Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №819/2062/13-а
адміністративне провадження №К/9901/36524/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (головуючий суддя Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Судова-Хомюк Н.М.) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання незаконними дій по нарахуванню податку на землю та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 червня 2013 року №0010231700, №0007701700, №0010671700.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 01 червня 2013 року №0010231700, №0007701700, №0010671700.
Мотивуючи постанову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішенням Кременецького районного суду від 02 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, попередній договір оренди землі №31/07-11 від 20 лютого 2013 року визнано недійсним, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року №0010231700, №0007701700, №0010671700 підлягають скасуванню як такі, що винесені без наявності передбачених законом підстав.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року скасовано та прийнято нову постанову - в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку скасована не була.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що на час винесення контролюючим органом оскаржуваних ОСОБА_2 у даній справі повідомлень-рішень про нарахування йому грошових зобов'язань з орендної плати за землю попередній договір оренди землі №31/07-11 від 20 лютого 2013 року недійсним визнаний ще не був.
В листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з заявою від 29 листопада 2016 року про перегляд постанови цього ж суду від 10 березня 2015 року за нововиявленими обставинами з підстави, встановленої пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року.
Обґрунтовуючи подану заяву, позивач як на нововиявлену обставину посилався на те, що 19 серпня 2016 року Кременецьким районним судом Тернопільської області постановлено ухвалу у справі №601/2634/13-ц, якою роз'яснено рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2013 року та зазначено, що попередній договір оренди землі №31/07-11 від 20 лютого 2013 року слід вважати недійсним з моменту його вчинення.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року подану позивачем заяву залишено без задоволення, оскільки постановлена Кременецьким районним судом Тернопільської області 19 серпня 2016 року ухвала не може вважатись нововиявленою обставиною в розумінні приписів статті 245 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 01 лютого 2017 року, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та задовольнити подану ним заяву від 29 листопада 2016 року.
При цьому, мотивуючи касаційну скаргу, позивач фактично посилався на ту ж обставину, що й в самій заяві від 29 листопада 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
Перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначений у статті 245 КАС України й відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті такою підставою є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Таким чином, нововиявленими вважаються обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі на той час особі, що звертається із заявою. Саме наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.
Завданням провадження за нововиявленими обставинами є перегляд справи у зв'язку з виявленням обставин, про які не міг знати адміністративний суд, та ознаками яких є їх істотність, наявність під час розгляду справи й невідомість таких обставин.
Істотними обставинами справи вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін з метою розгляду спірної ситуації й могли вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі.
При цьому, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Також, слід розрізняти нововиявлені обставини як факти та нові докази як підтвердження факту. Нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами, й не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались адміністративним судом у процесі розгляду справи.
Отже, істотними для розгляду в адміністративному суді адміністративної справи обставини, які представляють сутність адміністративної справи та можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили по ній, та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду адміністративної справи, мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що є учасниками розгляду справі в суді; не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття рішення, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, або ті, які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи.
Проте, як правильно зазначив апеляційний суд, Кременецький районний суд Тернопільської області, в ухвалі від 19 серпня 2016 року не встановив ніяких нових обставин, а, роз'яснюючи своє рішення, з посиланням на положення частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України вказав, що попередній договір оренди землі №31/07-11 від 20 лютого 2013 року слід вважати недійсним з моменту його вчинення.
До того ж, ухвала Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2016 року, на яку посилається заявник як на підставу для перегляду та скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року не може вважатись нововиявленою обставиною й в зв'язку з тим, що була прийнята вже після ухвалення апеляційним судом постанови у даній справі.
Враховуючи викладене та з огляду на зміст поданої ОСОБА_2 заяви про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року за нововиявленими обставинами, касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для її задоволення, а відтак і для скасування постановленої Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали від 01 лютого 2017 року.
Доводи ж касаційної скарги таких висновків суду не спростовують.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду