26 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2057/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Тацій Л.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гайворонської І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "НВП Герда" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2018р., суддя Клочко К.І., м. Полтава, повний текст складено 12.01.18 року по справі № 816/2057/17
за позовом Приватного підприємства "НВП Герда"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Позивач, Приватне підприємство "НВП "Герда", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 20.07.2017 про визначення суми завищення від'ємного значення з ПДВ в розмірі 254 495 грн., № НОМЕР_2 від 20.07.2017 про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 16312,50 грн., в тому числі 13 050 грн. за податковим зобов'язанням та 3262,5 грн. за штрафними санкціями, № НОМЕР_3 від 20.07.2017 про визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2018р. по справі № 816/2057/17 позов залишено без задоволення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Представник позивача в судове засіданні не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, пояснення представника відповідача, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 29.06.2017 року по 05.07.2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП «НВП «Герда» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Строй ОСОБА_1» за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 року
Результати перевірки оформлені актом № 935/16-31-14/24831786 від 07.07.2017 року.
У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ на 13050 грн.; завищено від'ємне значення з ПДВ на суму 254495 грн.
З посиланням на висновки акту перевірки № 935/16-31-14/24831786 від 07.07.2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення - рішення: № НОМЕР_1 від 20.07.2017 про визначення суми завищення від'ємного значення з ПДВ в розмірі 254 495 грн., № НОМЕР_2 від 20.07.2017 про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 16312,50 грн., в тому числі 13 050 грн. за податковим зобов'язанням та 3262,5 грн. за штрафними санкціями, № НОМЕР_3 від 20.07.2017 про визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.
Позивач, посилаючись на неправомірність прийнятих рішень, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з відповідності оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За правилами частини першої ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження спірних господарських операцій з ТОВ «Строй ОСОБА_1» позивачем надано договори, специфікації, рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, копії журналів - ордерів та інше.
Проте, при проведенні перевірки контролюючим органом враховано наявність вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі № 537/544/17, що набрав законної сили 03.04.2017 року.
З дослідженого в судовому засіданні вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі № 537/544/17, що набрав законної сили 03.04.2017 року, слідує, що судом при розгляді кримінальної справи встановлено, що організована злочинна група у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у період з 01.01.2015 р. по 28.07.2016 р., фактично не здійснювала підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Строй ОСОБА_1», ТОВ «Фавор ОСОБА_5», ТОВ «Ентерс», ТОВ «Антарес Продакт», ТОВ «Адвайн», ТОВ «Кредсі», передбачену статутами даних підприємств, а використовуючи рахунки даних фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності умисно надавали послуги суб'єктам реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних фінансово - господарських операцій суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.
ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 КК України КК України.
З наданих позивачем документів судом встановлено, що первинні документи від імені ТОВ «Строй ОСОБА_1» підписані ОСОБА_3, який був членом вищезазначеної організованої злочинної групи та ОСОБА_6Ю, яка згідно вищевказаного вироку погодилася за винагороду на придбання суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «Строй ОСОБА_1» без наміру здійснювати реальну господарську діяльність.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вирок суду, який встановлює фіктивність господарської діяльності контрагента позивача за період, у який такий контрагент мав взаємовідносини з підприємством позивача, не може бути не врахований, оскільки статус фіктивного підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть у випадку формального підтвердження її первинними документами.
Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Сукупність обставин у даній справі, а саме, відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій та наявність доказів створення фіктивного підприємства, яке є учасником господарських взаємовідносин обумовлюють правомірність висновків суду першої інстанції та безпідставність висновків суду апеляційної інстанції з питання формування валових витрат.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі № 2а-2571/10/0870.
Виходячи з наведеного, надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові накладні, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які засвідчують факт постачання товарів, а тому віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ спірних сум по придбанню товарів у ТОВ «Строй ОСОБА_1» є безпідставним.
Таким чином, повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 20.07.2017 про визначення суми завищення від'ємного значення з ПДВ в розмірі 254 495 грн. та № НОМЕР_2 від 20.07.2017 про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 16312,50 грн. є правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.
Окрім того, за результатами аналізу баз даних контролюючого органу по ТОВ "Строй ОСОБА_1" встановлено відсутність будь - якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 20.07.2017 про визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. Колегія сужддів зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ГУДФС у Полтавській області направило ПП "НВП "Герда" запит № 1 від 29.06.2017, у якому, зокрема, повідомило про необхідність надання товариством до контролюючого органу завірених та належним чином скріплених печаткою копій первинних документів щодо відображення придбаних та використаних товарів та послуг у регістрах бухгалтерського обліку, щодо транспортування продукції та сертифікатів відповідності товарів.
Зі змісту відповіді підприємства № 3006/17 від 30.06.2017 на вищезазначений запит слідує, що останнім на вимогу контролюючого органу запитувані документи з оприбуткування товарів на складі, сертифікати якості та товарно - транспортні документи надані не були, на підставі чого 05.07.2017 відповідачем складено акт ненадання документів № 645/16-31-14-03-13/24831786.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Враховуючи наведене, та зважаючи на ненадання ПП "НВП "Герда" на вимогу контролюючого органу запитуваних документів, колегія суддів погоджується також і з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування ГУДФС у Полтавській області до товариства оскарженим податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_3 від 20.07.2017 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що позивач довів правомірність заявлених позовних вимог, а наявні у матеріалах справи докази свідчать про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "НВП Герда" - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2018р. по справі № 816/2057/17- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя ОСОБА_7
Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9
Повний текст постанови складено 27.06.2018.