25 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/11172/17
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Дорошинська В.Е.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом Головного управління патрульної поліції в Херсонській області, в якому просив скасувати постанову Серії АР № 213605 від 26.07.2017 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою його було притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 423,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на протиправність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що відповідач розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, що на його думку, є порушенням порядку розгляду справи, встановленого ст.ст. 258, 276 КУпАП. Крім того, позивач зазначав про порушення відповідачем процедури розгляду справи під час винесення оскаржуваної постанови, передбаченої ст. 279 КУпАП, а саме - позивачу не було роз'яснено його права та обов'язки, що призвело до позбавлення позивача можливості скористатися в повному обсязі правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 березня 2018 року - скасувати та винести нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт наголошував на тому, що під час розгляду справи на місці скоєння правопорушення відповідачем були порушені вимоги закону, крім того позивачу не було роз'яснено його права та обов'язки, що є порушенням процедури розгляду справи. Також апелянт зазначає, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що в свою чергу виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, 28 червня 2017 поліцейський СРПП сержант поліції ОСОБА_2 виніс відносно позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії АР № 213605 від 26.07.2017 року.
Суть адміністративного правопорушення, згідно постанови, полягала в тому, що 26.07.2017 року о 15.20 год., позивач, керуючи автомобілем “ВАЗ21063”, державний номер НОМЕР_1 по вул. Куліша м. Олешки Херсонської області, в порушення вимог п. 8.7.3 є) ПДР України, рухався на червоний сигнал світлофора, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, внаслідок чого інспектором було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 423,00 грн.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.1.1. ПДР вони, відповідно до Закону України “Про дорожній рух”, встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.3 “б” ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до пп. "е" п. 8.7.3 ПДР, червоний сигнал світлофора забороняє рух.
Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, в т.ч. за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частиною 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
На думку колегії суддів, доводи ОСОБА_1 із посиланням на рішення Конституційного Суду України щодо незаконності розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення є помилковими, виходячи з наступного.
Згідно приписів пункту 2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Проте, законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
Таким чином, доводи ОСОБА_1, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, із посиланням на рішення Конституційного Суду України щодо незаконності розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення є безпідставними, та не приймаються судом апеляційної інстанції.
Стосовно суті скоєного правопорушення та доводів ОСОБА_1 щодо не доведення відповідачем належними доказами факту скоєння адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статями 280, 283 КУпАП, в якій, зокрема, зазначається технічний засіб, яким було здійснено фото або відеозапис правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що у постанові про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення відповідачем, всупереч ст. 283 КУпАП, не вказано технічний засіб, яким був здійснений фото або відеозапис.
Більш того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не було надано жодного доказу, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини позивача є помилковими.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який у даному випадку відповідачем виконано.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Враховуючи викладене, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова Серії АР № 213605 від 26.07.2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення; у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 271, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 березня 2018 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову Серії АР № 213605 від 26.07.2017 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а провадження у справі - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 25.06.2018 року.
Суддя - доповідач:
Судді: