Справа № 202/7192/17
Провадження № 2-з/202/43/2018
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
04 червня 2018 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ТОВ «Меркурій Партнерс», треті особи ОСОБА_3, ДП «Сетам» про визнання дій державного виконавця неправомірними та визнання електронних торгів недійсними,-
В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ТОВ «Меркурій Партнерс», треті особи ОСОБА_3, ДП «Сетам» про визнання дій державного виконавця неправомірними та визнання електронних торгів недійсними.
31.05.2018 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив суд: накласти заборону на відчуження земельної ділянки, яка розташована по пров. Протавчанському,2 у м. Дніпро, площею 0,0891 га. кадастровий номер 12100000:04:237:0013 до вирішення справи по суті.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладання арешту на майно та або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії .
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9 заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заявник в своїй заяві зазначає, що існує ризик відчуження земельної ділянки переможцем торгів ОСОБА_4 за час розгляду справи третім особам, однак це не підтверджено жодним доказом, крім того позовних вимог до ОСОБА_4 позивачем не заявлено, тому виходячи зі змісту позовної заяви, заявленого клопотання та наведеного обґрунтування для вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись: ст. 149- 153 ЦПК України,
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ТОВ «Меркурій Партнерс», треті особи ОСОБА_3, ДП «Сетам» про визнання дій державного виконавця неправомірними та визнання електронних торгів недійсними - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.
Суддя Л.П. Слюсар