Справа № 675/518/17
Головуючий у 1-й інстанції: Трасковський С.Л.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
26 червня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.
секретар судового засідання: Платаш В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року (ухвалене 15 березня 2018 року, повний текст якого виготовлено 20 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із позовом до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" ОСОБА_3, якому з урахуванням поданої 27.07.2017 року заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у порушенні установою його прав, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» (надалі - Постанова №336), норм харчування. Крім того просив суд зобов'язати відповідачів вчинити дії, направлені на забезпечення позивача продуктами харчування (зокрема бобовими, крупою вівсяною та пшоняною) та цигарками відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336, а також стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Позивач зазначає, що Постановою №336 встановлено норми харчування осіб, які утримуються в установах виконання покарань. Відповідачі не дотримуються вимог зазначеного нормативно-правового акту, чим порушується право позивача на належне харчування. Так, позивач з 16.02.2017 року перебував на нормі харчування №4, згідно якої на одного засудженого щоденно має видаватись, окрім іншого, не менше 10 грам бобових, не менше 15 грам крупи вівсяної та не менше 30 грам крупи пшоняної. При чому заміна бобових на інші продукти харчування вказаною постановою Кабінету Міністрів не передбачена. Разом з тим, під час забезпечення позивача харчуванням за нормою №4, йому бобові, пшоняна та вівсяна крупи не видавались.
Крім того, позивач вказує на те, що Постановою №336 передбачено видача установою виконання покарань засудженим, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, цигарок VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробки сірників на місяць. В порушення приписів вказаного нормативно-правового акту відповідачі не забезпечують позивача цигарками та сірниками.
В зв'язку із викладеними обставинами, позивач вважає, що вищезазначеною бездіяльністю йому відповідачами заподіяно моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, яку він просить стягнути з них на його користь.
Відповідач державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зазначив, що Постановою №336 (додатки №2, 3) затверджено норми заміни продуктів харчування та порядок застосування такої заміни, відповідно до яких дозволено пряму та зворотну заміну макаронів, круп різних, бобових. Як слідує із меню - розкладок позивачу дійсно не видавались бобові, пшоняна та вівсяна крупи, які, однак, замінювались на макаронні вироби, що відповідає вимогам Постанови №336.
Відповідач також зазначив, що видача цигарок та сірників засудженим, які харчуються за нормою №4, не здійснюється в зв'язку із відсутністю фінансування такої статті витрат та поставок відповідної продукції. Пояснив, що Замкова виправна колонія (№58) повністю фінансується з державного бюджету відповідно до кошторису, який затверджується Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України. Відповідно до кошторису на 2017 рік та плану забезпечення продовольством на І півріччя 2017 року на придбання цигарок та сірників коштів не передбачено. Також не передбачено централізованої поставки вказаних товарів.
Крім того, відповідач вважає, що відповідачами не допущено неправомірної бездіяльності, а тому вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди є безпідставною.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Представник відповідачів заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_2 відбуває покарання у виді позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", яка є установою максимального рівня безпеки.
Постановою про переведення засудженого до приміщення камерного типу, одиночної камери колонії максимального рівня безпеки від 16.02.2017 року ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення до приміщення камерного типу (ПКТ) строком на два місяці, де він перебував, відповідно до відміток на вказаній постанові, з 16.02.2017 року по 16.04.2017 року.
Під час перебування в ПКТ з 16.02.2017 року по 16.04.2017 року, забезпечувався харчуванням за нормою №4.
Як слідує із меню-розкладок ОСОБА_4 за нормою харчування №4А вівсяна крупа, пшоняна крупа та бобові замінювались на макаронні вироби. Цигарки VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробки сірників на місяць позивачу не видавались.
Позивач вважає, що відповідачі порушили його права шляхом незабезпечення харчування за нормою №4, адже до його харчування не входили вівсяна крупа, пшоняна крупа та бобові, а також не видавались Цигарки VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробки сірників на місяць.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що бобові, пшоняна та вівсяна крупи, які, однак, замінювались на макаронні вироби, що відповідає вимогам Постанови №336. Відсутність передбаченого відповідним чином фінансування зі сторони центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, виключає існування протиправної бездіяльності зі сторони відповідачів та унеможливлює виконання ними відповідного обов'язку щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками відповідно до норми харчування №4.
Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до ч.5 ст.115 Кримінально-виконавчого кодексу норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою №336 затверджено:
- норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, згідно з додатком 1;
- норми заміни продуктів харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, згідно з додатком 2;
- Порядок застосування норм харчування та норм заміни продуктів харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, згідно з додатком 3.
Статтею 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» передбачено, що на Державну кримінально - виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Додатком №1 Постанови №336 встановлено, що засуджені, які тримаються в приміщеннях камерного типу (ПКТ) виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах, забезпечуються харчуванням за нормою №4.
Таким чином, позивач, під час перебування в ПКТ з 16.02.2017 року по 16.04.2017 року, мав право на забезпечення харчуванням за нормою №4.
Нормою харчування №4А (загальна норма) передбачається видача засудженим за вказаною нормою харчування в тому числі таких продуктів, як бобові, вівсяна та пшоняна крупи.
Меню-розкладками продуктів харчування, що закладаються в котел на одну особу на добу за нормою №4А в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» за період лютий квітень 2017 року доводиться, що засудженим, які утримувались в ПКТ у вказаний період, в тому числі позивачу, надавались в належній кількості продукти харчування, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України №336 від 16.06.1992 року для норми харчування №4А.
В той же час, як підтверджується зазначеними меню-розкладками, позивачу не видавались бобові, пшоняна та вівсяна крупи. Разом з тим, вказаною Постановою №336 (додатки №2, 3) затверджено норми заміни продуктів харчування та порядок застосування такої заміни, відповідно до яких дозволено пряму та зворотну заміну макаронів, круп різних, бобових.
Як слідує із меню-розкладок позивачу за нормою харчування №4А вівсяна крупа, пшоняна крупа та бобові замінювались на макаронні вироби, що відповідає вимогам Постанови №336.
Таким чином, заміна вівсяної та пшоняної круп, а також бобових, макаронними виробами відповідає вимогам Постанови №336. Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність порушення прав позивача на належне харчування в цій частині та відповідність вказаної заміни вимогам чинного законодавства.
Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, згідно з плану забезпечення продовольством установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України на 1 півріччя 2017 року, окремого доручення №20 від 29.12.2016 року начальника Замкової виправної колонії №58, а також вказаних меню-розкладок, державною установою «Замкова виправна колонія (№58)» потреби позивача по забезпеченню його протягом лютого - квітня 2017 року харчуванням за нормою №4 задовольнялись відповідно до вимог чинного законодавства України з врахуванням норм заміни.
Вказаного не спростовано і поданням Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини №1.-14/17-68 від 05.01.2017 року, вказівкою прокуратури Хмельницької області від 27.01.2017 року №16-63вих-17, листом Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 16.02.2017 року на ім'я заступника прокурора Хмельницької області Мартинюка О.Г., наказом №2/ос/ст-1 від 08.02.2017 року начальника ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» про неналежне виконання своїх обов'язків та притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності, листом прокуратури Хмельницької області від 02.02.2017 року №16-7/вих-17, листом Генеральної прокуратури України від 08.02.2017 року №16/2-79вих-17, які витребуванні та дослідженні в судовому засіданні за клопотанням позивача та його представника.
Разом з тим, поданням Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини №1.-14/17-68 від 05.01.2017 року, вказівкою прокуратури Хмельницької області від 27.01.2017 року №16-63вих-17, довідкою Замкової виправної колонії (№58) №122 від 16.07.2017 року підтверджується, що засудженим, які палять і забезпечуються продуктами харчування за нормою №4, цигарки VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробки сірників на місяць не видаються.
Водночас, Постановою №336 передбачено видача засудженим, які палять і забезпечуються продуктами харчування за нормою №4, цигарок VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробок сірників на місяць.
Суд першої інстанції зазначає, що відповідно до розрахунку придбання цигарок та сірників для осіб, позбавлених волі, згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року №336, за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» по бюджетному запиту на 2017 рік передбачена необхідність у бюджетному фінансуванні установи в 2017 році на вказану статтю витрат в загальній сумі 144,4 тис. грн.
Крім того розрахунковою потребою, складеною Замковою виправною колонією (№58), у видатках загального фонду на 2017 рік закладено потребу у фінансуванні витрат за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» (куди входять видатки на придбання цигарок VI класу та сірників) за бюджетною програмою 3606020 на загальну суму 4408,8 тис. грн.
Відповідно до кошторису на 2017 рік державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», затвердженого начальником Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України 10.02.2017 року, фінансування видатків за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» передбачено в загальній сумі 312 тис.грн. Тобто дефіцит фінансування за вказаним КЕКВ 2210 складає 4096, 8 тис.грн., що підтверджується також і довідкою ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» №390 від 30.10.2017 року.
Планом забезпечення продовольством установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України на І півріччя 2017 року (додаток до вих. від 27.02.2017р. №314/272/32-17), затвердженим директором Департаменту ресурсного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України, який міститься в матеріалах справи, не передбачено як централізованої поставки, так і закупівлі за рахунок спеціального фонду установи виконання покарань цигарок VI класу та сірників.
Оскільки, державна установа «Замкова виправна колонія (№58)», яка є бюджетною установою, діяла на підставі затвердженого кошторису на 2017 рік, яким не передбачено фінансування видатків на придбання цигарок та сірників для забезпечення засуджених, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, не є відповідальною за відсутність відповідних коштів для придбання певних товарів, забезпечення якими засуджених, в тому числі позивача, передбачено Постановою №336.
Таким чином, відсутність передбаченого відповідним чином фінансування зі сторони центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, виключає існування протиправної бездіяльності зі сторони відповідачів та унеможливлює виконання ними відповідного обов'язку щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками відповідно до норми харчування №4.
Колегія суддів не погоджується із даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського ОСОБА_5 з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського ОСОБА_5 з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ОСОБА_5 як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справах “Кечко проти України”, “Ромашов проти України”, “Шевченко проти України” зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування видатків на придбання цигарок та сірників для забезпечення засуджених, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками згідно з Постановою №336.
Таким чином, відповідачами допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у порушенні прав позивача, передбачених Постановою №336 в частині забезпечення позивача цигарками VI класу в кількості 6 штук на добу та сірниками в кількості 3 коробки на місяць.
Разом з цим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення в позові в цій частині щодо начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" ОСОБА_3.
Так, встановлено, що за розрахунковою потребою, складеною Замковою виправною колонією (№58), у видатках загального фонду на 2017 рік закладено потребу у фінансуванні витрат за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» (куди входять видатки на придбання цигарок VI класу та сірників) за бюджетною програмою 3606020 на загальну суму 4408,8 тис.грн.
Відповідно до кошторису на 2017 рік державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», затвердженого начальником Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України 10.02.2017 року, фінансування видатків за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» передбачено в загальній сумі 312 тис.грн. Тобто дефіцит фінансування за вказаним КЕКВ 2210 складає 4096, 8 тис.грн., що підтверджується також і довідкою ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» №390 від 30.10.2017 року.
Планом забезпечення продовольством установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України на І півріччя 2017 року (додаток до вих. від 27.02.2017р. №314/272/32-17), затвердженим директором Департаменту ресурсного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України, який міститься в матеріалах справи, не передбачено як централізованої поставки, так і закупівлі за рахунок спеціального фонду установи виконання покарань цигарок VI класу та сірників.
Таким чином, начальником державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" ОСОБА_3, як посадовою особою державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" було вжито всіх залежних заходів для забезпечення засуджених, які утримуються в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", згідно вимог Постанови №336. А тому суд вважає, що начальником державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" ОСОБА_3 не порушено прав позивача на отримання забезпечення згідно вимог Постанови №336.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 10 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під час розгляду справи, суд враховує Постанову Пленуму Верховного ОСОБА_5 України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, згідно з п. 4 якого позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино-наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.
Колегія суддів переконана, що вказана протиправна бездіяльність відповідачів призвела до нанесення позивачу моральної шкоди, розмір якої становить 2000 грн.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльності державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" та зобов'язання державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" вчинити дії, направлені на забезпечення засудженого ОСОБА_2 цигарками та сірниками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції», а також в частині стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди.
В цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", яка полягає у незабезпеченні ОСОБА_2 цигарками та сірниками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції».
Зобов'язати державну установу "Замкова виправна колонія (№58)" вчинити дії, направлені на забезпечення засудженого ОСОБА_2 цигарками та сірниками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції».
Стягнути з відповідача - державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 2000 грн.
В іншій частині рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 червня 2018 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6