21 червня 2018 року
Київ
справа №826/17575/16
касаційне провадження №К/9901/52879/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №826/17575/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_2 у листопаді 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15.05.2017 позовні вимоги задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.12.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 змінив в мотивувальній частині, в іншій частині постанову залишив без змін.
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася 11.06.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
При вирішенні питання щодо дотримання скаржником строку касаційного оскарження постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 суд керується таким.
Як вбачається з оскарженої постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 вказане судове рішення ухвалене у відкритому судовому засіданні та набрало законної сили з моменту проголошення.
Згідно частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку, був день із датою 02.01.2018.
Касаційну скаргу податковим органом подано 11.06.2018, тобто з пропуском встановленого частиною другої статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідач посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, утім ухвалою Верховного Суду від 02.02.2018 повернуто касаційну скаргу, у зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги, встановлених ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, з урахуванням ухвали про продовження строку для усунення недоліків (щодо надання документу про сплату судового збору).
Відповідач вказує, що звернувся друге з касаційною скаргою, однак ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 повернуто касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України таку касаційну скаргу повернуто, оскільки додана до касаційної скарги відповідачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені скаржника його процесуальних прав та обов'язків.
Податковий орган звернувшись втретє з касаційною скаргою вказав, що має право на поновлення строку касаційного оскарження, тому вважає цю обставину поважною підставою пропуску строку на касаційне оскарження, а строк таким, що належить поновити.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту б частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.20117) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення вперше поданої касаційної скарги без руху, з урахуванням ухвали про продовження строку для усунення недоліків, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Зокрема, податковим органом не надано доказів відсутності на його рахунках коштів та вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту виникнення права на касаційне оскарження.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання наведених підстав пропуску строку касаційного оскарження поважними.
Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
До касаційної скарги відповідачем не додано документ про сплату судового збору.
Натомість, у касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Як зазначено вище, частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог касаційної скарги визначено долучення документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судових витрат на визначений строк.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для звільнення такої сплати.
Таким чином, суд вважає, що клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - листопад 2016 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2016 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 гривень (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928).
У відповідності до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - листопад 2016 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
У справі подано позовну заяву майнового характеру - загальна оспорювана сума за оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2016 №2173-1305, становить 373670,20грн.
Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову складає: 373670,20грн. х 1% = 3736,70грн.
Отже, судовий збір, який необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 3736,70грн. х 200% = 7473,40грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві. Код банку отримувача (МФО): 820019. Рахунок отримувача: 31213207700007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Призначення платежу: ";101;________ код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом _________ у справі №_________, Верховний Суд".
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції:
обґрунтоване клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом;
документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Головному управлінню ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №826/17575/17.
2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №826/17575/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
3. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту и підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна
Л.І.Бившева
В.В.Хохуляк