20 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/2314/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю помічника судді - Чайки Т.Г. (за дорученням головуючого судді)
за участю представників:
позивача - Лещенко Л.С.
відповідача - Холод І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Алданова С.О.) та рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 (суддя Бабкіна В.М.)
у справі №911/2314/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж"
про стягнення суми
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором будівельного підряду "під ключ" №10.КБ/2016 від 07.12.2016 у загальній сумі 5 711 659,72 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), з яких: 2 333 940,00 грн штрафу за порушення строків поставки устаткування, 3 137 801,92 грн пені, 239 917,80 грн штрафу за порушення строків виконання робіт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач в порушення укладеного з Позивачем договору не здійснив поставку устаткування в строк, передбачений графіком виконання робіт по об'єкту, не виконав роботи в строки, передбачені договором, у зв'язку з чим у Позивача виникло право на нарахування Відповідачу штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018, позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 333 940,00 грн штрафу за порушення строків поставки устаткування, 3 137 801,92 грн пені, 239 917,80 грн штрафу за порушення строків виконання робіт.
Судові рішення мотивовано тим, що Відповідачем було порушено строки виконання своїх договірних зобов'язань перед Позивачем, внаслідок чого у останнього виникло право на застосування до Відповідача штрафних санкцій, передбачених умовами укладеного між сторонами договору. Суди дійшли висновку про відсутність прострочення кредитора та наявність порушення саме Відповідачем строків поставки устаткування та виконання робіт за договором підряду, а також, що стягнення з Відповідача одночасно штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України.
Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається, зокрема, на таке:
- висновок судів про одночасне стягнення з Відповідача штрафу і пені за одне й те саме порушення строків поставки устаткування суперечить правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15, від 17.10.2017 у справі №347/1910/15-ц;
- договором не передбачена поставка устаткування, а тому неможливо стягнути з Відповідача штраф та пеню за порушення строків поставки. Однак суди неправильно застосували ст.ст. 655, 692, 717 ЦК України;
- Позивач прострочив виконання своїх зобов'язань за договором, надавши технічні умови після закінчення строку виконання робіт за договором, змінив завдання на проектування та не надав повного нового завдання на проектування, порушив порядок та строк погодження проектної документації, у зв'язку з чим Відповідач не мав можливості виконати свої обов'язки за договором в обумовлений строк. Прострочення кредитора унеможливлює застосування до Відповідача санкцій за порушення строків виконання робіт за договором, отже суди неправильно застосували ст.ст. 549, 610-612 ЦК України, ст. 231 ГК України;
- внаслідок порушення строків виконання робіт за договором Позивач не зазнав жодних збитків, станом на кінець серпня 2017 року всі роботи за договором виконані, порушення строків виконання робіт сталося з вини Позивача, Позивач заінтересований у збагаченні за рахунок Відповідача, що зумовлює наявність підстав для зменшення за ініціативою суду на 90% штрафу та пені, у зв'язку з чим суди невірно застосували ст. 551 ЦК України, ст. 232 ГК України;
- суд першої інстанції не розглянув заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог, однак, в порушення ст. 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) задовольнив позов з виходом за межі позовних вимог.
Позивач подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві Позивач не погоджується з доводами касаційної скарги та зазначає, зокрема, що: сторонами в договорі погоджено такий етап виконання робіт, як "Поставка устаткування", відповідальність за своєчасність виконання якого визначена в п. 8.2 договору; можливість стягнення одночасно пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч.2 ст. 231 ГК України, а також визначена умовами укладеного між сторонами договору; Позивач, згідно з вимогами ст. 888 ЦК України, надав Відповідачу належне завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації, водночас Відповідачем не надано доказів щодо недостатності даних для розробки проектної документації, крім того, передача розробленої Відповідачем документації відбулася поза межами строків, встановлених для виконання робіт за договором, що свідчить про відсутність прострочення кредитора; Позивач змінював розмір позовних вимог в межах суми сплаченого судового збору, що свідчить про відсутність порушення процесуального закону судом першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 07.12.2016 між Позивачем, як замовником, та Відповідачем, як підрядником, укладено договір будівельного підряду "під ключ" №10.КБ/2016 (далі - договір підряду), за умовами п.п. 1.1, 1.3 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами і засобами, а також необхідними матеріалами виконати проектно-вишукувальні роботи, погодити в державній експертній організації відповідно до чинного законодавства розроблену проектно-кошторисну документацію, отримати позитивний висновок, побудувати та укомплектувати необхідним устаткуванням за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, умов договору та здати у встановлений строк об'єкт, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчений будівництвом та обладнаний об'єкт. Найменування та місцезнаходження об'єкту - Облаштування Ульяновського ГКР. Монтаж компресорних агрегатів на УКПНГ Ульяновського ГКР. Встановлення адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульяновського ГКР Дніпропетровська область. Роботи "під ключ" (далі - об'єкт), с. Трудолюбівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області.
Строк виконання робіт погоджено сторонами в розділі 2 договору підряду, відповідно до якого початок виконання проектних робіт - після передачі замовником за актом приймання-передачі завдання на проектування, Технічних вимог до УОГ. Початок виконання будівельно-монтажних робіт - протягом п'яти днів після передачі замовником будівельного майданчика. Закінчення виконання робіт - до 31.03.2017.
Завдання на проектування визначено в додатку №1, а технічні вимоги до установки осушки газу (УОГ) на УКПГ Ульянівського ГКР - в додатку №2 до договору підряду.
Строки виконання проектних та будівельно-монтажних робіт та поставки устаткування передбачені у графіку виконання робіт (додаток № 3) та графіку поставки устаткування (додаток №4).
Порядок виконання робіт, матеріально-технічного забезпечення, передача будівельного майданчика та проектно-кошторисної документації визначена сторонами у розділі 3 договору підряду, відповідно до п.3.6 якого устаткування згідно з переліком та за цінами, визначеними в специфікації устаткування (додаток №5) поставляється підрядником комплектно на об'єкт в строки згідно з графіком поставки.
Відповідальність сторін погоджено в розділі 8 договору підряду,згідно з п.п.8.2, 8.3, 8.6 якого за порушення строків поставки устаткування з вини підрядника, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченої поставки, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. У випадку, коли така прострочка тривала більше 30-ти робочих днів, підрядник сплачує замовнику додатково штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого устаткування. У разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт (етапів робіт) підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10 % від вартості робіт (етапів робіт), з яких допущено прострочення виконання. В разі прострочення підрядником з його вини строку виконання робіт та/або поставки устаткування, замовник має право відмовитись від приймання виконання робіт та/або поставки устаткування та розірвати договір відповідно до умов цього договору. Якщо замовник не відмовився від виконання простроченого підрядником зобов'язання, останній має нести відповідальність у вигляді штрафу (пені) згідно п. 8.2 договору до моменту виконання зобов'язання.
В п.12.7 Договору підряду визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання.
31.03.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору підряду, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до договору шляхом визначення у п.2.3 договору дати закінчення виконання робіт - до 15.06.2017, строк поставки устаткування - до 15.05.2017 (додаток №1-а до додаткової угоди №1 від 31.03.2017).
Звертаючись з позовом, Позивач посилається на те, що в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед Відповідачем за договором підряду, зокрема перерахував Відповідачу аванс у розмірі 30% від вартості договору в сумі 10 722 353,40 грн, передав Відповідачу завдання на проектування та технічні умови до установки осушки газу (далі - УОГ) згідно з додатками №1, №2 до договору підряду та передав Відповідачу будівельний майданчик. В той час як Відповідач не здійснив виконання робіт та поставку устаткування у порядку і строки, передбачені договором підряду, з урахуванням чого Позивач вважає, що у нього виникло право на застосування до Відповідача штрафних санкцій, передбачених договором підряду, у зв'язку з чим просить суд (в редакції уточнених позовних вимог) стягнути з Відповідача 2 333 940,00 грн штрафу за порушення строків поставки устаткування більш ніж на 30 днів, 3 137 801,92 грн пені за кожний день прострочення поставки устаткування та 239 917,80 грн штрафу за порушення строків виконання робіт.
