Справа № 766/11734/17
н/п 2/766/1249/18
26.06.2018 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Дорошинської В.Е.
при секретарі Філіпенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу у порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача про відшкодування майнової і моральної шкоди, мотивуючи тим, що 30.08.2016 року стався страховий випадок за участю водіїв ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ 21011, д.н. А2870НИ, та ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано технічних пошкоджень. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.09.2016 року визнано вину водія ОСОБА_2 Автомобіль ВАЗ 21011, д.н. А2870НИ, який належить ОСОБА_2 застрахований полісом №АЕ4768600, який укладений з ПАТ «СК «Провідна». 09.06.2017 року від ПАТ «СК «Провідна» відмовило у виплаті відшкодування. Згідно висновку про оцінку майна №Вэ-354 вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП складає 90707 грн., вартість матеріального збитку становить 99118,29 грн. Крім матеріальних збитків позивачу завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 10000,00 грн.
У зв'язку з викладеним, просить суд стягнути з відповідача 110913,00 грн., що складаються з заподіяного матеріального збитку 99118,29 грн., моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн., вартості проведених експертних досліджень в сумі 795,00 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що він сплатив позивачу матеріальну шкоду в розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності редакцією ЦПК, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності редакцією ЦПК.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 30.08.2016 року о 16.30 год. ОСОБА_2 в с. Антонівка Херсонської області на площі ОСОБА_4 керував транспортним засобом ВАЗ 21011, д.н. А2870НИ, та не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, що рухався попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.09.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Власником автомобіля Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_2, є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК 683375.
Відповідно до висновку експерта №Вэ-354 судової автотоварознавчої експертизи з визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу від 12.09.2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкоджень в ДТП складає 90707,57 грн., вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкоджень 30.08.2016 року в результаті ДТП складає 99118,29 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як роз'яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
В п.9 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об'єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).
Як встановлено в судовому засіданні позивачу ОСОБА_1 було відшкодовано матеріальну шкоду в сумі 20000,00 грн. на ремонт автомобіля, що підтверджується оригіналом розписки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП транспортному засобу Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_2, сума в розмірі 79118,29 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини. Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167, 1187 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що шкоду, завдану позивачу, спричинено внаслідок непереборної сили або умислу останнього, а тому має нести відповідальність незалежно від доведеності вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує вимоги розумності і справедливості, характер та тривалість заподіяння позивачу душевних страждань та вважає, що достатнім розміром для компенсації такої шкоди буде сума 2000,00 грн., яка підлягає стягненню.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн., то вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження таких витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн. та витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 795,00 грн.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин справи та вимог закону, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6-13, 81, 102, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1194 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 79118,29 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1435,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 179,13 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя В.Е. Дорошинська