27 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3480/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Запотічного І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Гелецького П.В.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Гілецький С.М.;
від відповідача - Ткачук Т.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018р. в адміністративній справі за позовом Кінологічного навчального центру (Військова частина 2418) Західного регіонального управління Прикордонної служби України до Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (суддя суду І інстанції: Качур Р.П.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 40 хв. 15.03.2018р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 26.03.2018р.),-
27.12.2017р. позивач Кінологічний навчальний центр (Військова частина 2418) Західного регіонального управління Прикордонної служби України звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДФС у Львівській обл. рішення № 0215401700 від 24.10.2017р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача (а.с.5-9).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано винесене відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. рішення № 0215401700 від 24.10.2017р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській обл. на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 6692 грн. 88 коп. (а.с.86-90).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДФС у Львівській обл., який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.95-96).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в 14.02.2017р., 28.02.2017р., 15.03.2017р., 29.03.2017р. позивачем перераховано єдиний внесок із грошового забезпечення військовослужбовців. У подальшому 04.04.2017р. позивачем подана заява про перерахування сплачених коштів за новими реквізитами. 27.04.2017р. вказані кошти перераховані на рахунки за правильними реквізитами.
Разом з тим, заява позивача від 04.04.2017р. про перерахування помилково сплачених коштів не відповідає вимогам Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16.01.2016р., що унеможливило виконання контролюючим органом вимог ст.43.4 Податкового кодексу /ПК/ України.
Оскільки податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування (п.п.4 і 5 ст.45 Бюджетного кодексу України), тому позивачем допущено несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Позивачем скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необгрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які підтверджені належними доказами, та ухвалив законне рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що ним були здійснені всі необхідні дії для повного і своєчасного виконання свого податкового обов'язку, через що помилкове зарахування сплачених коштів на неіснуючий бюджетний рахунок (про що позивач не був своєчасно поінформований) не може вважатися достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк (а.с.119-123).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач Кінологічний навчальний центр (Військова частина 2418) Західного регіонального управління Прикордонної служби України зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 14321498, взятий на облік як платник єдиного соціального внеску /ЄСВ/.
Позивачем здійснено сплату ЄСВ з грошового забезпечення військовослужбовців за лютий 2017 року відповідно до платіжних доручень № 152 від 27.02.2017р. на суму 2496 грн. 22 коп. та № 89 від 13.02.2017р. на суму 1041726 грн. 50 коп. (а.с.22, 23).
Також позивачем проведено сплату ЄСВ у березні 2017 року відповідно до платіжних доручень № 273 від 28.03.2017р. на суму 5314 грн. 35 коп. та № 222 від 14.03.2017р. на суму 1044855 грн. 09 коп. (а.с.24, 25).
Сплата вказаних коштів була здійснена на рахунок № 37192201021329 в УДК у Сокальському районі Львівської обл., що належав Сокальському відділенню Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл. (код за ЄДРПОУ 39852024, МФО 825014). В подальшому позивачу стало відомо, що у зв'язку з реорганізацією вказаного контролюючого органу (постанова КМ України № 892 від 04.11.2015р.) були змінені з 01.02.2017р. реквізити рахунків для перерахування ЄСВ.
Зокрема, були змінені реквізити рахунку для перерахування сум ЄСВ із грошового забезпечення військовослужбовців з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , які містяться в УДК у Сокальському районі Львівської обл. та належать Сокальському відділенню Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл.
04.04.2017р. позивачем було подано заяву (установленої форми) № 24 до Сокальського відділення Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл. про здійснення перерахування помилково сплачених сум ЄСВ на відповідні рахунки (а.с.79).
Водночас, 04.04.2017р. позивачем скеровано до начальника Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл. лист № 11/1076 про те, що позивачем випадково виявлено сплату ЄСВ на помилковий рахунок, через що просив не застосовувати фінансові санкцій стосовно нього (а.с.19-21).
Незважаючи на викладене, 24.10.2017р. відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. прийнято рішення № 0215401700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 413915 грн. 02 коп. та пеню за період з 21.03.2017р. до 27.04.2017р. у розмірі 32277 грн. 39 коп., разом на загальну суму 446192 грн. 40 коп. (а.с.10, 11).
06.11.2017р. позивач звернувся до ДФС України із скаргою № 14/3022 на вказане рішення, яку відповідно до прийнятого цим органом рішення № 20932/5/99-99-11-02-02-25 від 08.12.2017р. залишено без задоволення, а рішення - без змін (а.с.12-15, 16-18).
Під час вирішення наведеного спору колегія суддів враховує наступне.
Відносини, що виникають з приводу забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із п.1 ч.1 ст.4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є, в тому числі, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 ч.2 ст.6 зазначеного Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 1 ч.8 ст.9 цього Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (п.10 ст.9 цього Закону).
Згідно зч.11 ст.9 вказаного Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Окрім того, відповідно до ч.ч.4 та 5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, днем сплати платником суми ЄСВ є день подання платіжного документа на оплату та її прийняття банком.
Водночас, законодавцем не визначено випадки застосування до платника фінансових санкцій за своєчасну сплату ЄСВ, однак на помилковий казначейський рахунок.
Процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - кошти) визначена Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16.01.2016р.
Відповідно до п.п.5 і 6 цього Порядку повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (далі - заява).
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.
Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п.13 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п.43.4 ст.43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Під час судового розгляду з'ясовано, що позивачем своєчасно здійснено перерахування ЄСВ за лютий та березень 2017 року, підтвердженням чого є наявність відміток банківської установи про списання з банківського рахунку позивача відповідних коштів.
Покликання відповідача на невідповідність заяви про перерахування надміру чи помилково сплачених коштів спростовано долученою до матеріалів справи заявою № 24 від 04.04.2017р. (а.с.66).
Крім того, відповідно до копії переліку рахунків Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл. станом на 01.02.2017р. рахунок, на який позивачем здійснювалось перерахування ЄСВ, значився серед рахунків, якими можуть розпоряджатися особи, зазначені у картці (тимчасовій картці) із зразками підписів та відбитка печатки (а.с.78).
Також сторонами не заперечується факт перерахування коштів з помилкового рахунку на належний 27.04.2017р.
Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З наведеного слідує, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені слід встановити факт невиконання платником ЄСВ обов'язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеню.
При цьому, законодавцем визначено правопорушення, за вчинення яких до правопорушника застосовуються штрафні санкції. Зокрема, таким порушенням є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ.
Для підтвердження факту несплати ЄСВ, як узгодженої суми грошового зобов'язання, необхідно встановити, що платник ЄСВ не вчиняв дій, спрямованих на перерахування ЄСВ до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування ЄСВ до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника ЄСВ при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.2 ч.11 ст.25 вказаного Закону.
Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми ЄСВ не може вважатися достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми ЄСВ у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій і для нарахування пені.
Позивачем доведено неспростованими доказами те, що ним вживалися заходи для своєчасної та повної сплати ЄСВ, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи. За таких умов твердження відповідача про те, що помилка платника ЄСВ не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату, не ґрунтується на вимогах закону.
Водночас, відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. жодним чином не спростовано, що сплачені позивачем кошти не надійшли на єдиний казначейський рахунок, такий рахунок був закритий або не був закріплений за відповідачем.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по наведеній категорії справ, яка викладена в постанові від 02.12.2015р. в справі № 21-3920а15.
Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Із урахуванням непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відтак й покладених в основу оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, заявлений позивачем позов є обґрунтованим та підставним, через що підлягає до задоволення.
При цьому висновок суду про неправомірність рішення контролюючого органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДФС у Львівській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018р. в адміністративній справі № 813/5045/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДФС у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
І. І. Запотічний
Дата складення повного судового рішення: 27.06.2018р.