Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №816/2915/15
адміністративне провадження №К/9901/12602/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2016 року у справі №816/2915/15
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ) у жовтні 2016 року звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2016 рокув зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду Україні від 30 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.
31.01.2018 справа надійшла до Касаційного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи якими обґрунтовано заяву ДПІ, перевіривши правильність застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2016 року задоволено касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 та залишено в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015.
Суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», не погодився з постановою суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача 34 000 грн. штрафних санкцій, застосованих спірним рішенням податкового органу, оскільки вважає, що в частині застосованої до позивача суми штрафних санкцій в розмірі 17 000 грн. у позові відмовлено безпідставно з огляду на те, що абзацом п'ятим ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відповідальність передбачена, зокрема, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, тобто у даній нормі закону роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій розглядається як одне порушення.
В підтвердження неоднакового застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, ДПІ посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 826/7302/14, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що роздрібна торгівля тютюновими та алкогольними виробами здійснюється без отримання відповідної ліцензії, тобто з порушенням вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що є підставою для застосування штрафних санкцій одночасно за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії
Відтак, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2016 року та від 03 лютого 2016 року судом касаційної інстанції неоднаково застосовано положення одних і тих самих норм матеріального права - статей 15,17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2018 року у справі №820/2767/17 висловлено правову позицію щодо застосування положень статей 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Так, відповідно до статті 15 Закону 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Зі змісту статті 15 Закону 481/95-BP вбачається, що законодавець встановлює обов'язок отримувати ліцензію на кожний окремий вид діяльності - окремо на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, та окремо на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Абзацом другим частини другої статті 17 Закону 481/95-BP встановлена відповідальність, серед іншого, і за здійснення роздрібної алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.
Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. № 790, визначена форма рішення про застосування фінансових санкцій, в якому необхідно зазначати посилання на частину статті 17 Закону № 481/95-ВР.
В оспорюваних рішеннях про застосування фінансових санкцій №0001474001 та №0001474001 вказано на порушення вимог частини 14 статті 15 Закону № 481/95-ВР, оскільки саме ця частина статті 15 встановлює обов'язок суб'єкта господарювання отримати ліцензію на кожний з видів діяльності. До того ж, зміст кожної із ліцензій вказує, що вони надають право лише на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, або лише на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Крім того, за правилами ліцензування це є два різні види діяльності.
З наведених вище підстав, колегія суддів відхилила доводи касаційної скарги позивача у цій частині.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:
про повне або часткове задоволення заяви;
про відмову у задоволенні заяви.
За наведених вище обставин ухвалу Вищого адміністративного суду України повинно бути скасовано як таку, що постановлену за неправильним застосуванням норм права, що регламентує спірні правовідносини.
Керуючись пунктом 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017)
Заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2016 року скасувати, залишивши в силі постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
І.Я. Олендер