25 червня 2018 року
Київ
справа №822/2747/17
касаційне провадження №К/9901/53276/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 822/2747/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.07.2017 №Ф-0019211306 про сплату боргу 9566,15грн.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06.02.2018 позовну заяву задовольнив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 15.05.2018 залишив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2018 без змін.
Головне управління ДФС у Хмельницькій області 13.06.2018 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, судом з'ясовано такі обставини.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
В касаційній скарзі податковий орган наголошує на тому, що вирішення справи №822/2747/17 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а саме - питання застосування положень пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України щодо порядку оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Предметом позову у справі №822/2747/17 є вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.07.2017 №Ф-0019211306 про сплату боргу 9566,15грн. з єдиного соціального внеску, підставою для складення якої слугували зафіксовані в акті перевірки від 10.11.2017 висновки податкового органу про завищення позивачем витрат при визначенні чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки та, відповідно, заниження суми єдиного соціального внеску.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, керувалися тим, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі №822/2258/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2017, яка набрала законної сили, встановлені обставини щодо необґрунтованості зафіксованих в акті перевірки від 10.04.2017 висновків податкового органу.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій), яка кореспондується з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, особи, які беруть участь у справі, звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, встановлених судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
При цьому зі змісту положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), можна зробити висновок про те, що звільнення від доказування не є абсолютним і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених процесуальним законом, учасник адміністративного процесу, який заперечує ці обставини, повинен подати суду належні та допустимі докази.
Однак, у касаційній скарзі податковий орган на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі №822/2258/17 обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Крім того, касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів та посилань на обставини, що могли б поставити під сумнів дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо порядку встановлення обставин справи №822/2258/17 та №822/2747/17.
Враховуючи викладене у сукупності, керуючись положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), суд касаційної інстанції не вбачає підстав для перегляду рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі щодо визнання протиправною та скасування вимоги від 06.07.2017 №Ф-0019211306 про сплату боргу 9566,15грн., у касаційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Хмельницькій області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 822/2747/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк