Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №295/5399/17
адміністративне провадження №К/9901/43403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 27.06.2017 (головуючий суддя - Полонець С.М.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.)
у справі № 295/5399/17
за позовом ОСОБА_2
до Київської митниці ДФС
про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0684/125000016/16 від 16.03.2017, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушена процедура розгляду справи про порушення митних правил, що полягало у прийнятті постанови поза межами встановленого у частині першій статті 467 Митного кодексу України (далі - МК України) строку, а також у розгляді справи за відсутності позивача, незважаючи на наявність клопотання про відкладення розгляду справи.
Богунський районний суд м. Житомира постановою від 27.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2
Судові рішення мотивовані тим, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України, яке є триваючим, а тому відповідачем не пропущено строку накладення адміністративного стягнення, який у даному випадку складає шість місяців з дня виявлення цього правопорушення. Розгляд справи про порушення митних правил за клопотанням позивача декілька разів відкладався, після чого у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 був проведений за його відсутності.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 470 МК України, може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, яке у даному випадку не є триваючим, оскільки вважається закінченим від дня перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки автомобіля більше ніж на десять діб.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні касаційної скарги з огляду на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
21.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2016 до Київської митниці ДФС надійшли матеріали роти ДПС взводу забезпечення супроводження Головного управління Національної поліції в Київській області, відповідно до яких 04.11.2016 працівники поліції під час перевірки документів на автомобіль марки «VW PASSAT», д.н. НОМЕР_1 (Литва), кузов НОМЕР_2 встановили, що даний автомобіль 02.08.2015 був ввезений на митну територію України ОСОБА_2 і на дату проведення перевірки документів територію України не покидав. Співробітниками Головного управління Національної поліції в Київській області транспортний засіб був супроводжений до Київської митниці ДФС для складання протоколу про порушення митних правил.
Відповідно до бази даних «Інспектор» розділ «Перетин кордону транспортним засобом» автомобіль марки «VW PASSAT», д.н. НОМЕР_1 (Литва), кузов НОМЕР_2 було ввезено 02.08.2015 позивачем в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС через п/п «Нові Яриловичи» по окремій смузі руху «зелений коридор» у митному режимі «транзит» з метою власного використання на території України.
У зв'язку з порушенням строків транзитних перевезень, визначених частиною першою статті 95 МК України, 16.03.2017 заступник начальника Київської митниці ДФС прийняв постанову у справі про порушення митних правил №0684/125000016/16, згідно з якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Станом на 06.06.2017 позивачем не вивезено вищезазначений автомобіль за межі митної території України навіть після отримання 05.04.2017 оскаржуваної постанови.
Відповідно до частини третьої статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1 частини першої статті 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
При цьому, згідно з частиною другою цієї статті, до цього строку не включаються: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Відповідно до частини першої статті 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не було встановлено наявність обставин, передбачених частиною другою статті 95 МК України, в той час як факт перевищення ОСОБА_2 визначеного пунктом 1 частини першої статті 95 МК України 10-денного строку доставки автомобіля більш, ніж на 10 днів, знайшов своє підтвердження, що не заперечується самим позивачем.
За змістом частини першої статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що перелік триваючих правопорушень, визначений у статті 467 МК України, не є вичерпним.
МК України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевищення позивачем строку транзитного перевезення транспортного засобу особистого користування, що перебуває під митним контролем, виявлено відповідачем 04.11.2016 за результатами отримання інформації від Головного управління Національної поліції в Київській області. При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов'язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України протягом 10 діб, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 95 МК України, виконаний не був, що позивачем не заперечується.
Таким чином, діяння (бездіяльність) ОСОБА_2 щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі митної території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого приписами МК України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.
Судом відхиляються доводи позивача з приводу того, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб є темпорально обмеженим (завершується зі спливом строків, визначених статтею 95 МК України), оскільки такий обов'язок вважається виконаним саме з моменту його реалізації зобов'язаною особою, а не із закінченням законодавчо встановленого строку його виконання.
За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність постанови у справі про порушення митних правил № 0684/125000016/16 від 16.03.2017 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Богунського районного суду м. Житомира від 27.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова