21 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3216/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сільського голови с. Білин Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» про визнання дій протиправними та притягнення до відповідальності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя в першій інстанції ОСОБА_3, м. Ужгород),
ОСОБА_1 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до сільського голови с. Білин Рахівського району Закарпатської області, третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПАТ «Закарпаттяобленерго» про визнання неправомірними дій та притягнення до відповідальності відповідача.
Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.09.2017 у справі було відкрито провадження й у подальшому справу було передано на розгляд Закарпатського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.
Із таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просив скасувати ухвалу як протиправну. Зауважив, що суд безпідставно порушив його право на судовий розгляд. Вважає, що достатньо обґрунтував позовні вимоги і належно виклав їх зміст.
ПАТ «Закарпаттяобленерго» подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказало, що ОСОБА_1 подав позовну заяву, яка не відповідає вимогам, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України щодо змісту. Тому ухвала суду є законною і обґрунтованою.
Також відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про безпідставність доводів апеляційної скарги.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.
Представник третьої особи ОСОБА_4 заперечила щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали з огляду на наступне.
Згідно матеріалів справи, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року прийнято справу до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
22 березня 2018 року Закарпатським окружним адміністративним судом була постановлена ухвала про залишення адміністративного позову без руху у зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам, встановленим ст.ст. 105, 106 КАС України. Згідно цього рішення позивачу необхідно було зазначити зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто, конкретизувати дії сільського голови с. Білин, які позивач вважає неправомірними із зазначенням доказів, а також які права, свободи та інтереси позивача порушені.
2 квітня 2018 року позивач подав відзив на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року про надання строку для усунення недоліків й зазначив, що причиною звернення до суду є неправомірні дії сільського голови с. Білин на звернення у створенні комісії по розслідуванню захвату земельних ділянок працівниками ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго». Також позивач зазначив про неправомірне використання коштів в сумі 119952 грн на виконання проектних робіт щодо виготовлення Генплану села, неправомірну ліквідацію водонапірної башні, тощо. Просив суд зобов'язати позивача повернути черепицю.
Суд першої інстанції визнав, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, а тому на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України залишив позовну заяву без розгляду.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви, чітко визначені у ст. 160 КАС України, відповідно до якої у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, а також документ про сплату судового збору, всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) та інші (ст. 161 КАС України).
Стаття 160 КАС України стандартизує структуру позовної заяви - містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Разом з тим, суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, зазначені рішення Суду свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, він просив суд визнати дії сільського голови села Білин неправомірними та притягнути його до відповідальності.
Також на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач подав заяву, в якій на власний розсуд обґрунтував, які саме дії відповідача вважає неправомірними, зокрема вказав на неправомірність дій щодо створення комісії по розслідуванню захвату 44 земельних ділянок, також щодо неправомірного використання коштів на виконання проектних робіт згідно договору від 17 жовтня 2017 року без погоджень у відповідних установах, а також вказав про неправомірність ліквідації водонапірної башні та не вирішення звернення позивача щодо обстеження аварійної ділянки берегів р. Буків. Також позивач обґрунтував свій позов неправомірними діями відповідача щодо неналежного використання коштів із Державного резервного фонду на крівлю дитячого садка та сільського клубу с. Білин.
Щодо доказів, апеляційний суд зауважує, що позивач вказав про такі у поданих до суду заявах.
Оцінка ж обґрунтованості позовних вимог та достатності й належності доказів здійснюється судом за результатами судового розгляду публічного спору. Недоведеність порушення прав оскаржуваними діями може бути підставою для відмови у задоволенні позову, проте не є перешкодою для розгляду справи в суді.
Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду і зазначаючи про невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху, формально підійшов до вирішення питання, чим завадив позивачу у доступі до суду.
Відповідно до статті 320 КАС України оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання, то таку ухвалу слід скасувати, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 139 КАС України апеляційний суд не встановлює новий розподіл судових витрат.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 305/1493/17 - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повний текст постанови складено 27 червня 2018 року.