18 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1450/17
Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову від 02 листопада 2017 року, ухвалену Херсонським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Кузьменко Н.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11 серпня 2017 року № К-8448/0-3030/6-17, про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства,-
28 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, яке викладене у листі від 11.08.2017 року №Н-8448/0-3030/6-17, про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства «Анастасія» ОСОБА_4, кадастровий №6521255100:02:001:0431;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства «Анастасія» ОСОБА_4, кадастровий №6521255100:02:001:0431.
Постановою від 02 листопада 2017 року, ухваленою у порядку письмового провадження, Херсонський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов ОСОБА_2 у повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області звернулося до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржена постанова незаконна та така, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що земельні ділянки, на які претендує ОСОБА_3 не входять у територію, на яку Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, на момент розгляду її заяви, має компетенцію по розпорядженню в рамках Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 413. Однак, вказане право ОСОБА_2 може бути реалізованим в порядку норм встановлених Постановою КМУ від 07.06.2017 року №413.
Апелянт посилається на аналогічну правову позицію адміністративних судів в аналогічних судових справах №815/4128/17, №806/2119/17 та №803/1067/17.
Таким чином, апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи постанову грубо порушив вимоги чинного законодавства України та судової практики.
Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до Одеського апеляційного суду не надходило.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження у відповідності положенням ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши норми чинного законодавства колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_2, Херсонський окружний адміністративний суд встановив, що на відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІV-ХС №002321 від 07 грудня 1999 року ОСОБА_4 на праві постійного користування передано земельну ділянку площею 25,30 га на території Великолепетиської селищної ради для ведення селянського (фермерського) господарства.
22 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) по Великолепетиській селищній раді для ведення фермерського господарства із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства «Анастасія» ОСОБА_4 (заява отримана відповідачем 04.04.2017 року №К-3987/0/5-17-СГ).
03 травня 2017 року апелянт видав наказ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_4 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із земель, що перебувають у постійному користуванні згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІV-ХС №002321 земельні ділянки утворюються шляхом поділу ділянки з кадастровим номером 6521255100:02:001:0431.
Згідно зі статутом фермерського господарства «Анастасія» його членами є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 (донька ОСОБА_6), ОСОБА_6.
Протоколом загальних зборів членів фермерського господарства «Анастасія» №2 від 17 грудня 2014 року члени фермерського господарства вирішили клопотати перед Головним управлінням Держземагентства у Херсонській області про приватизацію (безоплатну передачу у власність) голові та членам фермерського господарства «Анастасія» - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, земельних ділянок у розмірі середньої земельної частки (паю), визначеною для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області. Зазначені земельні ділянки передати голові та членам фермерського господарства із складу земель, які надані голові ФГ «Анастасія» ОСОБА_4 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.
07 липня 2017 року ОСОБА_2 подано до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області для ведення фермерського господарства за рахунок земель, наданих в постійне користування голові фермерського господарства «Анастасія» ОСОБА_4.
До заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачем додані документи: копія паспорту та копія ідентифікаційного номеру, копія статуту ФГ «Анастасія»; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копія кадастрового плану земельної ділянки (описи меж, місце розташування, експлікація земельних угідь тощо).
За наслідком розгляду заяви ОСОБА_2, апелянт надав відповідь від 11.08.2017 за № Н-8448/0-3030/6-17, в якій зазначив про те, що на даний час Головне управління має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу. Для цього Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області формує переліки земельних ділянок та визначає площу земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області та розміщує на сайті управління. Земельна ділянка, яку бажала отримати у власність для ведення фермерського господарства заявниця, не увійшла до вищезазначеного переліку. Тому, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовило в задоволенні клопотання.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надало відповідь, яка по суті не відповідає фактичним обставинам, оскільки, судом першої інстанції не встановлено невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України. Тобто, апелянт відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством.
Така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як включення/не включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області, Земельним кодексом або іншим законом не передбачена.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, які не передбачені законодавством, а тому така відмова є протиправною.
Суд першої інстанції правильно встановив, що чинним законодавством України передбачена єдина форма рішення, що приймається територіальними органами Держгеокадастру, за результатами розгляду заяв про надання земельних ділянок, - це наказ. Відмова Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, оформлена ним у формі листа, наказу чи у будь якій іншій формі, змісту не змінює та є рішенням суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені ОСОБА_2 аргументи є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують її позицію, натомість позиція відповідача не підтверджена належними та допустимими доказами у розумінні положень ст. 70 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення оскарженої постанови суду першої інстанції).
З огляду на зазначене, суд першої інстанції, посилаючись на положення Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, задовольнив адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо переліку підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до матеріалів справи членами фермерського господарства «Анастасія» є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 (донька ОСОБА_6), ОСОБА_6.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Статтею 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
- сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
- несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України апеляційний суд зазначає, що землі фермерського господарства можуть складатися із:
- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
- земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Згідно зі ст. 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
- приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
- одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку зазначивши, що відмовляючи ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області діяло протиправно та всупереч нормам чинного законодавства.
Відповідно п. 6 п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно визначив, що така підстава для відмови, як включення/не включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області, Земельним кодексом або іншими законодавчими актами не передбачена.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки апелянт, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, порушив право позивача на землю, яке гарантується ст. 14 Конституції України, апелянт діяв всупереч норм визначених Законом України «Про фермерське господарство», з порушенням вимог Земельного кодексу України, оскільки саме вищезазначені законодавчі акти регулюють дані спірні правовідносини та мають вищу юридичну силу.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на Постанову КМУ від 07.06.2017 року №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.
Основними завданнями Стратегії є:
- впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності;
- забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів;
- підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики;
- підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування;
- запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів;
- проведення рекультивації порушених земель.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пріоритетами управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними є перш за все:
- забезпечення паритету інтересів суспільства, територіальних громад та держави під час здійснення повноважень з розпорядження землями;
- передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду виключно на земельних торгах (в тому числі тих, строк дії оренди яких припиняється), крім установлених законом випадків;
- забезпечення відкритості, прозорості, прогнозованості, передбачуваності, послідовності діяльності Мінагрополітики та Держгеокадастру під час формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин тощо.
Також, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо втручання у дискреційні повноваження органу державної влади, оскільки суд першої інстанції правильно встановив факт протиправних дій апелянта при прийнятті рішення щодо відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, зобов'язання апелянта судом першої інстанції прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та суперечать чинному законодавству України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України,ст. ст. 2-10, 72-77, 308, п. 1 ч. 1 ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. ст. 328, 329 КАС України, ,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 15.05.2018 р.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9