Справа № 761/18843/18
Провадження № 2-з/761/353/2018
20 червня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
22 травня 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
19 червня 2018 року до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про стягнення заборгованості в сумі 1 098 540,21 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк».
Подану заяву мотивує тим, що наразі існують ризики реалізації державним виконавцем майна боржника ОСОБА_1 у вигляді двох автомобілів до ухвалення рішення у даній цивільній справі і в разі задоволення позову його неможливо буде повернути позивачу.
Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно положень п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу виконання виконавчого напису № 17953 від 31 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О., про стягнення заборгованості в сумі 1 098 540,21 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк».
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Підставою вважати, що державний виконавець може реалізувати майно ОСОБА_1, а саме автомобіль Renault, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіль Great Wall Hover, реєстраційний номер НОМЕР_1, до ухвалення рішення у справі, заявник зазначає постанову державного виконавця від 22 травня 2018 року ВП № 56150526 про розшук майна боржника, а саме вказаних автомобілів.
Так, сама наявність виконавчого провадження відносно ОСОБА_1, а також оголошення в розшук транспортних засобів останнього, не може сприйматись судом, як достатня підстава вважати, що є ризик реалізації вказаного майна, оскільки доказів арешту та вилучення вказаного майна заявником до суду не надано.
Крім того, відсутні підстави вважати, що реалізація автомобілів позивача ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки позивач у разі задоволення його позовних вимог та реалізації транспортних засобів, не позбавлений права звернутись до суду із позовом про витребування майна від добросовісного набувача.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не навів достатні підстави вважати, що його невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 149 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: