27 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1871/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Д'яков В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної у м. Чернігові ради, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1Я.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Деснянської районної у м. Чернігові ради, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, в якому просить: визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо припинення ОСОБА_1 виплати компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити нарахування та продовжити виплату ОСОБА_1 компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи з моменту припинення з 23.02.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 23.02.2018 (протокол №8) про припинення ОСОБА_1 виплати компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо направлення на розгляд комісії з призначення усіх видів державної соціальної допомоги подання від 23.02.2018 № 167 щодо розгляду питання відносно припинення виплати ОСОБА_1 компенсації вартості продуктів харчування; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000,00 грн. (по 1500,00 грн. з кожного); стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що дії та рішення відповідачів щодо припинення виплати компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи є протиправними, оскільки право соціального захисту гарантовано кожному громадянину ОСОБА_2 України.
Деснянською районною у м. Чернігові радою та Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради подано до суду відзиви на позовну заяву, в яких останні зазначили, що проти задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 під час проведення перевірки його фактичного місця проживання був відсутній та потім не звернувся до управління і не надав жодних пояснень й доказів причин його відсутності та не з'явився для проходження фізичної ідентифікації, а тому управлінням правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства України, внесено на розгляд до комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги подання з актом обстеження матеріально-побутових умов, а комісією, у свою чергу, правомірно прийнято оскаржуване рішення, яким ОСОБА_1 припинено виплату компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки позивачем не підтверджено факт заподіяння останньому моральних чи фізичних страждань належними доказами та не зазначені критерії, з яких він виходив при встановленні грошової суми відшкодування.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.12.2014 перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб Деснянського району міста Чернігова, що підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.12.2014 № НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії А № 440972 від 06.04.2005 та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради.
09.02.2018 Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, на виконання пункту 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, здійснено перевірку фактичного місця проживання/перебування внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1 за адресою: проспект Миру, 52/11, м. Чернігів.
За результатами перевірки складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09.02.2018 № 274, в якому зазначено, що на момент складання акту ОСОБА_1 за вищевказаною адресою вдома не було. Позивачу було залишено повідомлення про необхідність з'явитися до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради.
На підставі вищевказаного акту 23.02.2018 заступником начальника Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради направлено Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги подання щодо припинення соціальних виплат ОСОБА_1, оскільки останній під час проведення перевірки його фактичного місця проживання 09.02.2018 був відсутній. Фізичну ідентифікацію не пройшов.
Рішенням Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 23.02.2018 (протокол № 8) ОСОБА_1 припинено виплату грошової компенсації вартості продуктів харчування, відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та пункту 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, у відповідності до пункту 14 частини 1 статті 20 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги як забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
З метою удосконалення системи проведення виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Кабінетом Міністрів України 20.09.2005 було затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 936 (далі - Порядок № 936).
Так, підпунктом 3 пункту 4 Порядку № 934 передбачено, що виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме: компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування - громадянам, що належать до першої та другої категорії постраждалих відповідно до пункту 14 частини першої статті 20, пункту 6 частини першої статті 21 Закону, за нормами, встановленими МОЗ.
У свою чергу, механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначено Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 365 контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
У свою чергу, додаткова перевірка проводиться у разі наявності інформації про можливу зміну внутрішньо переміщеною особою фактичного місця проживання/перебування без повідомлення у десятиденний строк про це структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування (підпункт 1 пункту 4 Порядку № 365).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення його керівником про проведення перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи або з дня отримання інформації від органів, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 4 цього Порядку, проводить таку перевірку із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з урахуванням положень пунктів 8 і 9 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365. За результатами такої перевірки структурний підрозділ з питань соціального захисту населення готує подання про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісія).
За відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації (пункт 6 Порядку № 365).
При цьому, положеннями пункту 7 Порядку № 365 передбачено, що у разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації.
Водночас структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Держприкордонслужба протягом п'яти робочих днів безоплатно подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення на його запит інформацію про виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, із зазначенням кількості днів такої відсутності протягом 90 днів, які передують даті подання відповідного запиту. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення вносить на розгляд комісії протягом трьох робочих днів з дня надходження інформації, зазначеної у пункті 8 цього Порядку, та відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї подання про припинення соціальної виплати пункти 8,10 Порядку № 365.
У відповідності до пункту 11 Порядку № 365 Комісія протягом п'яти календарних днів розглядає подання про припинення соціальних виплат та приймає відповідне рішення.
Соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (пункт 12 Порядку № 365).
У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2018 Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, на виконання пункту 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, здійснено перевірку фактичного місця проживання/перебування внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1 за адресою: проспект Миру, 52/11, м. Чернігів.
За результатами перевірки складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09.02.2018 № 274, в якому зазначено, що на момент складання акту ОСОБА_1 за вищевказаною адресою вдома не було. Позивачу було залишено повідомлення про необхідність з'явитися до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради.
Водночас, як було зазначено судом вище, згідно з положеннями пунктів 6,7 пункт 6 Порядку № 365 передбачено, що за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації.
У свою чергу, у відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, під доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів щодо залишення позивачу повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати перевірки з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації та надсилання позивачу рекомендованим листом повторного повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації, у зв'язку з неявкою останнього протягом трьох робочих днів до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення вперше.
Водночас, факт постійного проживання позивача з січня 2016 року за адресою: просп. Миру, 52/11, м. Чернігів підтверджується актом, складеним 18.04.2018 мешканцями житлового будинку по просп. Миру 52 у м. Чернігові - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у присутності майстра дільниці з обслуговування житлового фонду № 3 Комунального підприємства «Новозаводське» Чернігівської міської ради (а.с.36).
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідачів у відзивах на позовну заяву на той факт, що такий самий акт вже надавався позивачем у справі № 750/4066/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання дій незаконними, скасування розпорядження та Київський апеляційний адміністративний суд віднісся до нього критично, так як ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були заінтересованими особами у вирішенні спору на користь позивача, оскільки Київським апеляційним адміністративним судом було досліджено та надано правову оцінки акту від 24.04.2017, а не від 18.04.2018 та відповідачами, у свою чергу, не надано суду жодних доказів на спростування фактів, зазначених у акті.
Крім того, суд не бере до уваги лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.03.2018 № 0.184-11555/0/15-18, відповідно до якого ОСОБА_1 в'їхав на територію України 08.12.2017, потім виїхав з території України 15.12.2017 та повернувся до України лише 24.02.2018, що, на думку відповідачів, підтверджує факт не проживання позивача за адресою фактичного місця проживання протягом певного періоду часу, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Водночас, як вбачається з подання заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради щодо припинення соціальних виплат ОСОБА_1 від 23.02.2018 та рішення Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 23.02.2018 (протокол № 8), яким ОСОБА_1 припинено виплату грошової компенсації вартості продуктів харчування, останні не містять у собі жодних посилань на лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.03.2018 № 0.184-11555/0/15-18, як на підставу для припинення позивачу виплати грошової компенсації вартості продуктів харчування.
Отже, у даній справі відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не можуть посилатися на вищевказаний лист, оскільки останній не було покладено в основу оскаржуваного подання та рішення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що, у відповідності до статті 33 ОСОБА_2 України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно частин 1-2 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених ОСОБА_2, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Водночас, Парламентська асамблея ОСОБА_3 Європи 12 жовтня ухвалила дві резолюції щодо України, в яких закликала українську владу спростити, наскільки це можливо, повсякденне життя мешканців непідконтрольних територій і переміщених осіб з цих районів за рахунок скорочення адміністративних процедур щодо доступу до виплати пенсій і соціальної допомоги та сприяння доступу жителів до правосуддя шляхом належного оснащення та кадрового забезпечення судів у районах, підконтрольних уряду, чия юрисдикція була поширена на непідконтрольні території.
За таких обставин та з урахуванням факту недоведення відповідачами, що останні у оскаржуваних правовідносинах діяли у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а оскаржуване подання та рішення значно порушують права позивача на виплату грошової компенсації вартості продуктів харчування, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для: визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо припинення ОСОБА_1 виплати компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; визнання протиправним та скасування рішення комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 23.02.2018 (протокол №8) про припинення ОСОБА_1 виплати компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо направлення на розгляд комісії з призначення усіх видів державної соціальної допомоги подання від 23.02.2018 № 167 щодо розгляду питання відносно припинення виплати ОСОБА_1 компенсації вартості продуктів харчування і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цих частинах.
Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити нарахування та продовжити виплату ОСОБА_1 компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи з моменту припинення з 23.02.2018, то остання також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основних вимог позивача, які судом було задоволено.
Водночас, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. (по 1500,00 грн. з кожного), з огляду на наступне.
Так, статтею 56 ОСОБА_2 України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У свою чергу, пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
За змістом частини першої статті 73 і статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження причинного зв'язку між протиправними діями та рішенням відповідачів щодо припинення нарахування компенсації вартості продуктів харчування та завданням останньому моральної шкоди (у вигляді фізичних, душевних та психічних страждань тощо).
При цьому, судом не приймаються до уваги надані позивачем до суду копії виписок з медичної картки ОСОБА_1 №№ 686, 1364, 1801, оскільки останні охоплюють період перебування позивача на лікарняному у 2016-2017 роках та спростовують, що факт захворювання позивача пов'язаний з оскаржуваними діями та рішенням відповідачів у даній адміністративній справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. (по 1500,00 грн. з кожного) не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У свою чергу, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом ОСОБА_6 було надано суду договір про надання правничої допомоги від 25.03.2018 № 664 та орієнтовний розрахунок судових витрат від 23.03.2018 (а.с.31,34,35).
У свою чергу, згідно з вищевказаним орієнтовним розрахунком, адвокат надав клієнту правову допомогу, згідно договору про надання правничої допомоги від 25.03.2018 № 664, у розмірі 2900,00 грн.
У відповідності до квитанції до прибуткового касового ордеру від 23.03.2018 № 15, адвокатом кошти у сумі 2900,00 грн. були прийняті від ОСОБА_1 (а.с.31а).
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідачі не скористались своїм правом та не подали до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, адвокатом документально доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, частиною 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (4/6), суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Деснянської районної у м. Чернігові ради та Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1933,33 грн. (2900,00 грн. / 6 Х 4 = 1933,33 грн.) по 966,67 грн. з кожного.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14005, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (вул. Шевченка, 44, м. Чернігів, 14035, код ЄДРПОУ - 03196191) щодо припинення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14005, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) виплати компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (вул. Шевченка, 44, м. Чернігів, 14035, код ЄДРПОУ - 03196191) здійснити нарахування та продовжити виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14005, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи з моменту припинення з 23.02.2018.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради (пр-т Перемоги, 141, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ - 04061949) від 23.02.2018 (протокол №8) про припинення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14005, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) виплати компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (вул. Шевченка, 44, м. Чернігів, 14035, код ЄДРПОУ - 03196191) щодо направлення на розгляд комісії з призначення усіх видів державної соціальної допомоги подання від 23.02.2018 № 167 щодо розгляду питання відносно припинення виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14005, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) компенсації вартості продуктів харчування.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Деснянської районної у м. Чернігові ради (пр-т Перемоги, 141, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ - 04061949) та Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (вул. Шевченка, 44, м. Чернігів, 14035, код ЄДРПОУ - 03196191) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14005, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) витрати на правничу допомогу у сумі 1933,33 грн. (2900,00 грн. / 6 Х 4 = 1933,33 грн.) по 966,67 грн. з кожного.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення суду складено 27 червня 2018 року.
Суддя В.І. Д'яков