ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.06.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/308/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я", вул.Городоцька,174, м.Львів,79022, поштова адреса: а/с9437, офіс №312, Діловий центр "Вулик", вул.Городоцька,174, м.Львів,79022,
до відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Галицька" вул. Василіянок, буд. 22,м. Івано-Франківськ,76018
про стягнення страхового відшкодування (в порядку регресу) в сумі 49500,00 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №4/18/пр від 21.05.18;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №150/2017 від 12.05.17
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування (в порядку регресу) в сумі 49500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 25.02.16 №03-97.08/16, та внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди здійснив виплату страхового відшкодування, відтак, відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме до водія транспортного засобу Ford, номерний знак д.н.з
Ухвалою суду від 16.04.18 відкрито провадження у справі №909/308/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено розгляд справи по суті на 15.05.2018, за наслідками якого позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" залишено без руху.
Ухвалою суду від 04.06.18 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.06.18 та за клопотанням позивача витребувано у відповідача докази, а саме належним чином завірену копію полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6867204(чинний станом на 29.12.16), яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки "Форд", д.р.н. 21160 ХМ номер кузова НОМЕР_2.
У підготовчому засіданні представник позивача заявою б/н від 26.06.18(вх.№9493/18 від 26.06.18) зменшив позовні вимоги та підтримав позовні вимоги з врахуванням зазначної заяви. В обгрунтування заяви б/н від 26.06.18(вх.№9493/18 від 26.06.18) представник позивача вказав на те, що при поданні позову позивачем заявлено, що розмір франшизи згідно полісу №АЕ/6867204 становить 500,00грн., однак згідно поданої відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 04.06.18 копії зазначеного полісу франшиза становить 1000,00грн.
Приймаючи до уваги приписи ст.46 ГПК України, згідно яких позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, враховуючи, що згідно довіреності №4/18/пр від 21.05.18 представник позивача уповноважений на здійснення відповідної процесуальної дії, судом прийнято зазначену заяву позивача, відтак предметом спору є стягнення з відповідача 49000,00грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав на суму 49000,00грн. з підстав, викладених у відзиві вих.№764 від 25.06.18(вх.№9973/18 від 26.06.18).
За змістом ч.3, 4 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє(ч.4, 5 ст.191 ГПК України).
Судом на підставі довіреності №150/2017 від 12.05.17, виданої Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Галицька" ОСОБА_2, встановлено наявність повноважень представника відповідача на визнання позову від імені Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька". Крім того, судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб та відповідача.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).
Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні
Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" (по справі - позивач, по договору - страховик) та ОСОБА_3 (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 25.02.16 №03-97.08/16 (Далі - Договір). Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов"язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - Mazda 6 реєстраційний номер НОМЕР_3.
29.12.16 в с.Минай по вул.Борканюка, 23 сталася дорожньо-транспортна пригода( далі за текстом - ДТП) за участю транспортних засобів Mazda 6 реєстраційний номер НОМЕР_3, Volkswagen Transporter реєстраційний номер НОМЕР_4 та "Форд", д.р.н. 2160 ХМ номер кузова НОМЕР_2. Цивільно-правова відповідальність останнього застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Галицька" згідно полісу №АЕ/6867204(чинний станом на 29.12.16 - дату скоєння ДТП). Зазначеним полісом передбачено страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, що становить 50000,00 грн., розмір франшизи - 1000,00 грн.
У результаті зазначеної ДТП пошкоджено застрахований позивачем транспортний засіб - Mazda 6 реєстраційний номер НОМЕР_3.
Згідно Довідки Головного Управління національної поліції в Закарпатській області № 753/106/25/2-20017 від 19.01.17 та постанови Ужгородського міськрайонного суду від 07.06.17 зазначена ДТП сталася з вини водія автомобіля "Форд", д.р.н. 2160 ХМ номер кузова НОМЕР_2.
Згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту від 25.02.16 №03-97.08/16, на підставі повідомлення Страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку, висновку №5 по визначенню вартості відновлювального ремонту КТЗ, згідно ремонтної калькуляції №01/05/2017 від 16.01.17, акта огляду транспортонго засобу №5 від 05.01.17, висновку №70 експертного автотоварознавчого дослідження, страхових актів № 57-17-03-08 від 09.03.17 та 72-17-03-08 від 09.03.17 позивач платіжними дорученнями №234 від 10.03.17 на суму 70000,00грн., 3238 від 14.03.17 на суму 79730,00грн., 3257 від 17.03.17 на суму 70000,00грн., №262 від 17.03.18 на суму 68000,00грн. та №304 від 29.03.17 на суму 40000,00грн. перерахував страхувальнику загальну суму 327730,00 грн.в якості страхового відшкодування.
13.12.17 позивачем направлено відповідачу вимогу вих. №238/01/03 про виплату страхового відшкодування на користь позивача. Факт отримання відповідачем зазначеної претензії підтверджується повідомленням про вручення поштвого відправлення. Однак, страхове відшкодування відповідачем не сплачено.
Доказів погашення заборгованості відповдіачем суду не подано.
При вирішенні даного спору суд здійснив наступні
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно зі ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб"єктів господарювання (страховиків), пов"язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Частиною 1 ст. 355 Господарського кодексу України передбачено, що об'єкти страхування, види обов"язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов"язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Зокрема, відшкодування вартості пошкодженого майна на суму заявлених вимог має бути підтверджено у визначеному законом порядку, а саме відповідно до вимог абзацу десятого ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно висновку №5 по визначенню вартості відновлювального ремонту КТЗ, згідно ремонтної калькуляції №01/05/2017 від 16.01.17, акта огляду транспортонго засобу №5 від 05.01.17, висновку №70 експертного автотоварознавчого дослідження, страхових актів № 57-17-03-08 від 09.03.17 та 72-17-03-08 від 09.03.17 вартість страхового відшкодування становить 327730,00 грн.
Статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Приписами статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджується факт виплати позивачем страхового відшкодування на вищезазначену суму.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де:
С р- вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З- коефіцієнт фізичного зносу.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
З урахуванням викладеного страховик за договором зобов'язаний відшкодувати завдані застрахованим транспортним засобом збитки, пов'язані з відновлювальним ремонтом, лише з урахуванням зносу.
Матеріалами справи підтверджується, що коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля - 0,00.
Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна позиція передбачена статтею 993 Цивільного кодексу України: до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 № 3-1304гс16.
У спірному випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою , відповідальною за збитки , - з іншого. Однак, тут відбувається зміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
В силу положень частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина власника транспортного засобу Ford, номерний знак д.н.з
З матеріалів справи випливає, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача. Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а саме 49000,00грн.
За наведених обставин, після виконання своїх зобов'язань по договору майнового страхування, позивач, згідно з чинним законодавством України, набув право вимоги до особи відповідальної за завдані збитки - страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідача по справі).
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
За наведених обставин та правових норм, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Щодо судового збору суд констатує наступне.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач як судові витрати визначив судовий збір у розмірі 1 762, 00 гривень.
При вирішенні питання про розподіл судового збору суд, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи визнання відповідачем позову та вимоги частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", дійшов висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору (881, 00 гривень), а також про необхідність компенсації йому іншої частини судового збору (881, 00 гривень) за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 2, 22, 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. 985, 999, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 202, 232-233, 237-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування (в порядку регресу) в сумі 49000,00 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 22186790) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Гарант і Я"( вул.Городоцька, 174, м.Львів, 79022, код 37317151) 49000,00(сорок дев"ять тисяч гривень) основного боргу та 881,00(вісімсот вісімдесят одну гривню) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" (вул.Городоцька, 174, м.Львів, 79022, код 37317151) з державного бюджету 881,00(вісімсот вісімдесят одну гривню) судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №388 від 04.04.18.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29.06.2018
Суддя Матуляк П.Я.