Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №822/2683/17
адміністративне провадження №К/9901/4467/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 822/2683/17
за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у складі головуючого судді Майстер П.М. та
ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Драчук Т.О., суддів Полотнянка Ю.П., Загороднюка А.Г. -
19 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру щодо ненадання дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивованої відмови у його наданні щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту, на території Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (далі - Проект землеустрою; Сільрада відповідно);
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку Проекту землеустрою;
- зобов'язати відповідача, у випадку задоволення позову надати Хмельницькому окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він, як учасник бойових дій, 12 червня 2017 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення Проекту землеустрою, проте, станом на серпень місяць, заява розглянута не була, а тому 28 серпня 2017 позивач звернувся до відповідача з клопотанням розглянути подану ним заяву у встановлений строк та прийняти рішення. Стверджує, що у день подання клопотання, йому повідомили про те, що позивачу надіслано лист від 11 липня 2017 року №303/0-9293/6-17, в якому зазначено, що у зв'язку з великим надходженням заяв від учасників антитерористичної операції (далі - АТО) та сімей загиблих учасників АТО, з метою забезпечення права кожного учасника АТО на отримання земельних ділянок, ГУ Держгеокадастр на даний час формується перелік заяв учасників АТО в порядку черговості їх надходження, тому про результати розгляду буде повідомлено додатково. Позивач вважає вказану відповідь незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру щодо ненадання своєчасно відповіді на звернення ОСОБА_2 та зобов'язано ГУ Держгеокадастру у визначений законом строк розглянути заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. В решті позовних вимог - відмовив.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому такі дії відповідача є протиправними.
07 грудня 2017 року представник ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, скасувавши ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що адміністративні суди не обмежені у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, та в праві обирати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення, та який виключав би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність такого суб'єкта.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04 січня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
23 січня 2018 року до суду касаційної інстанції від відповідача надійшов відзив на зазначену касаційну скаргу, в якому, ГУ Держгеокадастру просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи його тим, що Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) не передбачені пільги для учасників АТО щодо першочергового отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. При цьому зазначає, що ГУ Держгеокадастром проводиться робота щодо формування переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території відповідного району, а також створюються (оновлюються) списки учасників АТО, які звернулись за отриманням земельних ділянок. До того ж, відповідача зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 16 липня 2004 та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
12 червня 2017 року позивач звернувся з заявою до ГУ Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку Проекту землеустрою.
Листом ГУ Держгеокадастру від 11 липня 2017 року №303/0-9293/6-17 позивача повідомлено, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII, у зв'язку із великим надходженням заяв від учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО, з метою забезпечення права кожного учасника АТО на отримання земельних ділянок, ГУ Держгеокадастру, формується перелік заяв учасників АТО в порядку черговості їх надходження, тому, про результати розгляду заяви позивача буде поінформовано додатково.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 14 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) та особам, прирівняним до них надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірах не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 ЗК України.
Згідно частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За правилами частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, ЗК України визначає чіткий алгоритм дій розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови. При цьому, ЗК України зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.
До того ж, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи те, що викладені в листі ГУ Держгеокадастру від 11 липня 2017 року № 303/0-9293/6-17 мотиви при розгляді заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містять, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви позивача, рішення на підставі поданих позивачем документів у порядку визначеному законом не приймалось, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру щодо ненадання своєчасно відповіді на звернення позивача та зобов'язання ГУ Держгеокадастру розглянути заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з огляду на дискреційність повноважень відповідача приймати рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З урахуванням наведеного правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд про часткове задоволення позовних вимог.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 822/2683/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон,
Судді Верховного Суду