Справа № 308/2703/14-ц
Іменем України
13 червня 2018 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ДЖУГИ С.Д., МАЦУНИЧА М.В.
при секретарі ВОЛОЩУК В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/2703/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Термодім» про солідарне стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 5 квітня 2017 року про закриття провадження в справі, головуюча суддя Бенца К.К., -
встановив:
ТОВ «Кредитні ініціативи» заявою, датованою 25.02.2014, що надійшла до суду 05.03.2014, пред'явило зазначений позов до ОСОБА_1 і ТОВ «Термодім» мотивуючи наступним. За договором про іпотечний кредит від 24.12.2007 № 64/22-07 Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (у подальшому - Публічне акціонерне товариство), правонаступником якого за договором про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», надало ОСОБА_1 кредит у сумі 92000,00 дол. США на строк по 23.12.2027 зі сплатою процентів на передбачених договором умовах. Виконання зобов'язань позичальником було забезпечене порукою ТОВ «Термодім», із яким банк 24.12.2007 уклав договір поруки № 601/12-07.
Банк свої зобов'язання виконав, а позичальник свої порушив і спричинив виникнення боргу, що станом на 26.01.2014 складав: за кредитом - 91233,34 дол. США, що за офіційним валютним курсом НБУ на цю дату є еквівалентом 729228,09 грн, за відсотками - 54486,63 дол. США (еквівалент 435511,63 грн), крім того, за порушення зобов'язань позичальником нараховано пеню в розмірі 30517,75 дол. США (еквівалент 243928,38 грн).
Посилаючись на ці обставини, на право вимагати із солідарних боржників дострокового повернення боргу, позивач просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 1408668,10 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 729228,09 грн, за відсотками - 435511,63 грн, пеня - 243928,38 грн, і покласти на них судові витрати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02.09.2014 позов було задоволено, стягнуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» солідарно з ОСОБА_1 і ТОВ «Термодім» заборгованість за кредитним договором від 24.12.2007 № 64/22-07 у розмірі 1408668,10 грн, із яких борг за сумою кредиту 729228,09 грн, борг за відсотками 435511,63 грн, пеня 243928,38 грн, а також стягнуто з відповідачів на користь позивача 3654,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27.11.2014 рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02.09.2014 було залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015 рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02.09.2014 і ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27.11.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції ґрунтуючись на умовах кредитного договору від 24.12.2007 № 64/22-07 і виходячи з правил застосування позовної давності у правовідносинах, де борг погашається частинами, вказав, серед іншого, що суди не звернули уваги на заяву позичальника про застосування позовної давності та не визначилися із застосуванням позовної давності виходячи з умов договору та обставин щодо виконання зобов'язань позичальником.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.04.2017 провадження в справі в частині вимог, пред'явлених ТОВ «Кредитні ініціативи» до поручителя ТОВ «Термодім», закрито з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України, оскільки ці вимоги не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05.04.2017 вимоги, пред'явлені ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, задоволені, на користь позивача стягнуто з цього відповідача заборгованість за кредитним договором від 24.12.2007 № 64/22-07 у розмірі 1408668,10 грн, з яких борг за сумою кредиту 729228,09 грн, борг за відсотками 435511,63 грн, пеня 243928,38 грн, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 3654,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, відповідач ОСОБА_1 їх оскаржив як незаконні та необґрунтовані. Щодо ухвали суду про закриття провадження стосовно відповідача ТОВ «Термодім» апелянт зазначає, що процесуальне питання вирішене із порушенням вимог закону, оскільки розгляд справи закінчився 04.04.2017, коли і було зачитане рішення суду, а ухвала про закриття провадження в справі через підвідомчість спору господарському суду з'явилася пізніше і датована 05.04.2017, про неї відповідач дізнався лише з рішення суду, яке отримав 12.04.2017. Крім того, суд розглядає в позовному провадженні справи, зазначені в частині 1 статті 15 ЦПК України, ТОВ «Термодім» було поручителем за ОСОБА_1 перед кредитором і кошти мали стягуватися солідарно з цих боржників. Просить ухвалу про закриття провадження в справі скасувати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які апеляцію на ухвалу суду першої інстанції підтримали, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до такого.
Встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ЗАТ «Промінвестбанк», у подальшому - Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк») уклало 24.12.2007 із ОСОБА_1 договір про іпотечний кредит № 64/22-07, на підставі якого надало останньому кредит у сумі 92000,00 дол. США на строк по 23.12.2027 зі сплатою за користування коштами 11% річних (а.с. 6-11 т. 1).
Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було забезпечено порукою Товариства з обмеженою відповідальністю «Термодім», про що між позикодавцем ЗАТ «Промінвестбанк», позичальником ОСОБА_1 і поручителем ТОВ «Термодім» був 24.12.2007 укладений договір поруки № 601/12-07 (а.с. 22 т. 1). Пунктом 2 договору передбачено, що позичальник і поручитель є солідарними боржниками перед кредитором, а пунктом 8 встановлено, що поручитель і позичальник є солідарними відповідачами за цим договором.
17.12.2012 ПАТ «Промінвестбанк» (Первісний кредитор) уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» (Новим кредитором) договір про відступлення прав вимоги, за яким відступило Новому кредитору право вимоги від ОСОБА_1 боргу за договором про іпотечний кредит від 24.12.2007 № 64/22-07 (а.с. 31-42 т. 1).
ТОВ «Кредитні ініціативи» як кредитор за вищевказаним договором виходячи з того, що позичальник порушив свої зобов'язання і спричинив виникнення боргу, що станом на 26.01.2014 складав: за кредитом - 91233,34 дол. США (еквівалент 729228,09 грн), за відсотками - 54486,63 дол. США (еквівалент 435511,63 грн), пеня - 30517,75 дол. США (еквівалент 243928,38 грн), пред'явив до солідарних боржників ОСОБА_1 і ТОВ «Термодім» позов про солідарне стягнення боргу (а.с. 2-4 т. 1).
Ухвалою від 05.04.2017 Ужгородський міськрайонний суд закрив провадження в справі в частині вимог, пред'явлених позикодавцем ТОВ «Кредитні ініціативи» до поручителя ТОВ «Термодім», із підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України у редакції, що була чинною на час ухвалення цього процесуального рішення (а.с. 165-166 т. 2). Суд першої інстанції виходив із того, що спір виник між юридичними особами з окремого договору поруки, відповідні вимоги можуть бути самостійним, окремим предметом позову, такий спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, розгляд таких вимог разом з вимогами, що вирішуються в порядку цивільного судочинства, неможливий.
Погодитись із ухвалою суду не можна, оскільки її постановлено з порушенням норм процесуального права та без урахування дійсних обставин і контексту справи.
За приписами ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206 ч. 2 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2017, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і повідомляє заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Редакція ЦПК України, що набрала чинності з 15.12.2017, містить такі самі правила (ст. 255 ч. 1 п. 1, ст. 256 ч. 1).
Цивільні права здійснюються особою вільно, на її розсуд, ці права здійснюються, а цивільні обов'язки особою виконуються в межах, визначених договором або актами цивільного законодавства (ст. 12 ч. 1, ст. 13 ч. 1, ст. 14 ч. 1 ЦК України).
