14 червня 2018 року
Київ
справа №820/5221/17
касаційне провадження №К/9901/51572/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №820/5221/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" у листопаді 2017 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0000271405, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 80311,25грн. та податкового повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0000281405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510грн.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 21.12.2017 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0000271405.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.04.2018 залишив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 без змін.
Головне управління ДФС у Харківській області 21.05.2018 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 в частині задоволених позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №820/5221/17 є вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0000271405, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 80311,25грн. та податкового повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0000281405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510грн.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення від 17.07.2017 №0000271405, керувалися тим, що акт перевірки №5123/20-40-14-05-19/30655746 від 20.06.2017 не містить жодного зауваження відповідача щодо складання контрагентами позивача первинних документів, а саме те, що видаткові та податкові накладні містять назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Накладні є первинними документами, котрі виписані реально існуючими суб'єктами права та котрі у повному обсязі відображають господарські операції та доводять наявність їх фактичного здійснення позивачем. Так, судами встановлено, що товар, придбаний позивачем у підприємств, був в подальшому реалізований іншим контрагентам чи використаний у власній господарський діяльності, що свідчить про реальність господарських операцій.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.
Отже, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі щодо оскарження скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0000271405, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 80311,25грн. та податкового повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0000281405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510грн., не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Харківській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №820/5221/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна І.Я.Олендер В.В.Хохуляк