Заперечуючи проти позову, Відповідач посилається на те, що Позивач листом №6-06-14081-3 від 30.12.2016 змінив умови і завдання на проектування (додаток 1 до договору підряду) та технічні вимоги до установки осушки газу (додаток 2 до договору підряду), що призвело до необхідності зміни характеристик устаткування, а також до збільшення його вартості.
Судами встановлено, що з метою поставки необхідного для об'єкту устаткування Відповідач 08.12.2016 уклав з румунською компанією SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL договір на поставку обладнання №180079.
В матеріалах справи наявна копія звернення без дати і номера компанії SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL до начальника департаменту наземної інфраструктури ПАТ "Укргазвидобування" "Про склад газу Ульянівського ГКР", в якому компанія для укомплектування установки осушки газу на УКПНГ Ульянівського ГКР просить надати дані про відсотковий склад вуглеводнів вище С6 (до С10 і вище) у складі газу на вході до установки осушки.
Позивач у відповідь на цей лист повідомив відсоткове значення лише вуглеводнів С7, С8 у складі газу, що підтверджується листом №6-06-14081-3 від 30.12.2013 з додатками, а відсоткове значення С9, С10 у складі газу залишилось невідомим.
Відповідач зазначає що цих даних щодо складу газу було недостатньо і в подальшому, 21.02.2017 відбулась технічна нарада уповноважених представників сторін та компанії SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL, в ході якої Позивач повідомив, що на об'єкт потраплятиме газ з іншим складом, відмінним від того, який початково був визначений Позивачем у технічному завданні, що підтверджується протоколом технічної наради щодо встановлення адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР "Роботи під ключ".
Відповідач наголошує на тому, що вказана зміна складу газу і є зміною технічного завдання, викладеного Позивачем в додатках №№1, 2 до договору підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ст. 887 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. ст. 888, 890 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору підряду замовник зобов'язаний не пізніше п'яти днів після укладення договору передати підряднику за актом приймання-передачі завдання на проектування та технічні вимоги до об'єкта будівництва.
Судами встановлено, що вихідні дані для проектування викладені в Завданні на проектування (додаток №1 до договору підряду), а саме в пункті 6 Завдання. Технічні вимоги до установки осушки газу (УОГ) викладені в додатку 2 до договору підряду.
За умовами укладеного між сторонами договору підряду (п.11.3) зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою у формі додатку до цього договору, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Дослідивши в сукупності всі обставини справи, перевіривши матеріали справи, суди попередніх інстанцій встановили, що Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про його звернення до Позивача з пропозицією щодо внесення відповідних змін до завдання на проектування та до технічного завдання. Такі зміни сторонами до умов договору не вносилися. Докази, які б свідчили про неможливість виготовлення проектної документації, поставки устаткування та виконання будівельних робіт згідно з умовами укладеного між сторонами договору підряду відповідач не надав.
Дослідивши протокол технічної наради щодо встановлення адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР "Роботи під ключ" від 21.02.2017, судами встановлено відсутність у вказаному документі будь-яких посилань як на зміну технічного завдання загалом, так і на зміну складу газу, зокрема.
В касаційній скарзі Відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 850, 888 ЦК України щодо дослідження судами обставин сприяння замовником підряднику у виконанні роботи, зокрема, щодо надання завдання на проектування та необхідних вихідних даних.
Відповідно до ч. 1 ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.