Право вибору способу судового захисту свого порушеного права належить позивачеві, в даному випадку - кредитору ТОВ «Кредитні ініціативи». У разі виникнення у солідарних боржників солідарного обов'язку перед кредитором, зокрема, з договору поруки, кредитор управі пред'явити на свій розсуд вимогу (вимоги) як до окремих боржників, так і до солідарних боржників разом (ст.ст. 15, 16, 541, 543, 553, 554 ЦК України). Позивач може пред'явити вимоги одночасно до кількох відповідачів, зокрема, якщо предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох відповідачів, права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави, а також може об'єднати відповідні однорідні вимоги (ст. 32 ч.ч. 1, 2, ст. 126 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній на час пред'явлення позову та постановлення оскаржуваної ухвали). Аналогічно ці питання вирішуються ЦПК України і в редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 (ст. 50 ч.ч. 1, 2, ст. 188 ч.ч. 1, 2).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин; не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 15 ч. 1 п. 1, ст. 16 редакції ЦПК України, чинної до 15.12.2017). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 19 ч. 1, ст. 188 ч. 4 редакції ЦПК України, чинної з 15.12.2017). Отже, цивільним процесуальним законом протягом усього часу розгляду справи відповідні питання регулюються по суті однаково.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що порука виникла з договору, стороною якого був і позичальник (фізична особа), стосовно якого договором теж були визначені певні істотні умови, зокрема, було прямо визначено, що поручитель і позичальник є солідарними відповідачами за цим договором, тож у разі пред'явлення кредитором до них відповідної вимоги повинні відповідати спільно. Кредитор як у силу положень закону, так і згідно з умовами договору міг на реалізацію своїх прав пред'явити вимогу до солідарних боржників і вирішувати спір із обома боржниками одночасно, в одному процесі. Так само і солідарні боржники з огляду на взаємопов'язаність їх прав і обов'язків, спільний для них предмет позову в разі пред'явлення такого до обох боржників управі захищатись від відповідного позову в одному процесі.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, підстави та предмет позову, виникнення спору з кредитного договору, укладеного з позичальником - фізичною особою, де порука юридичної особи є похідною від основного зобов'язання, розв'язання спору в одному процесі в порядку цивільного судочинства відповідає вимогам закону саме щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, встановлення всіх її обставин, що мають значення, оцінки доказів у контексті одного предмету спору, з'ясування питань щодо прав і обов'язків усіх учасників спірних правовідносин у їх сукупності та взаємозв'язку, за результатом якого суд, ухвалюючи рішення проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (ст.ст. 1, 212-216 і ст.ст. 2, 89, 263-266 відповідних редакцій ЦПК України). Неврахування наведеного та недотримання вказаних вимог закону має наслідком порушення прав як кредитора, так і солідарних боржників.
Саме суть і характер спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у спорі про стягнення боргу із солідарних боржників є визначальними при вирішенні питання щодо юрисдикції спору. Спір про стягнення такого боргу, де одним із відповідачів - солідарних боржників є фізична особа (безвідносно до того, є ця особа позичальником за договором чи поручителем), підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, обмежень для чого норми ЦПК України на відміну від положень ст. 12 і ст. 20 ГПК України (у редакціях цих законів станом на час постановлення оскаржуваної ухвали і на час апеляційного розгляду справи) не містять.
До такого зводяться висновки Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постанові ОСОБА_4 Верховного суду від 30.05.2018 у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18), де вказано, серед іншого, що:
в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, разом з тим при визначенні юрисдикції суд має враховувати, що відповідачі у справі пов'язані солідарним обов'язком як боржники;
критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин;
обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту ч. 4 ст. 10 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15.12.2017), оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій;
позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції не врахував норм матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, позаяк належних підстав для закриття провадження в справі за вимогами, пред'явленими кредитором ТОВ «Кредитні ініціативи» до ТОВ «Термодім», суд не мав. Доводи апеляції щодо неправильного закриття провадження в справі з огляду на необхідність розгляду в порядку цивільного судочинства вимог, пред'явлених до обох солідарних боржників, обґрунтовані. У частині вказівки на порушення судом норм процесуального права щодо часу постановлення та проголошення ухвали доводи апеляції необґрунтовані. З журналу судового засідання за 04.04.-05.04.2017 та зі змісту ухвали випливає, що у нарадчу кімнату суд після судових дебатів видалився 04.04.2017 о 17-41 к.ч., а судове рішення було проголошене 05.04.2017 о 09-01 - 09-09 к.ч. (а.с. 159-162, 165-166 т. 2). Зауважень щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання, як це передбачалося статтею 199 ЦПК України у відповідній редакції, ніхто з учасників процесу не подавав.
Відтак, на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в справі скасувати, справу, яка виникла з кредитного договору, укладеного з фізичною особою, для продовження розгляду вимоги кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи» до поручителя ТОВ «Термодім» про стягнення боргу направити до суду першої інстанції. Під час подальшого розгляду справи питання про її рух і результат належить вирішити з урахуванням виконання судом вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України та реалізації учасниками процесу їх процесуальних прав і виконання ними процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 5 квітня 2017 року скасувати, справу для продовження розгляду вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термодім» про стягнення боргу направити до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 28 червня 2018 року.
Судді