26 червня 2018 року
Київ
справа №820/382/16
адміністративне провадження №К/9901/11928/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., під час розгляду в письмовому провадженні у касаційному порядку справи № 820/382/16
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року,
01 лютого 2016 року позивачі, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулись до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили:
- визнати протиправним і скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича, з визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 004-20555-270215 від 27 лютого 2015 року укладеного між ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2 виданий Ленінським РВУМВС України в Луганській області 07 жовтня 1999 року) та Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" на суму 200 000, 00 гривень (двісті тисяч гривень 00 копійок), Договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 006-20555-270215 від 27 лютого 2015 року укладеного між ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, НОМЕР_4 виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 07 жовтня 1999 року) та Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" на суму 200 000, 00 гривень (двісті тисяч гривень 00 копійок) та Договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 008-20555-270215 від 27 лютого 2015 року укладеного з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5, НОМЕР_6 виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 20 вересня 2003 року) та Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" на суму 200 000, 00 гривень (двісті тисяч гривень 00 копійок);
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а саме: ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2 за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 004-20555-270215 від 27 лютого 2015 року, ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, НОМЕР_4 виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 07 жовтня 1999 року) за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 006-20555-270215 від 27 лютого 2015 року, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5, НОМЕР_6 виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 20 вересня 2003 року) за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 008-20555-270215 від 27 лютого 2015 року;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України, а саме інформацію щодо: ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2 за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 004-20555-270215 від 27 лютого 2015 року, ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, НОМЕР_4 виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 07 жовтня 1999 року) за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 006-20555-270215 від 27 лютого 2015 року, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5, НОМЕР_6 виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 20 вересня 2003 року) за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 008-20555-270215 від 27 лютого 2015 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року по справі № 820/382/16 адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року по справі №820/382/16 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії закрито.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Крім того, позивачам роз'яснено право звернення до суду в порядку господарського судочинства.
На ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якій скаржники, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, порушує питання про її скасування та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана 24 листопада 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 820/382/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Суддя-доповідач Берназюк Я.О. ухвалою від 18 червня 2018 року прийняв до свого провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду ухвалою від 25 червня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 26 червня 2018 року.
В обґрунтування касаційної скарги скаржники зазначають, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у відповідності до пункту 1 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини шостої статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,
Справу № 820/382/16 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко