Справа № 147/1133/16-ц
Провадження № 22-ц/772/924/2018
Категорія: 34
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач:ОСОБА_2
26 червня 2018 рокуСправа № 147/1133/16-цм. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Марчук В.С., секретар - Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Волошина І.А. у залі суду смт. Тростянець, повний текст рішення складено 16 лютого 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом в якому, відповідно до остаточних позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 5762,75 грн., моральну шкоду у розмірі 15 000 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. та судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Позов мотивовано тим, що 07 січня 2014 року о 9 год. 50 хв. у с. Летківка, Тростянецького району Вінницької області на перехресті вулиць 40 річчя Перемоги та Леніна, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем марки «DАЕWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) автомобілі отримали технічні пошкодження. Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 липня 2016 року встановлено винуватість у скоєнні ДТП ОСОБА_4
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати в розмірі 3000 грн. за надання правничої допомоги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; висновок суду про те, що відповідач не має обов'язку щодо відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою є незаконним та необґрунтованим; експертне дослідження від 02.08.2016 № 19/Д/16 є законним, оскільки проведено відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів; відповідач не наполягав на проведенні повторної автотоварознавчої експертизи; суд помилково дійшов до висновку, що витрати на проведення автотоварознавчих експертиз на загальну суму 3261,60 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відносяться до витрат понесених в іншій справі; суд не врахував, що внаслідок пошкодження автомобіля позивач зазнав моральних страждань.
ПАТ «НАСК «Оранта» подало відзив на апеляційну скаргу та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 6039,33 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки дана вимога базується на висновку експертного дослідження від 02.08.2016 року № 19/д/16, який виконано всупереч чинному законодавству України. ПАТ «НАСК «Оранта» відшкодувало матеріальну шкоду ОСОБА_3 у розмірі 3538,18 грн., за мінусом франшизи у розмірі 510 грн. та фізичного зносу автомобіля.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що 07 січня 2014 року о 9 год. 50 хв. сталася ДТП, за участю автомобіля марки «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «DАЕWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3
Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 липня 2016 року, яка набрала законної сили, встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 38 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.12.2015 року зі строком дії з 29.12.2015 по 28.12.2016. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, визначено у 100 000 грн.; за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн., франшиза - 510 грн.(а.с.55).
Відмовляючи у задоволенні позову у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що шкода завдана ОСОБА_3 внаслідок скоєння ДТП має відшкодовуватись за рахунок ПАТ «НАСК «Оранта», де застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи ОСОБА_4
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
В правовій позиції, висловленій у Постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.01.2016 № 6-2808цс15 вказано, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити у такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду (справа № 754/1114/15-ц від 14.02.2018 року, справа № 571/424/16-ц від 24.05.2018 року) де вказується, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, існує право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред'явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення страхового відшкодування з ПАТ «НАСК «Оранта» є помилковим, а тому вимоги до відповідача є законними.
ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 6039,33 грн. відповідно до висновку експертного дослідження від 02.08.2016 № АВ5073АК-3.
Встановлено, що ДТП мало місце 07.01.2016, а не 07.01.2014 як вказано у позові ОСОБА_3, що підтверджується постановою Тростянецького районного суду від 19.07.2016, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а відносно ОСОБА_4 закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 26-27).
Відповідно до п 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
08.01.2016 ОСОБА_4 звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із повідомленням про ДТП (а.с. 56).
05.02.2016 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу в присутності позивача, про що свідчить його підпис на акті огляду, та замовлено в ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» автотоварознавче дослідження автомобіля «DАЕWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 143).
Автотоварознавчим дослідженням від 02.03.2016 № АВ5073АК-3, проведеним ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», визначено матеріальний збиток пошкодженого автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2, який складає 4048,18 грн. (а.с. 139-141).
Згідно з п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Всупереч вказаній вище нормі позивач не звернувся протягом 30 днів до страховика - ПАТ «НАСК «Оранта» про виплату страхового відшкодування, а 02.08.2016 замовив ще одне автотоварознавче експертне дослідження, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Daewoo Lanos» складає 6039,33 грн.
12.09.2016 ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом.
18.11.2016 ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» про страхове відшкодування, тобто після звернення до суду.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
12.01.2017 ПАТ «НАСК «Оранта» затвердила розрахунок страхового відшкодування пошкодженого автомобіля «DАЕWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3 та 13.01.2017 року здійснила виплату страхового відшкодування власнику вказаного транспортного засобу у сумі 3538,18 грн. (4048,18 грн. вартість відновлювального ремонту ТЗ - 510,00 грн. франшиза) (а.с. 134).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано необхідність повторного проведення експертного дослідження 02.08.2016, а тому матеріальний збиток у розмірі 6039, 33 грн., визначений у повторній експертизі та вартість проведення вказаної експертизи у розмірі 1500 грн. не підлягає стягненню, оскільки є неналежним доказом.
Відтак, колегія суддів бере до уваги автотоварознавче дослідження від 02.03.2016 № АВ5073АК-3, яке проведене на підставі норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів і є належним та допустимим доказом у справі.
Позивачу виплачено страховиком страхове відшкодування у розмірі 3538,18 грн. за мінусом франшизи (4048,18 грн. (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу) - 510 грн. франшиза).
Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Оскільки страховиком забезпеченого транспортного засобу здійснено страхову виплату позивачеві у розмірі 3538,18 грн. за вирахуванням франшизи, яка згідно вищевказаної норми закону підлягає стягненню з відповідача як з особи винної в ДТП, з відповідача слід стягнути на користь позивача 510 грн. матеріального збитку, який становить суму франшизи
Під час розгляду адміністративної справи судом було призначено автотехнічну експертизу № 1451/16-21 від 24.06.2016, вартість якої була оплачена ОСОБА_3 у розмірі 1761,60 грн. Дана обставина не заперечувалась сторонами і підтверджується квитанцією про оплату від 02.06.2016 на суму 1761,60 грн. (а.с. 23). Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення цієї суми, так як питання про відшкодування понесених витрат при розгляді адміністративної справи повинні відшкодовуватись в провадженні, в якому ці витрати були понесені.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що дана вимога є необґрунтованою, позивачем не доведено глибини завданих страждань, ступеня вини особи в перенесених стражданнях, не підтверджено доказами.
Однак, з таким висновком суду неможливо погодитися з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль позивача.
За правилами ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 було завдано моральну шкоду, яка полягає у хвилюванні, зміні звичайного способу життя унаслідок позбавлення можливості користуватися пошкодженим автомобілем, був вимушений витрачати час на проведення експертизи та неможливістю вчасно розпочати ремонт автомобіля, колегія суддів визнає обґрунтованими.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. підлягає скасуванню та ухваленню у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, порушив норми матеріального права та неповно з'ясував обставини справи, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким позов слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у частині відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_3, у розмірі 3500 грн. З таким висновком суду колегія суддів погоджується, оскільки 1500 грн. - це витрати понесені ним за представництво інтересів у адміністративній справі (а.с.25), а витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. не доведено апелянтом відповідно до вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, а саме не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, і за відсутності договору, у якому було б обговорено суму гонорару.
Висновок суду про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., колегія суддів вважає неаргументованим, оскільки у договорі про надання правничої допомоги не визначено обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, а тому, у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вказаних судових витрат слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на положення ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 80 грн.14 коп. за подання позову та судовий збір у розмірі 76 грн. 85 коп. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі франшизи 510 грн. (п'ятсот десять гривень).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений за подання позову у розмірі 80 грн.14 коп., судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 76 грн. 85 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду.
Головуючий: Сало Т.Б.
Судді: Ковальчук О.В.
ОСОБА_6
Повний текст складено 27 червня 2018 року.
Згідно з оригіналом:
Суддя: Сало Т.Б.