23.06.2018 Справа № 756/3752/18
Справа № 756/3752/18
Провадження № 2/756/3501/18
23 червня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Пересунька Я.В.,
при секретарі - Субіну М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог станом на 26 квітня 2018 року просить стягнути з ОСОБА_2, 1968 року народження, на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 4 000 грн. щомісячно, починаючи з 22 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 6 000 грн щомісячно, починаючи з 22 березня 2018 року і до припинення навчання, або до досягнення дочкою двадцятитрирічного віку.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 3 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, - повернуто та відкрито провадження у справі в частині вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки.
Позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки обґрунтовано тим, що за час перебування у шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилась дочка ОСОБА_3, яка проживає разом із позивачем та перебуває на повному її утриманні.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2003 року шлюб з відповідачем було розірвано, а неповнолітніх на той час дітей було залишено проживати з батьком. Таке формулювання потрібно було відповідачу для сприяння у вирішенні його спору з матір'ю. Фактично ж діти завжди проживали разом з нею та перебували на її утриманні.
10 червня 2003 року розірвання шлюбу було зареєстровано в органах РАЦСу.
На даний час дочка ОСОБА_3 навчається в ДНЗ «Центр професійної освіти технологій та дизайну м. Києва» на денній формі навчання та проживає з позивачем.
Дитина професійно займається спортом, потребує дороговартісного обладнання та обмундирування, а також коштів на постійні поїздки на змагання.
Крім того, як і будь-яка дитина, дочка інколи хворіє та потребує лікування, а також потребує фінансового утримання загалом.
Відповідач протягом останніх років не надавав жодної матеріальної допомоги на утримання дитини; йому байдуже де проживають його діти та в яких умовах.
Наскільки позивачу відомо, відповідач офіційно працевлаштований у м.Арад Держави Ізраїль, у зв'язку з чим він часто прилітає в Україну, а відтак має на це гроші та може надавати утримання дитині в розмірі 4 000 грн щомісяця.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив. Додатково пояснив, що він є інвалідом ІІ групи, хворіє на важку форму цукрового діабету, у зв'язку з чим часто прилітає за рахунок коштів благодійної ізраїльської організації в Україну для того, щоб отримати належне медичне лікування та купити інсулін. Єдиним його джерелом доходів є пенсія, з якої додатково утримаються кошти в якості аліментів на утримання непрацездатної матері. Загалом щомісяця він отримує 2200-2300 грн. пенсії і це є його єдиним джерелом існування. Він погоджується сплачувати аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 25 % від пенсії. Він пропонував позивачу, щоб благодійна ізраїльська організація сплачувала на утримання дитини щомісяця приблизно 1 000 грн благодійних коштів, але для цього позивачу треба було зібрати декілька довідок, від чого вона відмовилась.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1А, та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 7).
Згідно із ст. 180 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Пред'явлення позивачем позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов'язку утримувати дітей.
Частиною 3 статті 181 Сімейного Кодексу визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на повному її утриманні (а.с. 22).
Згідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 181, 182 СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та, з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018рік» у 2018 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
Судом установлено, що відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання безстроково (а.с. 77).
Згідно з довідкою, виданою 8 червня 2018 року ГУ ПФУ в м.Києві, розмір пенсії ОСОБА_2 за період із січня 2018 року по червень 2018 року становить 2 166 грн 85 коп. з вирахуванням аліментів (а.с. 76).
У судовому засіданні відповідач надав довідку про свою хронічну хворобу, а також квитанції про витрати, які він змушений щомісяця нести на придбання ліків за призначенням лікарів.
Як пояснила в судовому засіданні позивач ОСОБА_1, дочка ОСОБА_3 не має хронічних хвороб.
Позивач ОСОБА_1 має тимчасові та нестабільні заробітки, оскільки займається у сфері продажу нерухомості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Враховуючи рівень споживчих цін, пояснення позивача, відповідача та надані сторонами докази щодо їх майнового стану, стану здоров'я дитини й платника аліментів, рівня доходів кожного із сторін, а також враховуючи сплату аліментів відповідачем на користь своєї матері, суд робить висновок про те, що розумним і достатнім буде стягнення з батька аліменти на утримання неповнолітньої дочки до повноліття дитини в розмірі 1 100 грн. щомісячно.
Інших обставин, які б давали підстави для стягнення аліментів у більшому чи меншому розмірі, судом не встановлено.
Посилання позивача на те, що відповідач здійснює регулярні дороговартісні авіа-перельоти до Держави Ізраїль, що підтверджується отриманою судом відповіддю Державної прикордонної служби України, не є підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки в отриманих відомостях не зазначено вартість перельотів, а також хто їх оплачував.
Доводи позивача про те, що відповідач офіційно працює «кухарем» за трудовим договором у Державі Ізраїль, де щомісяця отримує заробітну плату в розмірі приблизно 40 000 грн, належними й допустимими доказами не підтверджено.
Копію трудового договору, яку позивач просила долучити до справи в судовому засіданні (проти чого відповідач заперечував), суд не взяв до уваги, оскільки позивач не змогла пояснити, де отримала його копію, а відтак цей доказ не можна визнати допустимим.
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів 22 березня 2018 року, тому відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти має бути стягнуто з часу звернення до суду з цим позовом.
Оскільки позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору, то судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 180, 182, 184, 191 СК України, ст. ст. 81, 83, 259, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1 100 грн щомісяця, починаючи з 22 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 27 червня 2018 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо його не буде скасовано.
Суддя Я.В. Пересунько