Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 280/1626/17
Провадження № 2/280/206/18
Іменем України
26 червня 2018 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді - Янчук В.В.,
при секретарі - Кумечко С.М.
за участі сторін:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( місце реєстрації АДРЕСА_1, 12500) до ОСОБА_4 ( фактичне місце проживання АДРЕСА_7), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_8), третя особа Коростишівська міська рада ( місцезнаходження вул. Володимирська,1, м. Коростишів, Житомирської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Коростишівська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно ордеру, виданого виконкомом Коростишівської міської ради від 21.08.1993 року позивач отримав право на вселення у квартиру АДРЕСА_2. Разом з ним таке право отримали члени його сім'ї: дружина ОСОБА_6, син ОСОБА_5 та пасинок ОСОБА_4 У вказаній квартирі позивач постійно проживав до 2006 року. В 2006 році позивач знявся з реєстраційного обліку у вказаній квартирі та переїхав на постійне місце проживання в АДРЕСА_9. В квартирі лишились проживати дружина, син та пасинок, оскільки останні вели неправильний спосіб життя відносини з ними не склались і припинилось з 2006 року спілкування. В 2017 р. позивач вимушений був повернутись до колишньої квартири , де мали проживати його сини. Однак дізнався, що квартира замкнена, і в ній вже ніхто не проживає більше 5 років. Вказана квартира є неприватизована, є власністю громади м. Коростишів. Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 236 від 19.09.2017 р. позивачу, як колишньому квартиронаймачу, надали дозвіл на реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі. На даний час за вказаною квартирою рахується велика заборгованість по оплаті комунальних послуг. В тому числі і була заборгованість за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, яка утворилась за період з 01.03.2013 р. в сумі 4233,12 грн. Для можливості користуватись квартирою , цю заборгованість позивач сплатив 08.08.2017 р. Згідно акта депутата Коростишівської міської ради від 30.10.2017 р. № 1740 відповідачі щонайменше рік фактично в квартирі не проживають. На даний час квартира знаходиться в занедбаному стані, потребує капітального ремонту.
З врахуванням вимог ст. 61, 107, 71 ЖК України просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1
Ухвалою суду від 21.11.2017 р. відкрито провадження у даній справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що на даний час квартира знаходиться в непридатному для проживання стані, відповідачі не проживають в квартирі більше 5 років, позивач був вимушений сплатити борг за оплату комунальних послуг, перебування їх на реєстраційному обліку в вказаній квартирі є підставою для поточного і подальшого нарахування комунальних послуг.
В судовому засіданні 15.05.2018 р., відповідач ОСОБА_4 позов не визнав в повному обсязі, в його задоволенні просив відмовити. В обгрунтування заперечень вказав, що дійсно в вказаній квартирі на даний час не проживає, періодично навідується, намагається власними силами робити ремонт з братом. У позивача ключів від квартири немає, останній там не проживає. В квартирі є його і брата речі, іншого власного житла не має. В подальшому в судове засідання не з'явивсь, а тому суд здійснив розгляд справи в його відсутність.
В судовому засіданні ОСОБА_5 ( 15.05.2018 р.) та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали в повному обсязі, в його задоволенні просили відмовити. В обгрунтування заперечення вказали, що ОСОБА_5 в 2006 році залишив їх і пішов проживати до іншої сім'ї. Захворіла мати ОСОБА_6, яка померла в 2008 році. Він з братом перебувають в скрутному матеріальному становищі, допустили заборгованість по оплаті комунальних послуг. Оскільки в квартирі відключено центральне опалення, вимушений був переїхати до співмешканки. Квартиру навідує, інколи ночує, в квартирі знаходяться його та брата речі , разом з братом намагаються робити ремонтні роботи, так як буде проживати в квартирі разом з своїми трьома неповнолітніми дітьми, які теж зареєстровані в даній квартирі, іншого власного житла не має. Окрім того адвокат ОСОБА_7 вказав, що позивач квартирою не користується, квартира не придатна для проживання, а тому будь- яких прав та інтересів позивача не порушується, відповідачі з поважних причин не проживають у даній квартирі.
В судове засідання третя особа Коростишівська міська рада свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. На адресу суду направили заяву про розгляд справи в їх відсутність та заперечення щодо позовних вимог. Відповідно до яких просили відмовити в задоволенні позову, оскільки Коростишівська міська рада до проведення приватизації є власником квартири АДРЕСА_3, та відповідно має виступати позивачем у даній справі.
Будучи опитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що проживає в даному будинку в під'їзді по сусідству з квартирою НОМЕР_1. ОСОБА_3 в квартирі не бачила близько 15 років, останній виписався та там не проживав та не проживає. В 2007 році було відключено центральне опалення в будинку і власники квартир ставили індивідуальне опалення. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали тяжке матеріальне становище, опалення не зробили, в квартирі взимку холодно, квартиру навідують, в літку в ній періодично ночують.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що, позивач ОСОБА_3 в квартирі не проживає, він погасив борг по кварплаті і там його через це знову прописали. Після смерті ОСОБА_6, матері ОСОБА_5 та ОСОБА_4, почали рости борги за комунальні послуги. Відповідачі в квартирі не проживають, але навідуються, періодично ночують. Бачила до квартири приходили і діти ОСОБА_5 На даний час квартира не придатна для проживання.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що з 2003 року проживає в АДРЕСА_10. В зв'язку з відключенням центрального опалення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вимушені були переїхати проживати на інше місце, однак відповідачі квартиру постійно навідують, інколи ночують. ОСОБА_5 років 2-3 тому змінив вхідні двері.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що він є рідним сином позивача ОСОБА_3 Його батько проживав в с. Глибочок, доти його звідти не вигнали , і він став шукати собі місце проживання та вирішив повернутись до квартири по АДРЕСА_1. Він заходив разом з батьком до квартири та дивились її, квартира на даний час не придатна для проживання. Батько погасив борг за кварплату, так як треба було там зареєструватись. ОСОБА_3 з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не підтримують будь- яких відносин.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, вивчивши та оцінивши докази по справі та співвставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ордера на жиле приміщення № 82 серії НП ОСОБА_3 та члени його сім'ї ОСОБА_6 ( дружина), ОСОБА_4 ( син) та ОСОБА_5 (син) отримали право на заняття жилого приміщення - квартири АДРЕСА_3 ( а.с.10).
Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року померла ОСОБА_6 ( а.с. 11).
Як зазначає позивач, він з 2006 р. по 06.10.2017 р. в вищевказаній квартирі зареєстрований не був на те проживав. Вказана обставина сторонами не заперечується.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 236 від 19.09.2017 р. позивачу ОСОБА_3 надано дозвіл на реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_11 ( а.с. 7).
З копії паспорта позивача ОСОБА_3 вбачається, що останній зареєстрований за вищевказаною адресою з 06.10.2017 р. ( а.с. 5 зворот).
Довідкою № 1719 від 23.10.2017 р. КП "Коростишівська комунальна служба" підтверджено, що за адресою АДРЕСА_4, зареєстровані : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( пасинок), ОСОБА_5 ( син) ( а.с.8).
З копії довідки № 378 від 05.04.2018 р. виданої КП «Коростишівська комунальна служба» вбачається, що разом з ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_5 зареєстровані діти: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8 р. ( а.с. 101).
Відповідно до положень ст. ст. 64, 65 Житлового кодексу України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно ст. 71 ЖК України, особа може бути визнана такою що втратила право користування жилим приміщенням, якщо вона не користується ним без поважних причин більше ніж шість місяців.
Відповідно до п. 10 ППВСУ № 2 від 12.04.85 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» слідує, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до акту обстеження матеріально - побутових умов № 1740 від 30.10.2017 р. складеного депутатом Коростишівської міської ради ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_4 зареєстровані, але фактично не проживають більше одного року ( а.с.9).
Актом депутата Коростишівської міської ради № 458 від 23.02.2018 р. підтверджено, що позивач ОСОБА_3, що зареєстрований з 06.10.2017 р. за адресою АДРЕСА_6, але за даною адресою не проживав та не проживає на даний час. ( а.с. 94).
Відповідно до ст. 82 ЦПК України , обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Сторонами в судовому засіданні визнано, що квартира НОМЕР_1, по АДРЕСА_1, є непридатною для проживання та потребує ремонтних робіт, позивач ОСОБА_3 та відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 в даній квартирі не проживають.
Позивач, звертаючись з цим позов, на думку суду, дійшов помилкового висновку про те, що відповідачі не проживають у спірному жилому приміщенні понад строки, встановлені ст. 70 ЖК України без поважних причин, з підстав вказаних у позовній заяві.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Окрім того, у цій ситуації, на думку суду, слід звернути увагу на норми міжнародного права, які регулюють цю сферу відносин. Правова позиція Європейського суду з прав людини стосовно пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла, підтверджує, що воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Роwell аnd Кауnег v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Lorkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в пункту 1 цієї статті, є виправданим.
Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 в даній квартирі не проживають з поважних причин. Суд визнає поважними причинами те, що квартира не придатна для проживання, потребує проведення ремонтних робіт (в тому числі і відсутнє центральне опалення, що в судовому засіданні також підтвердили і свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_17.). Відповідачі навідуються до квартири, що також підтвердили вищевказані свідки.
Оскільки позивач ОСОБА_3 в квартирі не проживає, як наслідок, прав позивача не було порушено через відсутність відповідачів за місцем їх реєстрації, а тому суд не вбачає підстав позбавляти відповідачів права на це житло.
Щодо питання ймовірного порушення інтересів позивача з підстав перебування їх на реєстраційному обліку у вказаній квартирі, що є підставою для поточного і подальшого нарахування комунальних послуг, суд виходив з такого.
Тимчасова відсутність відповідачів не порушує прав позивача на користування житлом.
Позивач у позовній заяві вказав, і цю обставину також підтвердив свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні, що умовою реєстрації позивача в даній квартирі, 06.10.2017 р. було погашення боргу по утриманню будинку та прибудинкової території.
Позивачем не надано доказів, що він несе і інші витрати по сплаті комунальних платежів за осіб, які фактично не проживають у квартирі».
Крім того, з пояснень сторін встановлено, що з 2010 року оплату за утримання житла сторони не здійснювали.
Таким чином, права та інтереси позивача не порушені, тому позов не може бути задоволений, оскільки його подано не з метою захисту порушеного права чи законних інтересів.
Крім цього, задоволення такого позову суперечило б меті цивільного судочинства, якою є захист порушених прав відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України.
А тому, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, згідно ст. 269 ЦПК України, приходить до висновку, що вказаний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. ( п. 4 ст. 129 Конституції України).
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України)
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 64, 71,72 ЖК України, ст.ст. 4, 5,12,13, 76-81, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України , суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 ( місце реєстрації АДРЕСА_1, 12500) до ОСОБА_4 ( фактичне місце проживання АДРЕСА_7), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_8) , третя особа Коростишівська міська рада ( місце знаходження вул. Володимирська,1, м. Коростишів, Житомирської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 27.06.2018 р.
Суддя Янчук В.В.