Іменем України
25 червня 2018 року
Київ
справа №826/27427/15
адміністративне провадження №К/9901/1752/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді - Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.) у справі
за позовом ОСОБА_3
до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення
про зобов'язання вчинити дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 18 грудня 2015 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_3 з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просила зобов'язати Національну раду з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення та вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачу, одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, що становить 24820,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 03.11.2010 року №552-к її звільнено з 08.11.2010 року у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. На час звільнення, як вказує позивач, її вік становив 54 роки 06 місяців 28 днів, загальний стаж - 37 років 01 місяць 19 днів, стаж державної служби - 27 років 10 місяців. Позивач вказує, що у відповідності до вимог діючого законодавства України вона отримала право на дострокове отримання пенсії державного службовця. Також позивач вважає, що відповідно до вимог ч.13 ст.37 Закону України «Про державну службу вона має право на грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів, що становить 24820,00грн. При цьому, відповідно до п.2 наказу про звільнення позивача на відділ бухгалтерського обліку та звітності був покладений обов'язок виплатити позивачу лише вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку. В подальшому позивач звернулась до відповідача з проханням виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 посадових місячних окладів, однак у виплаті такої допомоги їй було відмовлено з посиланням на те, що підстав для нарахування та виплати грошової допомоги не має. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та незаконною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.
3.1. визнано протиправними дії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо відмови у виплаті грошової допомоги грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_3, яка звільнена з 08.11.2010 року з посади керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретаріатів Національної ради України з питань телебаченні і радіомовлення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі Наказу від 03.11.2010 року № 552-к «По особовому складу».
3.2. зобов'язано Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) грошову допомогу у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 закону України «Про державну службу».
4. Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що право на одержання допомоги відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років. Суд зазначив, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу». Приймаючи рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, при цьому, визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними також дії відповідача стосовно відмови ОСОБА_3 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 закону України «Про державну службу».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення задоволено частково.
6.1. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2017 року скасовано.
6.2. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
7. Залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулась до суду з позовом 18.12.2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Посилання позивача на ч. 2 ст. 233 КЗпП України щодо відсутності обмеження будь-яким строком її права звернення до суду з даним позовом апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки, як зазначив суд, одноразова грошова допомога, яку просить стягнути позивач, не є компенсаційною виплатою та не входить до структури заробітної плати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
8. 04 січня 2018 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернулась до Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.
9. В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року.
10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що останній роботодавець незаконно позбавив її гарантованої державної пільги, встановленої для державних службовців, які припинили свою трудову діяльність і мають необхідний стаж державної служби. Позивач вважає вірними висновки, зроблені судом першої інстанції, щодо протиправності дій відповідача. Скаржник вказує на те, що її протиправно позбавили можливості відновлення своїх конституційних прав та соціальних гарантій по оплаті праці.
11. Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення вважає оскаржувану ухвалу законною, а доводи касаційної скарги - безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
12. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. ОСОБА_3 10.05.2007 року була прийнята на посаду керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретаріатів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на підставі конкурсу з посадовим окладом 1600 гривень на місяць та присвоєно 7 ранг державного службовця, що підтверджується наданою суду копією наказу від 10.05.2007 року №143-к «По особовому складу».
14. У відповідності до копії Витягу з Наказу від 06.08.2010 року №298-к «Про розстановку кадрів відповідно до штатного розпису Національної ради на 2010 рік» ОСОБА_3 попереджено про те, що її посада підлягає скасуванню у зв'язку із введенням в дію нової редакції Національної ради на 2010 рік (наказ від 03.08.2010 р. №292-к) та запропоновано останній посаду провідного спеціаліста секретаріату представника у Кіровоградській області управління координації роботи представників та секретаріатів представників.
15. Наказом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 03.11.2010 року №552-к «По особовому складу» ОСОБА_3, керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретаріатів, 08 листопада 2010 року звільнено з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та наказано відділу бухгалтерського обліку та звітності виплатити ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України та компенсацію за 41 календарний день невикористаної відпустки.
16. Згідно з копією довідки №217 від 08.11.2010 року, виданої Позивачу, посадовий оклад останньої на посаді керівника секретаріату представників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення складав 2482,00 грн., стаж державної служби 27 років 10 місяців.
17. Крім того, відповідно до копії довідки від 02.11.2015 року № 8575/02, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі, ОСОБА_3 з 17.11.2010 року перебуває на обліку в УПФУ Обухівського району Київської області згідно Закону України «Про державну службу».
18. У відповідності до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.09.2010 року №749/13/155-10, Позивачу роз'яснено, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має підстави для виплати ОСОБА_3 грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст.. 37 Закону України «Про державну службу».
19. При цьому, листом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 16.02.2011 року №15а/34 ОСОБА_3 повідомлено про те, що підставою для звільнення за п. 1 ст. 40 Закону України «Про державну службу» не є вихід на пенсію, тому державному службовцю не виплачується передбачена ст. 37 цього Закону грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
20. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Частина 2 статті 99 КАС України: для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22. Частина 1 статті 100 КАС України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
23. Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
24. Стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII: &l ;…&?т; Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів &?н;…&g0;.
25. Частина 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР): встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
26. Стаття 2 Закон №108/95-ВР: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
30. Підставою для скасування постанови суду першої інстанції та залишення позову без розгляду апеляційний суд визначив порушення позивачем строків звернення до суду.
31. Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. В цій статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
32. Проаналізувавши зміст статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
33. Суд зазначає, що в розумінні положень статті 2 Закону №108/95-ВР грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка підлягала до виплати державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років, є державною гарантією, яка встановлювалась Законом №3723-XII. Така грошова допомога охоплюється поняттям заробітної плати, яка підлягає виплаті незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування такої грошової допомоги. Більш того, у статті 37 Закону №3723-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для характеристики статусу особи, яка має право на таку доплату, використовується термін «державний службовець», що додатково підтверджує належність такої грошової доплати до складової заробітної плати.
34. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскільки грошова допомога при звільненні державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію є частиною заробітної плати, звернення до суду з вимогами про зобов'язання її виплатити не обмежується будь-яким строком
35. Враховуючи зазначене, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем пропущено передбачений КАС України (у відповідній редакції) строк звернення до суду з даним позовом.
36. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України (в чинній редакції) Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
37. Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
38. За приписами ч. 4 цієї статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
39. Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
40. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
41. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
42. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - скасувати, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.
43. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа