Справа № 802/590/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
26 червня 2018 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
позивача: ОСОБА_2,
представника позивача: ОСОБА_3,
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в лютому 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначені та виплаті позивачу з 31.07.2017 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Також позивач просить зобов'язати відповідача призначити та виплатити з 31.07.2017 щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову. В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції неповно та неправильно дослідженні докази та встановлені обставини справи, а також невірно застосовані норми закону.
Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Разом з тим у своєму відзиві позивач зазначив, що суд першої інстанції об'єктивно та повно дослідив докази по справі, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Представник відповідача підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Заслухавши, суддю-доповідача, позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 А.
В грудні 2014 року у зв'язку із проведенням антитерористичної операції вимушений був переїхати до м.Вінниці, де взятий на облік як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_5 соціального захисту населення "Правобережне" Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради.
31.07.2017 ОСОБА_2 звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, право на яку я маю відповідно до чинного законодавства України.
Відповідь на вказану заяву ОСОБА_2 всупереч вимогам чинного законодавства не отримував більше місяця, внаслідок чого 29.09.2017 змушений був звернутись до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради для отримання інформації щодо результату розгляду заяви та відсутності виплат. В усному порядку ОСОБА_2 було повідомлено про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги без належного пояснення підстав.
У зв'язку із зазначеним позивач 29.09.2017 подав заяву з проханням надати письмове роз'яснення щодо причин відмови у щомісячній адресній допомозі.
ОСОБА_5 соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № Т-08-95000 від 10.10.2017 повідомлено, що згідно рішення міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних питань від 08.08.2017 ОСОБА_2 відмовлено в призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам з 31.07.2017 на наступні шість місяців.
18.10.2017 ОСОБА_2 було подано скаргу щодо безпідставного припинення виплати адресної допомоги.
Листом від 15.11.2017 № Т-08-100804 позивачу повідомлено про залишення без змін рішення від 08.08.2017 про відмову у виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.
Не погоджуючись з даними діями та рішеннями відповідача ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що на час звернення позивача із заявою місто Іловайськ Донецької області згідно затвердженого переліку є територією, де проводилася антитерористична операція, на якій фактично органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та місто Іловайськ адміністративно підпорядковане місту Харцизьк (місто обласного значення), яке включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). А тому відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в наданні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч.1 та 2 ст.1 Закону України № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
За приписами ст.2 Закону України № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Так, Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 із змінами та доповненнями №505, визначено процедуру та підстави надання такої щомісячної адресної допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 453, були внесені останні зміни до Порядку №505 (на момент звернення позивача про отримання адресної допомоги).
Згідно з абз.1 п.2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Відповідно до абз.2 п.2 Порядку №505 перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р.
Згідно з п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р саме Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки України за поданням Антитерористичного центру при Службі безпеки надано право щомісяця вносити в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до переліків, затверджених цим розпорядженням.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Також, згідно п.6 Порядку №505 грошова допомога не призначається у разі, коли:
- будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;
- будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Як встановлено судом першої інстанції та зазначено вище, позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 А.
Згідно з листом Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 05.02.2018 №0.4/24-554/4-18 Іловайськ - це місто районного значення, підпорядковане Харцизькій міській раді Донецької області.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р (в редакції від 02.12.2015) м.Харцизьк віднесене до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Також в своєму листі від 05.02.2018 №0.4/24-554/4-18 Донецька обласна військово-цивільна адміністрація зазначає, що Місто Харцизьк та усі населені пункти, які адміністративно підпорядковані міській раді, в тому числі місто Іловайськ, входять до переліку населених пунктів, на території яких органи державної адміністрації тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач станом на 31.07.2017 мав право на отримання допомоги як внутрішньо переміщена особа з окупованої території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, на час прийняття рішення у даній справі Кабінетом Міністрів України 07.02.2018 прийнято розпорядження "Про внесення змін у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085" (набрало чинності 07.02.2018), яким Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, викладено у новій редакції, та зазначено, серед іншого, Донецька область - м. Харцизьк (у тому числі м. Зугрес, смт. Миколаївка, с-ще Водобуд, с. Цупки, м. Іловайськ, с-ще Виноградне, с. Третяки, смт.Зуївка, смт. Троїцько-Харцизьк, смт. Благодатне, смт. Покровка, смт. Шахтне, смт. Широке, с. Півче, смт. Гірне, с-ще Ведмеже).
Отже, станом на момент розгляду справи по суті позивач має беззаперечне право на отримання адресної допомоги як внутрішньо переміщеної особи, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Також, колегія суддів зазначає, що ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).
У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).
А тому, оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 червня 2018 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7