Справа № 162/436/17
Провадження № 2/0158/10/18
06 червня 2018 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Корецької В.В.,
при секретарі - Процик Л.В.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
представника третьої особи - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - відділ містобудування та архітектури Любешівської райдержадміністрації, державний реєстратор Любешівської райдержадміністрації ОСОБА_7, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району № 18/4Б від 28.06.2004 року йому було виділено земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку площею 0,25 га в с. Залаззя по вул. Першотравнева, Любешівського району Волинської області. В подальшому за його замовленням було виготовлено будівельний паспорт та в 2006 році розпочато будівництво житлового будинку і на сьогоднішній день завершено, тому з метою оформлення свого права власності на вказану земельну ділянку він звернувся до ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району для отримання дозволу на розробку технічної документації, в чому йому було відмовлено, оскільки згідно нового генерального плану забудови села на місці розташування його будинку вказана позиція 50 під «магазин».
Внаслідок чого, у лютому 2017 року він звернувся до Заллаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області із заявою про розгляд питання внесення змін до генерального плану забудови села згідно рішення №18/4Б від 28.06.2004 року про виділення земельної ділянки під будівництва індивідуального житлового будинку та будівельного паспорта, звертаючи увагу на те, що на даний час на цій земельній ділянці збудований житловий будинок, який готовий до здачі в експлуатацію та інші господарські будівлі.
Крім того, у березні - квітні 2017 року він дізнався, що рішенням ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області №8/23 від 12.06.2016 року було надано ОСОБА_6 дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,25 га під будівництво житлового будинку в с. Залаззя по вул. Першотравнева, 27Б, Любешівського району Волинської області. Також, на підставі рішення ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області №15/23 від 26.12.2016 року 03.01.2017 року було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку - номер запису про право власності 18522738 від 03.01.2017 року.
Разом з тим, зазначає, що ОСОБА_8 сільська рада Любешівського району Волинської області при прийнятті вищевказаних рішень, погодивши раніше ОСОБА_6 акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі, фактично встановила нові межі суміжних земельних ділянок, не врахувавши попередні заяви про земельні спори між сусідами та вже фактично збудований житловий будинок на земельній ділянці площею 0,25 га, що була виділена йому рішення сільської ради від 28.06.2004 року за №18/4Б.
На підставі викладеного просить суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області №8/23 від 12.06.2016 року та №15/23 від 26.12.2016 року; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, що розташована в с. Залаззя по вул. Першотравнева, Любешівського району Волинської області; зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_8 сільську раду не чинити перешкод у користуванні ним земельною ділянкою площею 0,25 га, виділеної на підставі рішення ОСОБА_8 сільської ради №18/4Б від 28.06.2004 року, із винесеними в натуру її межами 92,0*87,0*26,0 погодженими архітектором району у 2005 році; зобов'язати ОСОБА_6 не чинити йому перешкод у користуванні земельною ділянкою та звільнити, незаконно заняту ним частину належної йому земельної ділянки площею 0,25 га.; зобов'язати ОСОБА_8 сільську раду внести зміни до нового генерального плану, затвердженого 2016-2017 роках, чим відновити межі земельної ділянки, виділеної йому відповідно до рішенні №18/4Б від 28.06.2004 року, площею 0,25 га.; стягнути з відповідачів заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 12.05.2017 року відкрито провадження у справі.
В ході судового розгляду відповідачем ОСОБА_6 подано заперечення на позовну заяву, відповідно до якої останній зазначає, що він є добросовісним набувачем даної земельної ділянки, жодних порушень при оформленні права власності на спірну земельну ділянку з його боку допущено не було, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому вважає, що у позові слід відмовити.
Разом з тим, під час судового розгляду ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.02.2018 року первісного відповідача ОСОБА_8 сільську раду Любешівського району Волинської області замінено на належного - Любешівську селищну раду Любешівського району Волинської області.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, кожен зокрема позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та просили їх задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити.
Представник Любешівської селищної ради Ківерцівського району Волинської області - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити повністю.
Представник третьої особи - відділу містобудування та архітектури Любешівської райдержадміністрації ОСОБА_5 в судовому засіданні висловив думку щодо недоцільності задоволення даного позову, оскільки дійсно ОСОБА_6 є власником оспорюваної земельної ділянки на законних підставах.
Третя особа - державний реєстратор Любешівської райдержадміністрації ОСОБА_7 та представник Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, щодо вирішення спору поклались на розсуд суду.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, аналізуючи докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах народовладдя, законності, гласності.
Пунктом 10 ст. 59 вказаного Закону встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_8 сільської Любешівського району Волинської області №18/4Б від 28.06.2004 року ОСОБА_1 було виділено, як забудовнику земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку, площею 0,25 га в с. Залаззя по вул. Першотравнева, Любешівського району Волинської області.
На виконання вищевказаного рішення Любешівським комунальним госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним підприємством Любешівського району Волинської області у 2005 році була розроблена проектно-кошторисна документація на будівництво житлового будинку, тобто виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки.
Згідно з виготовленою технічною документацією на забудову житлового будинку архітектором Любешівського району погоджено акт про винос в натуру меж земельної ділянки під будівництво індивідуального жилого будинку від 06.04.2005 року.
З матеріалів справи встановлено, що у період з 2006 року по 2016 року здійснювалось будівництво вищезазначеного житлового будинку.
Відповідно до рішення ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області №38/3 від 01.04.2015 року вирішено затвердити містобудівну документацію «Генеральний план с. Залаззя Любешівського району Волинської області» розроблений ДП «ДІПРОМІСТО» м. Луцька. Крім того зазначено, що рішення набирає чинності з моменту його оприлюднення на інформаційних стендах.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що не заперечується сторонами по справі, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації, оскільки було виготовлено новий генеральний план забудови села, де на місці розташування житлового будинку ОСОБА_1 вказано позиція - 50 «магазин».
