Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №824/889/16-а
провадження №К/9901/20976/18, К/9901/20978/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 824/889/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернівецької області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі судді - Білої Л.М.) від 21 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі судді - Білої Л.М.) від 08 червня 2017 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Чернівецької області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України, у якому, з урахування уточнення позовних вимог просив суд:
1) визнати протиправним рішення Державної судової адміністрації, оформлене листом від 09 листопада 2016 року № К1350-16-1470/16 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку;
2) визнати протиправним рішення Апеляційного суду Чернівецької області, оформлене листом від 10 листопада 2016 року № 01-110/к щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку;
3) зобов'язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою судді Апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді Апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді, а саме 34 роки, що становить 976140,00 грн.;
4) зобов'язати Апеляційний суд Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою судді Апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді, а саме 34 роки, що становить 976140,00 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю її вимогам частини 6 статті 187 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції). Скаржникові надано десятиденний термін для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання вказаної ухвали суду.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року вручено ОСОБА_1 06 травня 2017 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року повернуто особі, яка їїподала, оскільки скаржником не усунуто недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху.
Вказані ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 оскаржив в касаційному порядку.
У касаційних скаргах заявник просить скасувати зазначені ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Вимоги касаційних скарг мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вихідна допомога не входить до складу суддівської винагороди чи довічного грошового утримання, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору. Скаржник зазначає, що у даній справі він звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки кошти, які утримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року.
У червні 2017 року Державна судова адміністрація України направила заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року.
13 лютого 2018 року вказані касаційні скарги ОСОБА_1 надійшли до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За правилами частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги, залишення її без руху і повернення позивачу) до апеляційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки вихідна допомога не входить до складу суддівської винагороди чи довічного грошового утримання, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору. В порушення вимог ч. 6 ст. 187 КАС України, апелянтом не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.
Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спір у даній справі не пов'язаний зі стягненням заробітної плати, оскільки вихідна допомога не входить до складу суддівської винагороди чи довічного грошового утримання, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо невідповідності апеляційної скарги вимогам, встановленим частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Враховуючи, що апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув, вимоги ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року не виконав, суд касаційної інстанції вважає вірним висновок апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги.
Аргументи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не зазначено розмір сплати судового збору та реквізити для його сплати, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки норми процесуального закону, чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень, не містили обов'язку суду здійснювати розрахунок суми судового збору та вказувати реквізити для його сплати в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
В оскаржуваній ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року зазначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Крім того, реквізити для сплати судового збору містяться у відкритому доступі на офіційному сайті Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Зазначене вище дає підстави для висновку, що апелянт не був позбавлений можливості виконати вимоги ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Отже, залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції та в подальшому повертаючи її з підстав не усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної правильно застосував положення процесуального закону, чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень.
Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі №824/889/16-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх