Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №805/2908/17-а
касаційне провадження №К/9901/406/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2017 (суддя - Кочанова П.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (головуючий суддя - Ястребова Л.В., судді - Блохін А.А., Компанієць І.Д.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Горлівський м'ясокомбінат» (далі - Товариство, позивач) до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - Казначейство, третя особа) про зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: зобов'язати Інспекцію підготувати висновок про повернення з бюджету надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 315000,00 грн. та подати такий висновок для його виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на наявність у нього переплати з податку на прибуток, частину з якої у розмірі 315000,00 грн., просив повернути на його поточний рахунок відповідно до положень статті 43 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим звертався до податкового органу з відповідними заявами, проте Інспекція не здійснила будь-яких дій. Спрямованих на повернення позивачу наявної у нього переплати з податку на прибуток.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 18.10.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, позов задовольнив: зобов'язав Інспекцію підготувати висновок про повернення з відповідного бюджету Товариству надмірно сплачених коштів з податку на прибуток у розмірі 315000,00 грн. та подати такий висновок для його виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що податковий орган не виконав покладених на нього чинним законодавством обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення платнику податків суми переплати з податку на прибуток, з урахуванням того, що у запереченнях на позов Інспекція підтвердила наявність у інтегрованій картці Товариства переплати з податку на прибуток у розмірі 618976,00 грн. (станом на 01.08.2017).
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме - статті 43 Податкового кодексу України, оскільки достовірність виникнення переплати можливо підтвердити лише документальною перевіркою, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених законодавством податків та зборів, тоді як наявна в інтегрованій картці Товариства станом на 30.08.2017 переплата з податку на прибуток у розмірі 618976,00 грн. без проведення відповідної перевірки є непідтвердженою.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.12.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції з урахуванням положень підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.06.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 26.06.2018.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 28.05.2015 Товариство подало до податкового органу уточнюючу податкову декларацію на прибуток підприємства за 2014 рік, згідно якої задекларувало збитки у вказаному періоді, з огляду на що сплачені позивачем у вказаному періоді авансові внески з податку на прибуток є сумою надміру сплаченого грошового зобов'язання у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
На виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України Товариство подало до Інспекції відповідну заяву від 30.06.2017 за вих. № 31 щодо зарахування частки наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 315000,00 грн. на поточний рахунок підприємства. Вказана заява була отримана відповідачем 03.07.2017, що підтверджується відповідною відміткою на заяві. Також 03.07.2017 (вих. № 32) та 10.07.2017 (вих. № 33) Товариство зверталося із письмовими заявами до ГУ ДФС у Донецькій області щодо здійснення дій, спрямованих на повернення на поточний рахунок Товариства наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 315000,00 грн.
Разом з цим, Інспекція не виконала покладених на неї чинним законодавством обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення платнику податків суми переплати з податку на прибуток.
В свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у запереченнях на позов Інспекція підтвердила наявність у інтегрованій картці Товариства переплати з податку на прибуток у розмірі 618976,00 грн. станом на 30.08.2017.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань встановлений статтею 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митих політику.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що обов'язковою умовою для подання Інспекцією органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення коштів, є подання платником податків податковому органу заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
У справі, що розглядається, суди встановили, що право на повернення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток виникло у позивача на підставі сплачених авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік у зв'язку з подачею ним 28.05.2015 уточнюючої декларації з податку на прибуток, а також заяви позивача № 31 від 30.06.2017 про повернення частини наявної у Товариства переплати у розмірі 315000,00 грн. Факт існування станом на 30.08.2017 у Товариства переплати з податку на прибуток у сумі 618976,00 грн. також був підтверджений Інспекцією у запереченнях на позов.
При цьому, суди обґрунтовано виходили з того, що норми чинного законодавства не ставлять передумовою для надання відповідного висновку про перерахування помилково або надміру сплачених до бюджету коштів обов'язкового проведення документальної перевірки.
Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк