25 червня 2018 року
Київ
справа №826/7921/13-а
адміністративне провадження №К/9901/6225/18
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., провівши підготовчі дії до касаційного розгляду адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства «Сонат» до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Сонат» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року,
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Сонат» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року та запропоновано учасникам справи в строк до 4 червня 2018 року подати до суду відзив на касаційну скаргу в письмовій формі.
Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сонат» не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 340 КАС України під час підготовки справи до розгляду суд вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.
Закрите акціонерне товариство «Сонат» подало клопотання про участь у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні його представника.
Вирішуючи дане клопотання, касаційний суд виходить з наступного.
Згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.
Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач одноособово в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справу до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржнику подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини четвертої статті 340 КАС України.
Вирішуючи заявлене клопотання, Касаційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (пункт 25 рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», № 8273/78).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.
За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (пункт 63 Ruiz-Mateos v. Spain, № 262). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, № 274, пункт 33 та Ankerl v. Switzerland, пункт 38).
Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.
Враховуючи викладене, а також те, що участь Закритого акціонерного товариства «Сонат» було забезпечено під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, у клопотанні про розгляд цієї справи у судовому засіданні у касаційному порядку слід відмовити.
На підставі статті 340 КАС України суд вважає за необхідне призначити справу до розгляду в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Керуючись статтями 3, 241, 248, 340, 345 КАС України,
У задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства «Сонат» про участь у касаційному розгляді справи у судовому засіданні його представника відмовити.
Призначити розгляд у касаційному порядку справи за позовом Закритого акціонерного товариства «Сонат» до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами (без виклику сторін) на 26 червня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач Я.О. Берназюк