25 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1568/18
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -ОСОБА_1,
судді -ОСОБА_2,
судді -ОСОБА_3
при секретарі -ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В квітні 2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду з адміністративним позовом до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 07.03.2018 року №89/0-1 про відмову в індексації пенсії; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексацію пенсії з 01.02.2008 року безперервно наростаючим підсумком відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 року №1078.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач неправомірно використовував в якості базового місяця для проведення індексації пенсії жовтень 2009 року, оскільки на думку позивача таким базовим місяцем повинен бути лютий 2008 року, в якому останній раз позивачу підвищувалась пенсія. Позивач стверджує, що застосування жовтня 2009 року в якості базового місяця для проведення індексації пенсії суперечить вимогам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (надалі - Закон №1282-XII) і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (надалі - Порядок №1078), що призвело до викривлення подальших розрахунків пенсії позивача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з серпня 2002 року ОСОБА_5, перебуває на обліку в Малиновському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII у розмірі 87% від заробітної плати.
Позивач звернулася до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою від 23.02.2018 року, в якій просила проіндексувати пенсію з лютого 2008 року, як базового місяця для індексації з наростаючим підсумком до 2018 року, виходячи з затвердженого Порядку проведення індексації грошових доходів (Постанови КМУ від липня 2003 року №1078, та від 09.12.2015 року №1013), та надати відповідь і розрахунки.
Листом від 07.03.2018 року №89/0-1 Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надало позивачу роз'яснення щодо порядку здійснення перерахунку нарахованої пенсії та роз'яснило порядок обчислення розміру індексації пенсії.
Вважаючи, що індексація її пенсії відповідачем проводилась всупереч вимогам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що індексація пенсії позивача проводилась з дотриманням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон №1282).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно п.2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №491-ІV від 06.02.2003 року (надалі - Закон №491-ІV ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Пенсія в межах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток, а з 01.01.2016 року 103% (відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911).
За правилами ч.6 ст.5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Абзацом 3 п.4 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуваннями виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачується особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
За приписами абзацу 5 п.4 Порядку №1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Абзацом першим пункту 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.
Згідно пп.4 п.6 Порядку №1078 індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пенсія, яку отримує позивач, є об'єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
У червні 2008 року позивачу проведено перерахунок пенсії згідно Закону України «Про державну службу» з 01.02.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» №34, відповідно до якої відбулось підвищення посадових окладів.
З 01.01.2008 року по 31.12.2009 року пенсійні виплати позивача індексації не підлягали та проводились в автоматичному режимі згідно програмного забезпечення. Відповідно проведеним перерахункам встановлені базові місяці для проведення індексації.
З 01.01.2010 року по 30.04.2016 року провадилась індексація пенсії позивача згідно базового місяця проведення індексації «жовтень 2009 року», який встановлено після підвищення, проведеного на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п.1 якої було передбачено наступне: «Установити у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.
Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу».
Колегія суддів не вбачає в діях пенсійного органу порушень вимог пенсійного законодавства при визначенні жовтня 2009 року в якості базового місяця для проведення індексації пенсії позивача в період з 01.01.2010 року по 30.04.2016 року.
В подальшому, у зв'язку з проведенням масового перерахунку пенсій з 01.05.2016 року місяцем підвищення пенсії позивача встановлено «травень 2016 року» та сформовано фіксовану індексацію з кодом виплати 827,00 - 368,21 грн..
Сума пенсійної виплати позивача з 01.05.2016 по теперішній час складає 2441,11 грн. в т.ч.: 154 код виплати - призначена пенсія згідно Закону України Про державну службу - 371,73 грн.; 171 код виплати - призначена пенсія згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 1672,77 грн.; 818 код виплати - доплата (Бюджет 2010 року) - 28,40 грн.; 827 код виплати - фіксована сума індексації з 01.10.2012 року - 368,21 грн..
З 01.05.2016 року по теперішній час індексації пенсії позивача не здійснюється.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, проведення індексації пенсії наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У пункті 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», закріплено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджету Пенсійного фонду України. Відповідно до положення цього пункту норми і положення Закону України Про індексацію грошових доходів населення застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги п. 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік не визнані неконституційними.
Конституційний Суд України у п.2.1 рішення №20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
В пункті 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Отже, з огляду на те, що вимоги прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015, 2016, 2017 роки» не визнані неконституційними, колегія суддів вважає, що проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум з 01.01.2016 року має проводитись у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2015 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 року №67, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2016 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2016 року №190 та Бюджетом Пенсійного фонду України на 2017 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №17 не передбачено видатки на проведення індексації пенсії.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004 року.
На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 19.06.2011 року №9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми названих виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною діяльністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
За вказаними обставинами, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки обчислення розміру індексації пенсії позивача здійснено відповідачем згідно вимог чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 25.06.2018 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_2