Судом також встановлено, що рішенням ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області №10/21 від 27.11.2017 року скасовано рішення №18/4Б від 28.06.2004 року «Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку».
Однак, рішенням ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області №15/13 від 25.12.2016 року надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га під будівництво житлового будинку в с. Залаззя, вул. Першотравнева, 21А, Любешівського району Волинської області /а.с.21/.
Із відповіді Любешівського районного виробничого відділу Волинської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» вбачається, що розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Залаззя по вул. Першотравнева, 21, Любешівського району Волинської області, відповідно до рішення ОСОБА_8 сільської ради від 25.12.2016 року №15/13 не можливо, оскільки місце даної земельної ділянки по генеральному плані запроектоване під магазин /а.с.22/.
Судом встановлено, що рішенням сесії ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинскьої області №8/23 від 12.06.2016 року ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га. у с. Залаззя по вул. Першотравнева, 27Б, Любешівського району.
Згідно з рішенням ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області №15/13 від 26.12.2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_6 та надано у власність земельну ділянку площею 0,2500 га (с. Залаззя, вул. Першотравнева, 27Б) - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, внаслідок чого було виготовлено будівельний паспорт /а.с.74/.
Тобто, судом встановлено, що земельна ділянка за адресою с. Залаззя, по вул. Першотравнева, 27Б, Любешівського району Волинської області належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Приписами статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Статтею 39 Земельного кодексу України врегульовано, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
За змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно із ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено такий вид землевпорядної документації, як «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».
Згідно пункту 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України з питань земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 за №391/17686 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Вищий адміністративний суд України в постанові від 20.05.2014 року у справі №К/9991/68983/12, встановив, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою (постанова ВАСУ від 20.05.2014 року у справі № К/9991/68983/12.
Зокрема, прийняті рішення ОСОБА_8 сільською радою Любешівського району Волинської області №8/23 від 12.06.2016 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га. у с. Залаззя по вул. Першотравнева, 27Б, Любешівського району ОСОБА_6 та №15/13 від 26.12.2016 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_6 та надано у власність земельну ділянку площею 0,2500 га (с. Залаззя, вул. Першотравнева, 27Б) - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є правозастосовчими ненормативними актами індивідуальної дії, які за юридичними наслідками констатують факт надання згоди та вичерпали свою дію внаслідок їх виконання (є виконаними в силу самого факту їх прийняття).
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14 встановила:
«Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах».
Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, встановлено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України зазначені висновки мають бути врахованими судом при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин.
З врахуванням вищевикладеного суд позбавлений можливості скасувати рішення ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області №8/23 від 12.06.2016 року та №15/23 від 26.12.2016 року про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку в с. Залаззя по вул. Першотравневій, Любешівського району Волинської області, оскільки зазначені вище рішення ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області є актами одноразового застосування і не можуть бути змінені чи скасовані.
Окрім того, Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2,4,7, 11 до Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обгрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За вимогами статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_6
Наведене свідчить, що відповідач, ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку на підставі та у спосіб чинного законодавства.
З врахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що ОСОБА_1 не надав суду жодного документу, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, яким повинен бути державний акт на право власності чи право користування на земельну ділянку, або ж договір оренди, а також не надав суду доказів відведення йому меж у натурі, при цьому рішення ОСОБА_8 сільської ради Любешівського району Волинської області №18/4Б від 28.06.2004 року скасоване, Любешівським ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинський області проводиться досудове розслідування по факту підробки вищезазначеного рішення, також враховуючи, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем даної земельної ділянки, при цьому жодних порушень при оформленні права власності на спірну земельну ділянку допущено не було, прав власності на майно набув на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - відділ містобудування та архітектури Любешівської райдержадміністрації, державний реєстратор Любешівської райдержадміністрації ОСОБА_7, Управління Державної архітектурно будівельної інспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 28.04.2017 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована в с. Залаззя, вул. Першотравнева, 27Б, Любешівського району Волинської області та зареєстрована за ОСОБА_6 заборонено ОСОБА_6 здійснювати будівництво житлового будинку, господарських будівель, споруд та інших об'єктів нерухомого майна, вчиняти будь-які інші дії на земельній ділянці, яка розташована в с. Залаззя, вул. Першотравнева, 27Б, Любешівського району Волинської області.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована в с. Залаззя, вул. Першотравнева, 27 Б, Любешівського району Волинської області та заборони ОСОБА_6 здійснювати будівництво житлового будинку, господарських будівель споруд та інших об'єктів нерухомого майна, вчинення будь-яких інших дій на земельній ділянці, яка розташована в с. Залаззя, вул. Першотравнева, 27 Б, Любешівського району Волинської області, застосовані ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 28.04.2017 року слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 19, 41, 55, 121 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 78-81, 116, 118, 125, 126, 140, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 16, 31, 203, 321, 328, 373 Цивільного кодексу України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Любешівська селищна рада Любешівського району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - відділ містобудування та архітектури Любешівської райдержадміністрації, державний реєстратор Любешівської райдержадміністрації ОСОБА_7, Управління Державної архітектурно будівельної інспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована в с. Залаззя, вул. Першотравнева, 27 Б, Любешівського району Волинської області та заборони ОСОБА_6 здійснювати будівництво житлового будинку, господарських будівель споруд та інших об'єктів нерухомого майна, вчинення будь-яких інших дій на земельній ділянці, яка розташована в с. Залаззя, вул. Першотравнева, 27 Б, Любешівського району Волинської області, застосовані ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 28.04.2017 року - скасувати.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька
Повний текст рішення суду виготовлено 29 червня 2018 року