Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №814/1996/15
адміністративне провадження №К/9901/20552/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у порядку письмового провадження справу №814/1996/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, визнання нечинною та скасування картки відмови за заявою Миколаївської митниці ДФС України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016,
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.07.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення від 24.12.2014 №504000003/2014/000066/1; визнано протиправним та скасовано рішення від 22.04.2015 №504000006/2015/000011/1; визнано нечинною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 22.04.2015 №504010000/2015/00053.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 залишено без змін.
Миколаївська митниця ДФС України звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 у справі №814/1996/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, визнання нечинною та скасування картки відмови з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві Миколаївська митниця ДФС України просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016.
Ухвалою Верховного Суду України від 18.01.2017 відкрито провадження за заявою Миколаївської митниці ДФС України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 у справі №814/1996/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, визнання нечинною та скасування картки відмови.
У зв'язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шипуліна Т.М. (суддя-доповідач), Бившева Л.І, Хохуляк В.В.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. від 27.02.2018 заяву Миколаївської митниці ДФС України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 у справі №814/1996/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, визнання нечинною та скасування картки відмови прийнято до провадження.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що 01.04.2013 між позивачем та ВАТ «Єдіная торговая компанія» РФ укладено зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/79-13/11-M, відповідно до якого з урахуванням Додатку №26 (Специфікації №26) від 23.03.2015, ВАТ «Єдіная торговая компанія» зобов'язалося здійснити поставку товару - натрій їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 7 500 т. за ціною 247,50 доларів США за тонну на загальну суму 1856250 доларів США.
З метою розмитнення зазначеного товару позивачем 22.04.2014 подано митному органу електронну митну декларацію №504010000/2015/001048, відповідно до якої митну вартість товару задекларовано за основним методом її визначення - за ціною контракту.
Для підтвердження митної вартості товару позивачем надано: контракт від 01.04.2013, специфікацію від 23.03.2015 №26, інвойс від 13.04.2015 №V-57, накладні, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару від 13.04.2015, паспорта якості.
У зв'язку з тим, що подані документи не містили усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування товару, неподання повних відомостей щодо ціни товару, зазначеної у пункті 2.3 контракту від 01.04.2013) митним органом від декларанта додатково витребувано:
1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 дол. США відповідно до пункту 2.3 контракту від 01.04.2013,
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями,
3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
У зв'язку з ненаданням позивачем у повному обсязі запитуваних документів, Миколаївською митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 22.04.2015 №504000006/2015/000011/1, відповідно до якого митну вартість імпортованого товару визначено на рівні 0,364 дол. США/кг із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Крім того, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.04.2015 №504010000/2015/00053, відповідно до якої в якості умов, виконання яких забезпечує можливість прийнятті митної декларації, митного оформлення та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вказано на необхідність подання нової митної декларації із скоригованою митною вартістю відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 22.04.2015 №504000006/2015/000011/1.
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції відповідач посилається на неоднаковість застосування у подібних правовідносинах статті 54 Митного кодексу України.
На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 позивач подав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №814/3789/14, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи наявну у митного органу інформацію про те, що вартість ідентичних та подібних товарів перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості, в митниці були підстави для сумнівів у правильності митної вартості товару. Таким чином митним органом обґрунтовано було запропоновано надати додаткові документи. Водночас надані позивачем у ході проведення консультацій додаткові документи не підтвердили правильність визначеної позивачем митної вартості, що дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, визначений статтею 57 Митного кодексу України.
У справі, про перегляд рішення в якій заявлено вимогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку, що оспорювані рішення прийнято за відсутності факту доведення з боку митного органу наявності обставин, з якими митне законодавство пов'язує наявність підстав для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості та, відповідно, коригування митної вартості у випадку їх ненадання.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування касаційним судом норм матеріального права, на які посилається заявник, Верховний Суд зазначає таке.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, надані документи не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару.
При цьому, судом відхилено доводи митного органу щодо розбіжностей у зазначенні умов, на яких здійснюється поставка товару (CPT), та умов, по середній вартості яких визначається ціна товару як на підставу для витребування додаткових документів.
Так, згідно умов контракту від 01.04.2013 №RF/RD/79-13/11-M сторони домовилися, що ціна на товар за 1 тонну визначається на рівні FOB MED Low мінус 40 доларів США. При цьому, сторони дійшли згоди, що зазначена ціна є ціною на умовах CPT, тобто включає у себе, у тому числі, і транспортні витрати до місця призначення.
Митним органом у спірних правовідносинах не обґрунтовано наявності обмежень, які унеможливлюють визначення митної вартості за ціною договору.
За таких обставин, висновок судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій про неправомірність картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15 та від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
Враховуючи викладене, заява відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -
У задоволенні заяви Миколаївської митниці ДФС України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 у справі №814/1996/15 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
............................
...........................
...........................
Т.М.Шипуліна,
Л.І.Бившева,
В.В.Хохуляк,
Судді Верховного Суду