Єдиний унікальний номер 448/1353/17
Провадження № 2-а/448/81/18
Іменем України
21.06.2018 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі Шегинській Л.М.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
представника позивача-адвоката ОСОБА_2,
представника відповідача Комар В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (правонаступника Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Зазначає, що 07.10.2016р. звернулась із заявою до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відповідач безпідставно відмовив їй у призначенні та нарахуванні такої пенсії, вимагаючи уточнюючі довідки для підтвердження спеціального стажу.
Позивач вважає, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з роботою з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, у належній їй трудовій книжці наявні усі необхідні відомості про підтвердження спеціального трудового стажу, однак відповідач, порушуючи законодавство та передбачене Конституцією України її право на соціальний захист, зловживає становищем, вимагаючи у неї додаткові пояснення та уточнюючі довідки про підтвердження праці.
З огляду на наведене, просить суд визнати протиправними дії Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області) щодо відмови їй в нарахуванні пенсії за віком та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах та здійснити відповідні виплати з часу її звернення, тобто з 07.10.2016р.
У скерованому на адресу суду відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно запису в трудовій книжці позивач ОСОБА_1 в період з 10.03.1981р. по 24.04.1993р. працювала машиністом крана металургійного заводу «Амурсталь»; порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; позивач ОСОБА_1 при подачі заяви від 07.10.2016р. на призначення пенсії за віком надала довідку, яка стверджує пільговий характер роботи, видану ВАТ «Амурметал» №3155/321, а відповідно до статуту ВАТ «Амурметал» таке є хранителем документів ВАТ «Амурсталь» (раніше металургійного заводу «Амурсталь»), а не правонаступником ВАТ «Амурсталь»; відповідно до постанови КМУ від 05.07.2006р. №920 у разі відсутності правонаступника підприємства, на якому проходила пільгова робота, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах здійснюється в порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном; Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 10.11.2006р. №18-1 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006р. за №1231/1310 передбачено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсій на пільгових умовах, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах у разі надання позивачкою ОСОБА_1 пакету документів: заяви про підтвердження стажу роботи, Витягу з єдиного державного реєстру, інших документів, які мають підтверджувати факт припинення підприємства в результаті його ліквідації, банкрутства (у тому числі архівних), трудової книжки, документів, виданих архівними установами, зокрема довідки про заробітну плату за весь період пільгової роботи, копій документів про переведення на іншу роботу, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідки про їх відсутність).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилалась на обставини зазначені у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та вказав, що в трудовій книжці ОСОБА_1 наявні чіткі та всі необхідні записи для підтвердження спеціального стажу, необхідного для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах. Також зазначила, що така їздила в РФ, де отримала ряд документів: архівну довідку про заробітну плату від 16.10.2017р., довідку про фактичну заробітну плату від 16.11.2016р., видану підприємством ВАТ «Амурметал» та уточнюючу довідку від 27.06.2016р. №3155/285, видану підприємством ВАТ «Амурметал» яке є дійсно хранителем документів ВАТ «Амурсталь», які і подала відповідачу разом із заявою про призначення пенсії; оскільки підприємство ВАТ «Амурсталь» (раніше металургійний завод «Амурсталь») оголошене банкрутом та ліквідоване, то таке не може мати правонаступника. Вважає, що позивачка ОСОБА_1 вжила всіх заходів для отримання документів, необхідних для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до спеціального трудового стажу і дають право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Представник відповідача Комар В.М. в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що позивачка ОСОБА_1 згідно поданих нею документів вважається такою, що не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, оскільки не надана відповідна й належна довідка, що уточнює особливий характер роботи. Не заперечила тих обставин, що трудова книжка позивачки оформлена належним чином, у такій наявні записи про займану посаду і період виконуваної роботи і у ній немає жодних виправлень.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виник спір стосовно реалізації позивачем свого права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із наявністю, на думку позивача, у нього достатнього стажу роботи із шкідливими умовами праці, а саме на посаді машиніста крана металургійного заводу, з 1981 по 1993 роки.
Факт роботи позивача. на цій посаді підтверджується записами в трудовій книжці, згідно яких ОСОБА_1 в період з 10.03.1981р. по 24.04.1993р. дійсно працювала машиністом крана металургійного заводу «Амурсталь». Записи в трудовій книжці читабельні та не містять жодних виправлень.
07.10.2016р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, про призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах. Разом із заявою позивачка надала архівну довідку про заробітну плату від 16.10.2017р. №05.2-13/2063, видану Державним архівом Хабаровського краю РФ, довідку про фактичну заробітну плату від 16.11.2016р. №31-55/488, видану підприємством ВАТ «Амурметалл», а також уточнюючу довідку, яка стверджує пільговий характер роботи від 27.06.2016р. №31-55/285, видану підприємством ВАТ «Амурметалл».
Із наданих довідок вбачається, що згідно рішення Арбітражного суду Хабаровського краю від 01.03.2004р. ОАО «Амурсталь» (ВАТ «Амурсталь», раніше металургійний завод «Амурсталь») визнано неплатоспроможним (банкрутом) та 24.10.2005р. зареєстровано припинення діяльності «Амурсталь». Копії документів про банкрутство, ліквідацію підприємства передано на зберігання.
ОАО «Амурметалл» (ВАТ «Амурметалл») є хранителем документів по ліквідованому підприємству ОАО «Амурсталь». За достовірність відомостей, вказаних в пільговій довідці, адміністрація ВАТ «Амурметалл» несе передбачену законом відповідальність.
Згідно Статуту ВАТ «Амурметал» товариство зобов'язалось забезпечити збереження прийнятих документів по особовому складу ВАТ «Амурсталь», а також зобов'язалось видавати архівні довідки та копії документів особам з метою пенсійного забезпечення (п.10.4).
25.05.2017р. Городоцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області, правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, відмовлено позивачці ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У письмовій відмові відповідач покликався на Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, яким передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. №637. Відмова позивачці в призначенні пенсії мотивована тим, що згідно п.20 вказаного Порядку для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а подана позивачкою ОСОБА_1 довідка, яка стверджує пільговий характер роботи видана ВАТ «Амурметал», яке згідно статуту є хранителем документів ВАТ «Амурсталь», а не правонаступником такого. Щодо розгляду питання щодо призначення позивачці пенсії відповідачем поставлено вимогу - документальне підтвердження пільгового стажу роботи за період з 10.03.1981р. по 24.09.1993р.
За змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннямист.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Крім того, згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5) добросовісно; 6) розсудливо; … 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…».
У справі «Швидка проти України» («Shvydka v. Ukraine», рішення від 30 жовтня 2014 року, заява № 17888/12) та багатьох інших Європейський суд з прав людини вкотре повторив усталений в практиці Суду принцип, згідно з яким «Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці». З огляду на положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України, також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.
У цьому контексті суд ще раз нагадує, що чинне законодавство визначає трудову книжку основним документом, що підтверджує стаж роботи. При цьому в разі відсутності «відповідних записів» у трудовій книжці, згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а також на підставі показань свідків (пункти 1,2 Порядку). Відповідно до п.18 цього Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Згідно з п.20 цього Порядку в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а в разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
На переконання суду, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуаціях (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків). У жодному разі не можна дійти висновку, що метою цього Порядку є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії. І хоча вимагаючи деякі документи (наприклад, уточнюючу довідку підприємства,), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч.2 ст.2 КАС України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Однак в контексті обставин цієї справи, враховуючи, що відповідач за наявності належно оформленої трудової книжки та за наявності уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, виданої товариством-хранителем документів підприємства, де працювала позивач, яке і взяло на себе зобов'язання видавати архівні довідки та копії документів особам з метою саме пенсійного забезпечення, й надалі вимагає документального підтвердження пільгового стажу, тобто ставить позивачку ОСОБА_1 в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, суд приходить до висновку, що відповідач діє суто формально, всупереч конституційному принципу верховенства права та з порушенням вимог указаних вище пунктів 3, 5, 6, 8 ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Суд звертає увагу на те, що факт роботи позивачки ОСОБА_1 за професією машиніста крана металургійного заводу у спірні періоди, які не враховуються відповідачем як пільговий, відображений в трудовій книжці позивача. Позивачка на час звернення та в дійсний час не має фактичної можливості надати на адресу відповідача додаткову уточнюючу довідку за вказаний період роботи, отримати відповідні довідки в будь-який спосіб неможливо.
Положенням ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Суд звертає увагу на те, що у даному випадку неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов'язано з волею позивача, а неможливість проведення перевірки підприємства, яким видано довідки та правомірності видачі такої довідки не є та не може бути підставою, як вважає суд, для відмови особі в зарахуванні відповідного стажу та призначенні пенсії при його підтвердженні записами у трудовій книжці.
При цьому суд переконаний, що виконання позивачем трудових обов'язків на посаді із шкідливими умовами праці повинно презюмуватися, тобто братися до уваги до його спростування. У той же час відповідач не надав суду жодних переконливих доказів чи доводів, які могли поставити під сумнів те, що цей стаж не є пільговим.
Наявність сумніву не може нівелювати відомості трудової книжки, оформленої належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого трудового стажу.
Крім того, відповідно до п. 3.3 цього Порядку, орган, що призначає пенсію, повинен надавати допомогу непрацюючим особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
На думку суду, застосований відповідачем підхід, який полягав у адресованій позивачу вимозі додатково надати уточнюючі довідки підприємств є дискримінаційним і таким, який не залежить від самої позивачки, оскільки остання, як вважає суд, вжила всіх залежних і можливих від неї заходів для отримання документів для підтвердження пільгового стажу роботи. Такі дії відповідача є проявом надмірного формалізму, є несумісними з принципом верховенства права та метою, яку переслідують названі вище нормативні акти.
ЄСПЛ неодноразово висловлювався про те, що громадяни не повинні нести відповідальність чи терпіти обмеження через порушення державною чи правомочними органами своїх обов'язків.
Будь-яке конвенційне право передбачає ряд правомочності, тобто, що надаються особі відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод і Протоколів до неї в їх тлумаченні Європейським Судом з прав людини. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань стосовно окремих осіб, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої Держава не має права посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v.Home Office). Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які мають право на отримання пенсії, Держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб, а не доводити їх до неможливості на повноцінне лікування, харчування і життя.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази підтверджують обставини, що породжують у позивачки ОСОБА_1 виникнення права на зарахування її пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах, натомість відповідачем поспішно відмовлено позивачеві у призначенні вказаної пенсії, безпідставно не взято до уваги записи в трудовій книжці позивача та надані нею уточнюючі довідки із формальним посиланням на відсутність підтверджуючих документів про пільговий стаж роботи, а тому із метою захисту прав громадянки ОСОБА_1 як найвищої соціальної цінності, судом надається перевага її об'єктивному праву на призначення пенсії перед прогалинами законодавства та його неоднозначним тлумаченням, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Також суд враховує положення ч.1 ст.5, ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Оскільки судом встановлено, що Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області) протиправно відмовило у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, а також прийнявши до уваги наявність у позивачки права на призначення такої пенсії, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у даному спірному випадку, є зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах і, як наслідок, провести відповідні виплати.
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.03.2018р. по справі №823/795/17.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.6, 9, 12, 132, 139, 241-246, 250, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправними дії Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області) щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в нарахуванні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885), юридична адреса якого: м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою:АДРЕСА_1, пенсію за віком на пільгових умовах з 07 жовтня 2016 року та провести відповідні виплати.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885), юридична адреса якого: м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою:АДРЕСА_1, 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення в порядку, визначеному п.п.15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В.Кічак
Рішення набрало законної сили: «___»___________ 20 р.
Суддя Ю.В.Кічак