Згідно зі ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Судами встановлено, що Позивачем виконано п. 3.1 договору підряду, надано завдання на проектування та технічні вимоги до об'єкта будівництва, зміни до завдання на проектування та до технічних вимог осушки газу сторонами не вносилися. Крім того, судами встановлено, що після підписання договору на поставку обладнання №180079 від 08.12.2016 саме TOTALGAZ прийняв рішення про додаткову перевірку первісних даних, вказаних в технічній специфікації, водночас, Позивачем додаткових досліджень чи моделювань процесу адсорбції газу, відповідно до нового технічного завдання, не замовлялося.
Також, судами встановлено, що Відповідач листом №51 від 22.03.2017 звернувся до Позивача з пропозицією про продовження строку виконання робіт за договором підряду, посилаючись на те, що нові встановлені характеристики газу призвели до необхідності зміни адсорбенту та, відповідно, розмірів обладнання. Ці зміни спричинили, в свою чергу, збільшення вартості адсорбенту, обладнання та БМР порівняно з попередньо запланованими.
Відповідно до умов п.11.3 договору підряду та зважаючи на викладені у вищезгаданому листі Відповідача обставини, Позивачем було погоджено зміну строків поставки устаткування до 15.05.2017 та виконання робіт до 15.06.2017 за договором шляхом укладення додаткової угоди №1 від 31.03.2017.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність прострочення виконання договірних відносин саме з боку Відповідача, оскільки останній порушив строки поставки устаткування та виконання робіт за укладеним договором поставки, відтак, колегія суддів не вбачає порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 850, 888 ЦК України.
Доводи Відповідача про те, що Позивач зволікав із затвердженням переданої йому проектної документації та про порушення Позивачем строків передачі Технічних умов №5-02-6000-3 від 14.06.2017 приєднання до електричних мереж ГПУ "Шебелинкагазвидобування" технологічного обладнання, спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на відповідні обставини справи. Переоцінка цих обставин справи не входить до компетенції Касаційного господарського суду.
Щодо посилань Відповідача на те, що договором не передбачена поставка устаткування, тому неможливо стягнути з Відповідача штраф та пеню за порушення строків поставки, а отже суди неправильно застосували ст.ст. 655, 692, 717 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.
Умовами договору підряду сторонами погоджено поставку підрядником замовнику устаткування в строк згідно з графіком поставки (п. 3.6 договору підряду), строк поставки устаткування сторонами погоджено до 15.05.2017 (згідно з додатковою угодою до договору підряду), порядок передачі устаткування погоджено п. 3.6 договору підряду, відповідальність за порушення строків поставки устаткування сторонами погоджено в п. 8.2 договору підряду. За таких обставин безпідставним є посилання скаржника на неможливість як стягнути з нього штраф і пеню за порушення строків поставки устаткування, так і здійснити розрахунок такої неустойки, оскільки договором підряду це питання чітко врегульовано.
За таких обставин колегією суддів відхиляється посилання скаржника на неправильне застосування судами ст.ст. 655, 692, 717 ЦК України, оскільки при перевірці розрахунку правильності нарахування неустойки суди керувалися умовами договору підряду.
Щодо доводів скаржника про одночасне стягнення з нього пені та штрафу за порушення строків поставки устаткування, то вони належним чином спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням на ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17. Колегія суддів не вважає за необхідне відійти від вказаної правової позиції.
Щодо посилань скаржника на правові позиції викладені, в постановах Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15, від 17.10.2017 у справі №347/1910/15-ц, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки даних висновків Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов'язання за договором підряду, яке регулюється Господарським кодексом України.
Доводи скаржника про невірне застосування ст. 551 ЦК України, ст. 232 ГК України колегією суддів відхиляються, оскільки судами не встановлено наявності вини Позивача у порушенні Відповідачем строків виконання зобов'язання, крім того, зменшення неустойки є правом суду, а не обов'язком.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції ст. 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) спростовано судом апеляційної інстанції, який встановив, що Позивач збільшив розмір позовних вимог в межах суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи.
Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі №911/2314/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.