Справа№592/3119/17
Провадження №2/592/75/18
06 червня 2018 року м.Сум
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - Труханової Л.М.,
за участю секретаря Сахненко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,-
Позивач 20 березня 2017 року звернувся до суду з позовом , та свої вимоги обґрунтовує тим, що 31 березня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений усний договір про реалізацію належного позивачеві транспортного засобу- автомобіля марки ГАЗ, модель 33023-418, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1. Через декілька днів після домовленості позивача та відповідача, позивач звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та оформив довіреність на ім'я ОСОБА_2 на право розпорядження належним позивачу рухомим майном, а саме автомобілем марки ГАЗ, модель 33023-418, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1. Строк дії довіреності один рік, саме на такий строк позивач з відповідачем домовились, що відповідач викупить у позивача вказаний транспортний засіб, або здійснить продаж за обумовлену суму і віддасть позивачу гроші, а весь цей час відповідач буде використовувати автомобіль для власних потреб. Позивач передав автомобіль відповідачу за декілька днів до складання довіреності, в належному робочому стані, оцінивши його в 5000 доларів США. Відповідач з такою сумою погодився. Підозр щодо можливих неправомірних дій з боку відповідача ОСОБА_2 стосовно належного позивачу майна не виникло.
У листопаді 2016 року позивач дізнався, що ОСОБА_2 вже продав автомобіль, що належить позивачу. Після цього, позивач телефонував до відповідача, але відповідач спочатку запевнив що не продавав автомобіль, а згодом перестав відповідати на його дзвінки . 13 грудня 2016 року позивач звернувся до Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області з заявою про вчинення шахрайських дій з боку громадянина ОСОБА_2, оскільки останній шляхом обману заволодів належним майном позивача, не повертає майно та не віддає йому гроші від продажу цього майна.
В ході перевірки поліцейським Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області було встановленно, гр-н ОСОБА_2 вже продав належний позивачу автомобіль, але не вказано ім'я нового власника. ОСОБА_2 зазначав, що гроші після продажу автомобіля передав позивачу, тому перевірку за фактом вчинення відповідачем злочину було припинено.
27 грудня 2016 року старшим о/у сектору Сумського відділу поліції ГУНВ в Сумській області, майором поліції ОСОБА_4 було складено висновок за матеріалами справами про припинення перевірки, в якому зазначено, що відносини, які виникли регулюються нормами цивільно-правового законодавства. У лютому 2017 року позивач отримав вищезазначений висновок, ознайомившись зі змістом висновку, а саме з поясненнями ОСОБА_2 про те, що гроші він віддав за продаж автомобіля, але жодних доказів про передачу грошей позивачу немає.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 135000 грн., які безпідставно ним набуті, як відшкодування вартості проданого автомобіля ГАЗ, модель 33023-418, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, та понесені судові витрати. При цьому вартість автомобіля визначена з урахуванням існуючих між позивачем та відповідачем домовленостей, з урахуванням офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти, встановленого НБУ, на час зверненняі з позовом , а також враховуючи існуючи на сьогодні ринкові ціни на вказану марку автомобіля.
У судовому засіданні позивач та його представник доводи і вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі з підстав , зазначених в позові.
Відповідач позов не визнав та пояснив , що від спільного його та позивача знайомого ОСОБА_5 дізнався, що продається автомобіль. При зустрічі з позивачем обговорили стан автомобіля, і дійшли до висновку про продаж автомобіля за дві тисячі доларів США, так як автомобіль був не в робочому стані. Через декілька днів з позивачем звернулися до нотаріальної контори, де було посвідчено довіреність від ОСОБА_1 на ОСОБА_2 на право розпорядження транспортним засобом, а саме автомобілем марки ГАЗ, модель 33023-418, 2007 року випуску, за реєстраційним номером ВМ 8893 АР, та представляти інтереси від імені ОСОБА_1, в тому числі з правом передоручення повноважень третім особам.За придбаний автомобіль він передав позивачу 1500 дол. США , а решту- 500 дол. США домовились , що він передаст після проведення технічного огляду автомобіля на СТО, Однак , при огляді огляді автомобіля на СТО виявилось , що вартість ремонтних робіт становить 1000 дол. США. Після проведення ремонтних робіт , вартість яких становила . близько, 1000 дол. США , він йогго продав. Тому , вважає , що позивачу ніякого боргу за проданий автомобіль немає.
Суд , заслухавши пояснення сторін . свідків, вивчивши матеріали справи , вважає, що позов є обґрунтованим та таким , що підлягає частковому задоволенню.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив , що зі слів позивача йому відомо , що гроші за проданий автомобіль він не отримав.
Свідок ОСОБА_7 пояснила , що вона чула як розмову позивача з ОСОБА_6, в якій позивач повідомляв , що гроші за проданий автомобіль він не отримав.
Свідок ОСОБА_5 пояснив , що допомогав відповідачу привезти з м. Путивль до м. Суми автомобіль ГАЗ , який той придбав у позивача. Автомобіль був не справному стані і їхати не міг, тому свідок за допомогою свого автомобіля переправив автомобіль ГАЗ до СТО м. Суми, де протягом дня було дано оцінку технічного стану автомобіля, в якій зазначено , що автомобіль технічно несправний, загальний стан не задовільний , і придатний до експлуатації після проведення капітального ремонту.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що близько два роки тому , до належної йому СТО , відповідач притягнув автомобіль ГАЗ , який був в несправному стані , і протягом тижня був проведений його ремонт , вартість якого склала близько 24000-27000 грн..
Судом встановлено, що 31.03.2016 від імені ОСОБА_1 на ім"я ОСОБА_2 була нотаріального посвідчення довіреність на право розпорядження транспортним засобом- автомобілем ГАЗ, модель 33023-418, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1. З метою виконання повноважень , ОСОБА_2 мав право, в тому числі, підписувати угоди про відчуження транспортного засобу, одержувати в результаті укладених угод гроші (а.с.8).
13 квітня 2016 року ОСОБА_2 був заключений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0165/01/5146/2016, за яким було продано автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-418, 2007 року випуску третій особі, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 35 тисяч гривень, що підтверджується наданою Регіональним сервісним центром МВС в Сумській області інформацією ( а.с. 114-115) та копією договору купівлі-продажу від 13.04.2016 за № 01650/01/5146/2016.
Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (частина перша статті 1004 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Таким чином, законодавством чітко визначено дії повіреного по закінченню виконання договору доручення, зокрема, негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Отже, отримання ОСОБА_2 грошових коштів за укладеним правочином обумовило виникнення у нього обов'язку передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення. Однак, ОСОБА_2 обов'язку щодо повернення належних позивачу коштів не виконав При вирішені спору по даній справі суд за основу бере вартість автомобіля, визначену в договорі від 13.04.2016 року.
У суду відсутні підстави у задоволені позову позивача, щодо стягнення з відповідача на його користь вартість автомобіля в сумі 135 тисяч грн., оскільки позивачем не надано належних доказів на обґрунтування своїх вимог.
Посилення позивача на роздруківку отриману через мережу Інтернет є неналежним доказом підтвердження вартості саме автомобіля марки ГАЗ, модель 33023-418, 2007 року випуску, за реєстраційним номером ВМ 8893 АР.
Факт передачі грошей відповідачем позивачу - не підтверджується.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 35000 грн. , що становтьь вартість проданого автомобілю.
Також , суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позива понесені судові витрати.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як передбачено частиною 1 статті 137 ЦПК України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних із отриманням позивачем правової допомоги, надано суду розрахунок про надані послуги, який містить відомості щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені позивачем у розмірі 8000 грн..
У відповідності до частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належить і витрати на оплату послуг адвоката, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з частиною 2 п.3 ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути суму судового збору з урахуванням пропорційного розміру задоволених позовних вимог , що становить 350 грн. ,на користь позивача,
Керуючись ст. 237, 244, 629, 1000, 1004, 1006 ЦК України, ст. ст. 2,4,5,12,13,76-82 ,137,141, 259,265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож. ІНФОРМАЦІЯ_2 в, кв. 246) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (прож. ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 35000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1350 грн. 00 коп., а всього 44350 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлений 16.06.2018.
Суддя Л.М. Труханова