Справа №760/24877/17
Провадження №2-а/760/2544/18
12 червня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Гаєвської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві
справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 6 роти, 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Паламарчука Сергія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2017 р. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії АР №505760 від 02.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнено позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн. та справу закрити.
Свої вимоги мотивував тим, що 02 листопада 2017 року поліцейським патрульної поліції 6 роти, 2 батальйону, 1 полку управління патрульної поліції в місті Києві, старшим сержантом Паламарчуком С.М. винесено постанову серії АР №505760 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнено позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 02.11.2017 р. о 13 год. 10 хв. в м. Києві по пр.-ту Відрадному, 103 не виконав вимогу знаку 3.21 (проїзд без зупинки заборонено), чим порушив вимоги п. 33 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає постанову серії АР №505760 від 02.11.2017 р. незаконною, необґрунтованою, безпідставною, винесену без врахування фактичних обставин по справі та з порушенням діючого законодавства.
Позивач зазначає, що він 02.11.2017 р. о 13 год. 10 хв., керуючи власним автомобілем марки Opel Vivaro, н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по проспекту Відрадному в м. Києві в бік бул. Івана Лепсе, наблизився до залізничного переїзду поряд з будинком №103 по проспекту Відрадному. Безпосередньо перед залізничним переїздом встановлено дорожній знак (Знак пріоритету) 2.2. «Проїзд без зупинки заборонений» (STOP), що підтверджується фотоматеріалом з місця розміщення дорожнього знаку, безпосередньо перед яким, позивач здійснив зупинку транспортного засобу яким керував, що підтверджується відеозаписом з відео реєстратора, який встановлений в його автомобілі.
Однак, його зупинив поліцейський екіпаж, який виїжджав на автомобілі з прилеглої території, що видно на відео та Поліцейський повідомив про порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме - проїзд через вищевказаний залізничний переїзд без зупинки, у зв'язку з чим вимагав пред'явити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія.
У відповідь позивач повідомив поліцейському, про те що він нічого не порушував, і виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено».
Позивач вважає, що підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності немає, оскільки він не вчиняв дій, які можливо було б кваліфікувати як склад адміністративного правопорушення.
Також, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, поліцейським не було надано жодних доказів не здійснення зупинки транспортного засобу перед знаком 2.2 з порушенням вимог ПДР.
На підставі викладеного, позивач вважає, що поліцейський діяв протиправно та виніс постанову, що підлягає скасуванню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подавав, а тому суд вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Так, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.11.2017 року поліцейським патрульної поліції 6 роти, 2 батальйону, 1 полку управління патрульної поліції в місті Києві, старшим сержантом Паламарчуком С.М. винесено постанову серії АР №505760 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнено позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до змісту якої вбачається, що водій ОСОБА_1, керуючи власним автомобілем марки Opel Vivaro, н.з. НОМЕР_1, 02.11.2017 р. о 13 год. 10 хв. в м. Києві по пр.-ту Відрадному, 103 не виконав вимогу знаку 3.21 (проїзд без зупинки заборонено), чим порушив вимоги п. 33 ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП України передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону, учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Згідно дорожнього знаку 2.2 ПДР України передбачено, що проїзд без зупинки забороняється.
Відповідно до ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідач, всупереч вимогам ст. 77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото-чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 02.11.2017 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
Наявні у справі докази, зокрема, постанова не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Під час розгляду справи у судовому засіданні було переглянуто та досліджено наданий позивачем диск із відеозаписом з реєстратора, на відеозаписі чітко зафіксована зупинка перед знаком 2.2 (Стоп).
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР №505760 від 02.11.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до поліцейського 6 роти, 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Паламарчука Сергія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР №505760 від 02.11.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Кушнір С.І.