідачів ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадкування,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якому просить:
-встановити, що він є рідним дядьком ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Малині Житомирської області;
-визнати за ним, спадкоємцем третьої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_6 у другій черзі.
В судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали та пояснили, що ОСОБА_7 була рідною сестрою позивача, якій він весь час допомагав. Після смерті сестри ОСОБА_1 продовжив допомагати її дочці ОСОБА_6, яка була його племінницею і була інвалідом з дитинства. Він оплачував їй комунальні послуги, купував продукти харчування та за свій рахунок поховав її. З цих підстав просять позов задовольнити.
Відповідачі і їх представник позов не визнали та пояснили, що вони також надавали ОСОБА_6 матеріальну допомогу: привозили гроші, одяг та їжу. Однак вона могла і самостійно себе обслуговувати, хоча була інвалідом 2 групи. ОСОБА_6 не була у безпорадному стані. Вона отримувала пенсію, самостійно пересувалась, ходила в магазин та аптеку.
Вважають, що допомога ОСОБА_1 не була єдиним та головним засобом для існування ОСОБА_6, а тому просять в позові відмовити.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року у віці 77 років померла ОСОБА_7 (а.с. 6). Згідно довідки Українківської сільської ради Малинського району Житомирської області ОСОБА_7 мала дошлюбне прізвище ОСОБА_7 і проживала в АДРЕСА_1 в домогосподарстві ОСОБА_8 до червня 1955 року (а.с. 124). У цьому році вона вибула в домогосподарство ОСОБА_9 (а.с. 126). По зміні її прізвища на ОСОБА_9 та по родинним відносинам з головою домогосподарства (невістка) вбачається, що ОСОБА_7 вибула з домогосподарства ОСОБА_8 у зв?язку з одруженням з ОСОБА_10
Також з довідки Українківської сільської ради Малинського району Житомирської області вбачається, що ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_1 мали спільних батька і матір, а отже були рідним братом та сестрою (а.с. 124-125).
ОСОБА_7 мала дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8), яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с. 71-72). Отже ОСОБА_6 є рідною племінницею позивача ОСОБА_1
Таким чином суд встановлює, що ОСОБА_1 є рідним дядьком ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 померла (а.с. 7). Заяви про прийняття спадщини після її смерті до нотаріуса подали племінники ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також дядько ОСОБА_1 (а.с. 58, 59, 62).
Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Отже відповідачі, які є племінниками ОСОБА_6, спадкують майно ОСОБА_6 за правом представлення, оскільки син ОСОБА_6 - ОСОБА_11 (а.с. 10) помер ще у 2011 році (а.с. 11).
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
На ці ж обставини посилається і позивач.
Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 показали, що ОСОБА_7 була рідною сестрою ОСОБА_1, а ОСОБА_6 була дочкою ОСОБА_7 Відповідно ОСОБА_1 був рідним дядьком ОСОБА_6 Остання хворіла на туберкульоз і була інвалідом з дитинства. ОСОБА_6 погано ходила, оскільки у неї були хворі ноги. Нею все життя опікувалась мати. Після смерті матері ОСОБА_6 став допомагати ОСОБА_1 Він або його дочка часто ходили до неї, приносили їжу, забирали прати одяг. Також вони оплачували борги ОСОБА_6 за комунальні послуги, а коли вона померла - оплатили їй похорони. Також ОСОБА_1 декілька разів склив ОСОБА_6 побиті вікна.
ОСОБА_6 могла собі зварити їжу, прибрати в будинку та випрати білизну, але без ОСОБА_1 вона пропала б, так як зловживала алкогольними напоями.
Свідки ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_26 показали, що ОСОБА_6 дійсно була інвалідом з дитинства і у неї були проблеми з ногами. Однак вона ходила і могла себе обслуговувати: прибрати в хаті, приготувати їжу та випрати білизну. Однак вона цього не хотіла робити, оскільки в неї був інтерес до спиртного. Їй всі допомагали хто чим міг, але було з власної ініціативи, а не тому, що вона вкрай цього потребувало. Її пенсії вистачало на таке життя, яке вона вела.
З даних показань вбачається, що ОСОБА_6 не перебувала у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво.
При перевірці пояснень позивача щодо надання ОСОБА_6 матеріальної допомоги судом були досліджені надані позивачем докази, щодо оплати наданих ОСОБА_6 комунальних послуг. З наданих чеків та квитанцій вбачається, що 31.01.2017 року, 23.02.2017 року, 24.03.2017 року та 17.05.2017 року були здійснені оплати за надані послуги з постачання електроенергії і газу за місцем проживання ОСОБА_6, але ці оплати здійснені після її смерті (а.с. 7, 9, 18-20). Оплата вартості поховань взагалі не є допомогою в розумінні ч. 2 ст. 1259 ЦК України (а.с. 23-24).
Таким чином позивач не довів тієї обставини, що він опікувалася, матеріально забезпечував, надавала іншу допомогу ОСОБА_6
Крім того така допомога не могла надаватись ним протягом тривалого часу, оскільки опікуном ОСОБА_6 була її мати ОСОБА_7 (а.с. 14), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с.. 6). ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 7). Отже позивач міг надавати їй допомогу 7,5 років, що не є тривалим часом.
За таких обставин суд відмовляє позивачу у визнати за ним, спадкоємцем третьої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_6 у другій черзі.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується вимогами ЦПК України і стягує з відповідачів на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 217-270 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 1259, 1266 Цивільного кодексу України,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним дядьком ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року в м. Малині Житомирської області.
В решті позову відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на сплату судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 640 гривень - по 320 гривень з кожного.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А. О. Тимошенко