Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №825/3731/15-а
адміністративне провадження №К/9901/27855/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року (суддя Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року (судді: Шурко О.І. (головуючий), Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №825/3731/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новофіл" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Новофіл" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2015:
- № 0003592200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 482 099,00 грн (385 679,00 грн - за основним платежем, 96 420,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);
- № 0003582200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 905 928,00 грн (724 742,00 грн - за основним платежем, 181 186,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);
- № 0003572200, яким зменшено розмір від'ємного значення сум ПДВ на суму 8 960,00 грн;
- № 0003562200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2 696,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції) в розмірі 1 348,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями за договором купівлі - продажу з контрагентом ТОВ «Лідер Нафта» та за агентським договором з ОСОБА_8 на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з зазначеним контрагентами, як і висновок про відсутність заправочних відомостей є безпідставними, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені будь - якими доказами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано .
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та суми бюджетного відшкодування з ПДВ, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.09.2015 № 1672/22/32946641, оформленого за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ"Новофіл" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- п. 44.1 ст. 44, п. 57.1 ст. 57 пп. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" № 872 від 30.12.2013, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 724 742,00 грн, занижено значення рядка 23 "Авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісяця" у березні - грудні 2014 року та січні-лютому 2015 року на 427,00 грн,у березні - грудні 2015 року та січні-лютому 2016 року на 54 975,00 грн;
- пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 2 696,00 грн, та завищення залишку від'ємного значення ПДВ на суму 8 960,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські правовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Лідер Нафта» є безтоварними та не спричинили настання реальних правових наслідків з огляду на те, що підприємством під час проведення перевірки не було надано документи (чеки та заправочні відомості), що підтверджують фактичне отримання дизпалива та бензину від контрагента. Крім того, за результатами автоматизованого співставлення даних податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів за 2012 рік, встановлено, що між сумами податкового кредиту та сумами податкового зобов'язання з ПДВ існують розбіжності. Також контролюючий орган вказав, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ на підставі виписаних податкових накладних у паперовому та електронному вигляді, що були складені та підписані іншими особами, ніж зазначені у електронних квитанціях про підтвердження прийняття податкових накладних до реєстрації в ЄРПН. Вищенаведене на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту реального здійснення операцій з придбання товарів у вказаного контрагента.
Контролюючий орган також дійшов висновку про безпідставність формування позивачем витрат за господарськими операціями в межах укладеного агентського договору від 06.05.2013, оскільки надані позивачем документи не відображають в повному обсязі послуги, які були надані позивачу в межах такого договору, яким чином визначено вартість цих робіт та економічна обґрунтованість такої вартості, як не доведено і зв'язок цих послуг із господарською діяльністю позивача, а отже Товариством документально не доведено факту використання в господарській діяльності агентських послуг та права на віднесення таких витрат до валових.
На підставі акту та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ«Лідер Нафта» (продавець) відбувались у межах укладеного договору купівлі - продажу від 13.07.2012 №3112ЧТ, відповідно до умов якого продавець, протягом строку дії цього договору, зобов'язується передавати у власність покупця та відпускати через мережу АЗС нафтопродукти (дизельне пальне, бензини) належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, в кількості визначеній відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується оплачувати вартість товару на умовах цього договору та отримувати товар на АЗС.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано належно оформлені первинні документи, зокрема, договір, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, журнал довіреностей, журнали - ордери і відомості по рахунках 105, 631, оборотньо - сальдові відомості по рахунках 203, 803,
Придбаний товар Товариством використано у власній господарській діяльності (заправка власного автомобіля).
Між ТОВ "Новофіл" та з ОСОБА_8 між було укладено агентський договір від 06.05.2013 № 4, відповідно до умов якого агент зобов'язується за дорученням і в інтересах позивача за винагороду сприяти укладенню однієї або кількох угод із продажу нитки синтетичної позументної. Належним виконанням агентом своїх зобов'язань за цим договором вважається факт укладання принципалом угод (договорів) про продаж товару із третіми особами з дотриманням положень цього договору та сприяння виконанню покупцем умов договору, у тому числі щодо своєчасності та повноти оплат згідно умов договору, захист інтересів позивача у разі спірних питань.
