25 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/459/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Матковської З.М., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року (суддя: Пушкарчук В.П.., ухвалена в м.Луцьку о 15:45) у справі №161/6668/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною,скасування рішень,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України в якому з врахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності; скасувати рішення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у листі від 28.12.2016, про відмову у реалізації заяви про виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності; зобов'язати військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 подати розпорядникові бюджетних коштів: 1)висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, передбаченої п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», через встановлення III групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, сума якої відповідно до п. «б» ч.1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» складає 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень; 2)документи, подані військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 , для отримання такої одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабміну від 25.12.2013 №975; визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене у листі від 06.04.2017р. про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, передбаченої п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», через встановлення III групи інвалідності після звільнення з військової служби, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, сума якої відповідно до п. «б» ч.1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» складає 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень; надіслати таке рішення разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, передбаченої п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», через встановлення йому III групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, сума якої відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» складає 182700 гривень. Скасовано рішення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у листі від 28.12.2016, про відмову у реалізації заяви про виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, передбаченої п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», через встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, сума якої відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» складає 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень. Зобов'язано військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 подати розпорядникові бюджетних коштів: висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, передбаченої п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», через встановлення III групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, сума якої відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» складає 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень- документи, подані ОСОБА_1 військовому комісару Волинського обласного військового комісаріату, для отримання такої одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабміну від 25.12.2013 №975. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, викладене у листі від 06.04.2017, про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, передбаченої п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», через встановлення III групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, сума якої відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» складає 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо прийняття рішення про виплату та перерахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 150 - кратного мінімуму, на день встановлення інвалідності, а саме: 182700 грн. (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) грн.
Не погодившись з даною постановою Міністерство оборони України оскаржило таку в апеляційному порядку, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. Зокрема апелянт вказує, що на час встановлення позивачу інвалідності стаття 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачала надання одноразової грошової допомоги на яку претендує позивач. Таким чином ст.16-2 вказаного Закону та ч.1 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 не поширюється на позивача.
В судових засіданнях 11.06.2018р. та 19.06.2018р. представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач в судових засіданнях 11.06.2018р. та 19.06.2018р. вимоги апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач- Військовий комісар Волинського обласного військового комісаріату повідомлявся судом про час та місце розгляду справ, однак явки представника в судове засідання не забезпечив.
В судове засідання 25.06.2018р. сторони явки представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в період з травня 1976 року по червень 1990 року в Збройних Силах СРСР. Під час проходження військової служби у 1983 році перебував на території Республіки Афганістан, що підтверджується випискою з наказу командира військової частини. 26 червня 1990 року був звільнений з дійсної військової служби у запас за хворобою, виключений із списків особового складу військової частини.
Згідно абз. 2 п. 3 Порядку затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці МСЕК. Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії від 04.06.2014 року позивачеві встановлена третя група інвалідності по зору захворювання так, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлена довічно.
Відтак позивач, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постанови Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013 року, звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, до якої додав усі необхідні документи.
В свою чергу Військовим комісаріатом було направлено позивачу лист з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю у поданих документах достатніх доказів того, що інвалідність позивачу була встановлена до моменту набрання чинності положень щодо виплати одноразової грошової допомоги замість державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців.
Листом від 06.04.2017 року Міністерства оборони України повідомило позивача про відсутність достатніх підстав для виплати йому одноразової допомоги згідно порядку, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, оскільки позивач звільнений з військової служби в 1900 році , а інвалідність первинно встановлена в 2005 році, то для виплати одноразової грошової допомоги немає законних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, первинно інвалідність, спричинену захворюванням, отриманим у період проходження військової служби позивачу було встановлено у 2005 році.
З матеріалів справи вбачається, що із заявою про отримання одноразової грошової допомоги на підставі встановлення у 2005 році ІІІ групи інвалідності позивач не звертався і одноразову допомогу не отримував, оскільки відповідне право виникло лише у 2007 році з набранням відповідними змінами до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відтак, оскільки позивач вперше звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги 07.12.2016 року, а ІІІ групу інвалідності встановлено у червні 2014 року, в даному випадку мають застосовуватись положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та редакція Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , чинна на червень 2014 року.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога),гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Як передбачено частиною другою ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом міністрів України.
Враховуючи наведені вище норми законодавства, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
При цьому, застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок ушкодження здоров'я, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Крім цього постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).
Так, пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Військового комісара Волинського обласного військового комісаріату.
Відтак судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XIIта в Порядку, визначеному Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, так як законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.
Враховуючи наведене судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Посилання апелянта на те, що на позивача не поширюється нова редакція Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є безпідставним, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" діюче законодавство пов'язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що і впливає на розмір такої допомоги.
Згідно розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2006 року №328 зазначені обмеження щодо його застосування виключно відносно осіб, звільнених з військової служби після набрання ним чинності, відсутні.
Отже, з дати набрання ним чинності цей Закон застосовується незалежно від дати звільнення з військової служби.
Також згідно п.1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 04.07.2012 року №5040-VІ, яким було затверджено нову редакцію Закону України «Про соціальний статус і правовий захист військовослужбовців і їх сімей», цей Закон набирав чинності з 1 січня 2014 року. Згідно п. 2 цього розділу Закону встановлене єдине обмеження щодо його застосування, а саме: встановити, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Відтак, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року у справі № 161/6668/17 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом 30 днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді З. М. Матковська
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 27.06.2018р.