Справа № 188/53/14-ц
Провадження № 2/188/133/2014
27 червня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,
при секретарі Брагін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору б/н від 11.08.2015 року відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та позивачем договір. Посилаючись на статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України позивач зазначає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону і припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач зобов'язання належним чином не виконував, тому станом на 02.03.2018 року за ним утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 36890,75 грн., яка складається з наступного: 15344,66 грн. - тіло кредиту; 6076,09 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 13237,11 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1732,89 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України позивач просить стягнути заборгованість по кредиту та судові витрати.
В судове засідання представник позивача тричі не з'являвся - 07.05.2018, 17.05.2018, 01.06.2018, надавав до суду клопотання, в яких просив у зв'язку з зайнятістю представника позивача в інших судових процесах, перенести розгляд справи на іншу дату, не надаючи ніяких доказів на підтвердження цих клопотань. Суд двічі відкладав розгляд справи в судовому засіданні, але доказів поважності причин неявки представника позивача суду не було надано і друге клопотання відповідно до приписів ст.44 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд порахував зловживанням позивачем процесуальними правами шляхом вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи і залишив це клопотання без розгляду. Крім того, разом з позовною заявою та додатками до неї, представник позивача подавав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, у разі неявки відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та відповідача на підставі наданих суду доказів.
Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку, передбаченому статтями 128, 130 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, в судове засідання не з'явився без поважних причин, відзив на позов не надав, суд відповідно до ст.ст.280-281 ЦПК України за згодою представника позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалив у справі заочне рішення.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи з наведених правових норм, єдиним належним та допустимим доказом укладення між сторонами кредитного договору та досягнутих сторонами умов такого договору є укладений ними в письмовій формі кредитний договір, зі змісту якого суд має встановити умови надання кредиту, зокрема, суму кредиту, строк та порядок її повернення; річну відсоткову ставку за кредитом, строки та порядок її сплати; відповідальність за порушення умов кредитного договору, в тому числі розмір та порядок нарахування пені за прострочення виконання кредитних зобов'язань.
Відповідачем підписано Анкету-заяву від 11.08.2015 року про приєднання до Умов та Правил про надання банківських послуг у ПриватБанку. З тексту вказаної заяви неможливо встановити, чи дійсно отримав відповідач кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.8).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції яка діяла на час виникнення між сторонами правовідносин, тобто на 11.08.2015 р. у договорі про надання споживчого кредиту мали зазначатися:
1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
Усупереч зазначеній нормі позивач на зазначив у Анкеті - заяві від 11.08.2015 року про приєднання до Умов та Правил про надання банківських послуг у ПриватБанку ніякої інформації про надання відповідачу кредиту та не зазначив суму наданого кредиту.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 02.03.2018 року в розмірі 36890,75 грн., яка складається з наступного: 15344,66 грн. - тіло кредиту; 6076,09 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 13237,11 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1732,89 грн. - штраф (процентна складова).
Однак суд вважає, що зазначений розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом укладення між сторонами кредитного договору, бо з його змісту неможливо встановити суму кредиту, яка була надана відповідачу та факт отримання позивачем коштів за кредитним договором.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Будь-яких доказів щодо типу та розміру процентної ставки, порядку сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем суду не надано.
З наданого витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» неможливо встановити, яка саме картка була видана відповідачу та чи отримав він її взагалі (а.с. 9).
Відповідно до частини 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Надані позивачем докази не підтверджують факт укладення з відповідачем кредитного договору, умови надання кредитних коштів.
Позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, зокрема, не доведено, що відповідач має перед банком кредитні зобов'язання.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати позивача залишити на ньому.
На підставі викладеного та ст.ст. 626, 627, 628, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, який розташований за адресою: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50, до ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, що мешкає за адресою: 52740, вул. Зої Космодем'янської, 10 с. Дмитрівка Петропавлівський район Дніпропетровська область про стягнення заборгованості відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя ОСОБА_2