Справа № 200/18137/16-ц
Провадження № 2/200/4344/16
(заочне)
13 квітня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Санжаровської Я.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
24 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову вказав, що він став жертвою шахрайських дій з боку відповідачки та її батька ОСОБА_3, які домовились з позивачем, що він отримає в банківських установах грошові кошти, оформлюючи при цьому на себе кредитні зобов'язання, і буде передавати вказані грошові кошти ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а ОСОБА_2 обіцяла за власний рахунок здійснювати повернення банку взятих позивачем кредитних коштів. Так, позивач 02.09.2013 року уклав у Дніпропетровському відділенні № 5 АТ «Дочірній банк «Сбербанк России» кредитний договір № 99#00017741759 та Договір № 262020000741759/980/Р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «Універсальний» в рамках договору щодо банківського обслуговування, згідно яких він отримав в кредит грошові кошти в сумі 30000 грн. В подальшому, ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк России» 13 січня 2014 року відступив право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «Кредекс Фінанс». 02 жовтня 2013 року позивач уклав у Дніпропетровському відділенні № 9 ПАТ «Платинум Банк» договір № 01939/04849LCCC, згідно якого він отримав в кредит грошові кошти в сумі 13000 грн. У кожному випадку під час укладення кредитних договорів разом з позивачем була присутня у відділеннях банків ОСОБА_2, та кожен раз після укладення кредитних договорів позивач передавав відповідачці отримані в кредит гроші. 18 квітня 2014 року ОСОБА_2 уклала з позивачем розписку на те, що вона бере на себе всі боргові зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредекс Фінанс» у зв'язку з тим, що отримані кошти від ПАТ «Сбербанк России» позивач передав їй. 07 квітня 2014 року ОСОБА_2 направила лист, відповідно до якого вона також бере на себе боргові зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Платинум банк». В той же час, відповідачка не виконала взятих на себе зобов'язань та не погасила заборгованість. Станом на 01.05.2014 року заборгованість позивача перед ТОВ «Кредекс Фінанс» становить 33385,71 грн., перед ПАТ «Платинум Банк» станом на 21.03.2014 року - 16740,96 грн., ця сума не є остаточною і постійно зростає.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 50126,67 грн.
Відповідач в судові засідання, призначені на 17.07.2017 року, 23.11.2017 року, 19.12.2017 року, 14.02.2018 року, не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.
Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2018 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступне.
02 вересня 2013 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» укладено кредитний договір № 99#00017741759, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 30000 грн. на поточні потреби, на строк до 01 вересня 2016 року, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, та повернути кредит банку, а також сплатити банку проценти за користування кредитом, комісії, санкції, інші передбачені цим договором платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, та виконати всі інші умови цього договору.
Також, 02 вересня 2013 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» укладено договір № 262020000741759/980/Р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «Універсальний» в рамках договору щодо банківського обслуговування, відповідно до якого позивачу відкрито картковий рахунок.
В подальшому, 13 січня 2014 року між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (первісний кредитор) та ТОВ «Кредекс фінанс» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 13-01/14, згідно з яким первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги, визначене у реєстрі прав вимог. Згідно з витягом з Додатку № 1 до названого договору, ТОВ «Кредекс Фінанс» відступлено право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 99#00017741759.
ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» повідомив позивача листом від 12.02.2014 року про відступлення права вимоги за договором № 99#00017741759.
В матеріалах справи наявні вимоги та листи ТОВ «Кредекс Фінанс» на ім'я позивача про необхідність сплати боргу за вказаним кредитним договором, згідно вказаних листів розмір боргу позивача станом на 01.05.2014 року становить 33385,17 грн.
Також, в матеріалах справи наявна копія розписки від 18.04.2014 року, складеної від імені ОСОБА_2, згідно тексту якої ОСОБА_2 приймає боргові зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредекс Фінанс» по кредитному договору № 99#00017741759 від 02.09.2013 року в сумі 33385,71 грн. і зобов'язується в добровільному порядку здійснювати погашення боргових зобов'язань шляхом щомісячного перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Кредекс Фінанс» в розмірі не менше 1000 грн., можливо більше, до повного погашення заборгованості.
Крім того, 02 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ «Платинум Банк» укладено договір № 01939/04849LCCC про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, згідно з яким банк надав клієнту кредитні кошти у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії, на загальну суму 13000 грн.
За повідомленнями ПАТ «Платинум Банк» заборгованість позивача за кредитним договором станом на 21.03.2014 року становить 16740,96 грн.
Листом від 07.04.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили ПАТ «Платинум банк» про те, що ОСОБА_1 не має змоги самостійно сплатити вказану заборгованість, та вказали, що ОСОБА_2 має перед ОСОБА_1 боргові зобов'язання та виявила бажання перебрати на себе обов'язки боржника за договором № 01939/04849LCCC. Просили розглянути пропозицію про переведення боргу за договором № 01939/04849LCCC з ОСОБА_1 на ОСОБА_2
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 не виконує умови укладеного між нею та позивачем договору позики.
Відповідно до ст.ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З наданої позивачем копії розписки від 18.04.2014 року не вбачається, що ОСОБА_2 приймала від позивача будь-які грошові кошти, в зв'язку з чим, на думку суду, у відповідача не виникло будь-яких боргових зобов'язань саме перед позивачем.
Лист від 07.04.2014 року за підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не свідчить про те, що ОСОБА_2 брала у позивача в борг грошові кошти та що між сторонами виникли зобов'язання за договором позики. Згадка у листі про наявність боргових зобов'язань відповідача перед позивачем не є розпискою у розумінні ст. 1047 ЦК України, оскільки не посвідчує передання відповідачу позикодавцем визначеної грошової суми.
Позивач стверджує, що він передав відповідачу у повному обсязі грошові кошти, які були ним отримані від банківських установ, але жодного доказу на підтвердження цієї обставини не надає.
Позивач також не надає доказів, що відносно нього відповідачем були вчинені шахрайські дії, так, в матеріалах справи відсутні дані, що позивач звертався з цього приводу до правоохоронних органів, та ними були прийняті якісь процесуальні рішення.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність і достатність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення відповідачем прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Е.В. Женеску