Справа № 188/346/18
Провадження № 2/188/246/2018
27 червня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,
при секретарі Брагін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору б/н від 31.01.2009 року відповідач отримала кредит в сумі 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та позивачем договір.
Посилаючись на статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України позивач зазначає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону і припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач зобов'язання належним чином не виконувала, тому станом на 28.02.2018 року за нею утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 58167,54 грн., яка складається з наступного: 389,63 грн. - заборгованість за кредитом; 49469,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5300,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2757,98 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України позивач просить стягнути заборгованість по кредиту та судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та відповідача на підставі наданих суду доказів.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, з заявленим позовом не погодилася, подала заяву про застосування строку позовної давності.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.
Між сторонами укладено договір № б/н від 31.01.2009 року за яким відповідач отримала кредит у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідачка умов укладеного із нею договору не виконала, внаслідок чого, станом на 28.02.2018 року, її заборгованість становить 58167,54 грн., яка складається з наступного: 389,63 грн. - заборгованість за кредитом; 49469,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5300,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2757,98 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, борг розраховано за період з 02.02.2009 року по 28.02.2018 року. За період з 01.06.2013 року та по 28.02.2018 року позивач жодного разу не ставив питання перед відповідачем про повернення заборгованості. Відсутні будь-які претензії до відповідача стосовно не належного виконання зобов'язань відповідачем, передбачених законодавством та Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлена п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України відносно неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки.
За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Початок перебігу позовної давності розпочався 01.06.2013 року, з цього моменту потрібно розраховувати позовну давність. Тому суд вважає, що 01.06.2016 року, закінчився строк протягом якого позивач мав право звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Як передбачено ч. 3 ст. 267 ЦП України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивачем не заявлено про причини пропущення позовної давності, питання про поновлення пропущеного строку не ставилось.
Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, з яким позивач звернувся до суду, пропустивши трирічний строк звернення, який обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу, а тому в його задоволенні слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Договір про збільшення строку позовної давності сторонами не укладався. Наведене узгоджується з правовою позицією, що викладена у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.
Згідно з правовим висновком, якого дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2462цс16 від 14.12.2016 року, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Позивач звернувся до суду із даним позовом лише 27.03.2018 року, тобто з пропуском строку давності для пред'явлення прозову, а відповідач відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦК України подав заяву про застосування строків позовної давності.
Матеріали справи не містять доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 ЦПК України, які б мали інформацію про те, що з відповідачем було укладено договір про збільшення позовної давності у письмовій формі.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати по справі в розмірі 1762 грн. стягненню з відповідача не підлягають у відповідності до ст.141 ЦПК України, а мають бути залишені на позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 252, 256, 267, 526, 526, 530, 610, 611, 625, 1046-1056 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, який розташований за адресою: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50, до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1, що мешкає за адресою: 52700, вул. Гончара, 14 с. Росішки Петропавлівський район Дніпропетровська область про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя ОСОБА_2