У підтвердження фактичного отримання послуг в межах вказаного договору позивачем було надано належно оформлені первинні документи, зокрема, договір, контракти та додаткові угоди, що укладені з СООО "Конте Спа" та фірмою «Корафіл С.Р.Л. (Італія) в інтересах позивача, акти прийому-передачі виконаних робіт, протоколи про результати проведення переговорів та протоколи з визначення сторонами асортименту, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, оборонно - сальдові відомості по субрахунку 3771, рахунку 93, вантажно митні - декларації, специфікації.
Факт представлення інтересів позивача ОСОБА_8 та регулярного ведення переговорів щодо обсягів поставок продукції, цінової політики, своєчасності оплат, урегулювання питань, які виникають в процесі використання сировини підтверджено листом СООО "Конте Спа", в якому, крім того зазначено, що останнє щорічно подає клопотання до посольства Республіки Білорусь в Україні для надання багаторазової бізнес-візи для відвідування вказаною особою Республіки Білорусь терміном на 1 рік. Факт неодноразового перетину кордону Республіки Білорусь, Італії та України підтверджено копією паспорту вказаного громадянина.
Судами також встановлено, що надані позивачу агентські послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Товариства (реалізації нитки синтетичної) та призвели до отримання економічної вигоди, зокрема за укладеними за сприянням ОСОБА_8 контрактами, позивачем у 2014 році було здійснено постачання продукції контрагенту фірмі «Корафіл С.Р.Л.» на загальну суму 861 333,71 Євро, що по курсу НБУ на дату здійснення господарських операцій складає 13 936 916,42 грн, а контрагенту СООО «Конте Спа» - на загальну суму 4 958 397,01 Євро, що по курсу НБУ на дату здійснення господарських операцій складає 75 341 789,49 грн.
7. В доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, що було встановлено під час проведення перевірки та безпідставного віднесення витрат до валових та формування податкового кредиту. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
8. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
9.1. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14.
Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
9.2. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
9.3. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
9.2. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
9.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
9.4. Пункт 198.3 ст. 198
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
9.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
9.5. Пункт 200.1 статті 200.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
9.6. Пункт 200.3 статті 200.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
9.6. Пункт 201.6 статті 201.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
9.7. Пункт 201.10 статті 201.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
10. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
10.1. Стаття 1.
10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
10.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
10.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
11. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.
11.1. Пункт 2.
Внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
11.2. Пункт 5.
Продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.
Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
11.3. Пункт 7.
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.
11.4. Пункт 8.
Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.
11.5. Пункт 11.
Квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві.
Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.
12. Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496.
12.1. Підпункт 10.3.2.
Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.
Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.
12.2. Пункт 10.3.3.
Відпуск нафтопродуктів за талонами. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.
13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
15. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
17. Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які оформлені у відповідності до вимог законодавства, і які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості що у повній мірі відображають суть господарських операцій, підтверджують їх фактичне здійснення, безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю позивача та отримання останнім позитивного економічного ефекту від їх проведення.
21. Контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б підтверджували посилання на відсутність реального здійснення господарських операцій та неправомірність формування податкового обліку або які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
22. Посилання контролюючого органу результати автоматизованого співставлення розбіжностей податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів , а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
23. Судами правомірно відхилено посилання контролюючого органу на відсутність заправочних відомостей та чеків, оскільки позивачем придбання бензину відбувалось з використанням талонів, а відповідно складання заправочних відомостей та надання їх позивачу законодавством не передбачено, а розрахунки за бензин проводились через банківські установи, підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення. Суди також обґрунтовано зазначили, що чинним законодавством (на момент виникнення спірних правовідносин) передбачена можливість делегування права накладення електронного цифрового підпису, а враховуючи, що податкові накладні виписані у паперовій формі та містять усі необхідні реквізити, а також є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, квитанцій щодо неприйняття податкових накладних контрагентам ТОВ "Новофіл" не надходило, то відповідно позивач цілком обґрунтовано сформував податковий кредит за такими податковими накладними.
24. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Також суд зазначає, що доводи касаційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
25. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
26. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
27. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (частина перша ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.
28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року слід залишити без задоволення.
29. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі №825/3731/15-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду