21 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/1630/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2018 року у справі №607/1554/17 (рішення ухвалено в м. Тернополі, в складі головуючого судді: Братасюка В.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними,
ОСОБА_2 06.02.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просив визнати протиправними дії ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, щодо відмови в обчислені його пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату за період роботи з 01.06.1994 по 31.05.1999 в ОСОБА_1 дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» та зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести перерахунок його пенсії з врахуванням архівної довідки від 01.06.2016 вих. №Щ-3/04-11 виданої Державним архівом Тернопільської області про заробітну плату за період роботи з 01.06.1994 по 31.05.1999 в ОСОБА_1 дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» з моменту звернення із заявою про призначення пенсії з 19.01.2017.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при обчисленні розміру його пенсійної виплати ОСОБА_1 об'єднаним управлінням ПФУ Тернопільської області безпідставно не враховано довідку про заробітну плату за період роботи з 01.06.1994 по 31.05.1999 в республіканському акціонерному комерційному агропромисловому банку «України», посилаючись на те, що первинні документи (особові рахунки по заробітній платі) велися неналежним чином.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії ОСОБА_1 об'єднаного управління ПФУ в Тернопільській області щодо призначення пенсії ОСОБА_2 без врахування Архівної довідки №Щ-3/04-11 від 01.06.2016, виданої Державним архівом Тернопільської області про заробітну плату за період роботи з 01.06.1994 по 31.05.1999 в ОСОБА_1 дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_2 з 25.11.2016 (дати призначення пенсії) з врахуванням Архівної довідки №Щ-3/04-11 від 01.06.2016, виданої Державним архівом Тернопільської області про заробітну плату за період роботи з 01.06.1994 по 31.05.1999 в ОСОБА_1 дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» та виплатити недоотриману пенсію з урахуванням раніше здійснених виплат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відділом контрольно-перевірочної роботи повідомлено, що провести зустрічну перевірку довідки №Щ-3/04-11 від 01.06.2016 про заробіток для обчислення пенсії, яка видана Державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.06.1994 по 31.05.1999 в ОСОБА_1 дирекції акціонерно-комерційного агропромислового банку «Україна» немає можливості, оскільки первинні документи (особові рахунки по заробітній платі) даної організації велися неналежним чином, а тому вважає, що проводити перерахунок пенсії позивачки з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 1994 по 1999 роки немає підстав.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, зазначив, що неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у даному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25.11.2016.
ОСОБА_1 об'єднаного управління ПФУ Тернопільської області №1295/04 від 23.01.2017 позивачу відмовлено у призначенні пенсії та повідомлено, що призначити пенсію з урахуванням заробітної плати за п'ять років до липня 2000 року згідно поданої ним довідки №Щ-3/04-11 від 01.06.2016, виданої Державним архівом Тернопільської області за період з 01.06.1994 по 31.05.1999, немає можливості, оскільки первинні документи (особові рахунки по заробітній платі) по акціонерному комерційному агропромисловому банку «Україна» велися неналежним чином, що встановлено актом №228 від 22.11.2016 про результати перевірки достовірності подання довідки про заробіток для обчислення пенсії складеного спеціалістами відділу контрольно-перевірочної роботи ОСОБА_1 об'єднаного управління ПФУ Тернопільської області.
Позивач, не погоджуючись з діями ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у виплаті йому пенсії з врахуванням поданої ним довідки про заробітну плату звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не представлено суду жодного доказу неможливості проведення зустрічної перевірки достовірності наданої довідки та не обґрунтовано в чому саме полягає неналежність ведення особових рахунків по заробітних платах працівників акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», що також спростовується висновком експерта від 27.09.2017 №575/17-22, а тому позивач має право на призначення та перерахунок пенсії з врахуванням архівної довідки №Щ-3/04-11 від 01.06.2016, виданої Державним архівом Тернопільської області про заробітну плату за період роботи з 01.06.1994 по 31.05.1999.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого 12 серпня 1993 року постановою Кабінету Міністрів України № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно підпункту в) пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 22-1 від 25.11.2005 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005) - до заяви про призначення пенсії за віком додається довідка про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу до 01.07.2000, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2, додатком 3.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 видно, що 12.05.1994 прийнятий на роботу у порядку переводу на посаду оператора відділу фінансової безпеки в ОСОБА_1 дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», 23.12.1999 був звільнений з роботи.
Окрім цього, позивачем подано Архівну довідку №Щ-3/04-11 про трудовий стаж від 01.06.2016 та копії особових рахунків по заробітній платі за період роботи з 1994 по 1999 роки.
Колегія суддів також враховує, проведену судово-економічну експертизу. Згідно висновку експерта №575/17-22 від 27.09.2017 встановлено, що за період роботи ОСОБА_2 з 01 червня 1994 року по 31 травня 1999 року сума нарахованої заробітної плати згідно даних особових рахунків співробітника банку «Україна» по заробітній платі складає 14116,28 гривень, сума нарахованої заробітної плати за виключенням сум одноразової матеріальної допомоги, оплати харчування - 13181,78 грн., сума виплаченої заробітної плати - 10610,91 гривень; розходжень у сумах нарахованої заробітної плати працівника ОСОБА_2 за період з 01.06.1994 по 31.05.1999, вказаної в особових рахунках співробітника банку «Україна» по заробітній платі та вказаних в архівній довідці від 01.06.2016 №Щ-3/04-11 не встановлено.
Щодо відповідності суми виплаченої заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01.06.1994 по 31.05.1999 даним архівної довідки встановити не можливо, так як в архівній довідці дані щодо виплачених ОСОБА_2 сум заробітної плати - відсутні; сума внесків до Пенсійного фонду України із заробітної плати ОСОБА_2 відповідно до особових рахунків за період з червня 1994 року по травень 1999 року складає 239,43 грн.; до Пенсійного фонду України із заробітної плати ОСОБА_2 утримувався збір у розмірі 1% від суми нарахованої заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2018 року у справі №607/1554/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повне судове рішення складено 26.06.2018