Іменем України
20 червня 2018 року
Київ
справа №808/481/17
адміністративне провадження №К/9901/40349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2017 головуючий суддя: Дуляницька С.М.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 (головуючий суддя: Дурасова Ю.В., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.)
у справі №808/481/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудколія»
до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудколія» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 № 0001078251402 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 946065,00 грн. за основним платежем та на 236516,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 25.08.2016 № 0001078251402.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України (далі - ПК). Доводи касаційної скарги за своїм змістом дублюють висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
У поданому до суду відзиві. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.08.2016 № 67/08-29-14-02/31932840. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК: завищений податковий кредит на загальну суму 946065,00 грн. у податковому обліку за серпень, вересень, жовтень, листопад. грудень 2015 року за наслідками поставки товару від ТОВ «Містрал», яка не мала реального характеру з огляду на недоліки у товарно-транспортних накладних, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 946065,00 грн. у податковому обліку за серпень. вересень, жовтень, листопад. грудень 2015 року.
За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 № 0001078251402 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 946065,00 грн. за основним платежем та на 236516,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Містрал» товару, від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ОДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товару від ТОВ «Містрал» з огляду на те, що у наданих на підтвердження транспортування товару товарно-транспортних накладних місце навантаження вказано: м. Дніпропетровськ, вул.. Белостоцька, 93, тоді як вказаний постачальник зареєстрований за іншою адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 86.
Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: копій договорів поставки, специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, доказів подальшого використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності, - за відсутності з боку ОДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Містрал» товарів, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних судових рішень), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення постанови апеляційного суду). Невідповідність місця реєстрації постачальника товарів як платника податків із місцем навантаження товару, який вказується у товарно-транспортній накладній, жодним чином не впливає на значення такого документу як доказу транспортування товару.
Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко