26 червня 2018 року справа №423/3341/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області про закриття провадження від 20 лютого 2018 року у справі № 423/3341/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України про визнання неправомірним рішення про застосування фінансових санкцій,-
20 листопада 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Попаснянського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій в частині винесення рішення про застосування фінансових санкцій № 120005/1226 від 17 серпня 2015 року, скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 120005/1226 від 17 серпня 2015 року (а.с. 4-5).
Ухвалою Попасняннського районного суду Луганської області від 20 лютого 2018 року закрито провадження у справі (а.с. 42-43).
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу із роз'ясненням до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи (а.с.49-50).
Згідно приписів пункту 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та наданого відзиву на апеляційну скаргу, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду - скасувати з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Відповідно до зазначеного, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з наступного.
У зв'язку з тим, що дана справа не може бути розглянута місцевим загальним судом, як адміністративним, а можливість передати справу до окружного суду - відсутня, суд вважає необхідним закрити провадження у даній справі на підставі положень статті 238 Кодексу адміністративного судочинства (в новій редакції), якою передбачено закриття провадження у справі, у разі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства у місцевому загальному суді.
Суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Згідно статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
- оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
- уточнення списку виборців;
- оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
- оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
- примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
- примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
- затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
- продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
- затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
- затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.
Окружним адміністративним судам, згідно з вимогами частини 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Позивач звернулась з позовом про визнання неправомірними дій в частині винесення рішення про застосування фінансових санкцій № 120005/1226 від 17 серпня 2015 року та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 120005/1226 від 17 серпня 2015 року.
Ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 20 лютого 2018 року закрито провадження у справі на підставі статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) та зазначено, що на час відкриття провадження у даній справі (24 листопада 2017 року), згідно із положеннями пункту 1 частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 06 липня 2005 року) дана справа була підсудна окружному адміністративному суду і це було підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
При цьому, за новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, згідно положень частини 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа також підлягає розгляду в окружному адміністративному суді.
Суд першої інстанції зробивши вірний висновок про те, що ця справа підлягає розгляду окружним адміністративним судом, закрив провадження у справі на підставі статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, через неможливість розгляду справи місцевим загальним судом, як адміністративним та відсутністю можливості передати справу до окружного суду.
Однак, положеннями статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік підстав закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, зазначений перелік не містить вимог, на які посилається суд першої інстанції.
Отже, порушення позивачем при зверненні з позовом до суду правил предметної підсудності не може мати наслідок закриття провадження у справі.
Суд апеляційної зазначає, що суд першої інстанції прийшов вірно до висновку, що згідно із положеннями пункту 1 частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 06 липня 2005 року) дана справа була підсудна окружному адміністративному суду. При цьому, за новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, згідно положень частини 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа також підлягає розгляду в окружному адміністративному суді.
Однак, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги висновок суду першої інстанції щодо відсутності можливості передачі справи до окружного суду, оскільки пунктом 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції від 03 жовтня 2017 року) передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи положення статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції встановивши порушення позивачем при зверненні до суду з позовом правил предметної підсудності, повинен був застосувати до спірних відносин аналогію правил статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України та передати цю адміністративну справу на розгляд до належного адміністративного суду, яким є Луганський окружний адміністративний суд.
Згідно до частини 3 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи та вирішення питання передачі справи з одного адміністративного суду до іншого, оскільки ухвалене судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись статтями 294, 308, 311, 312, 315, 320, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області про закриття провадження від 20 лютого 2018 року у справі № 423/3341/17 - задовольнити.
Ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області від 20 лютого 2018 року у справі № 423/3341/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України про визнання неправомірним рішення про застосування фінансових санкцій - скасувати.
Справу № 423/3341/17 направити до Попаснянського районного суду Луганської області для продовження розгляду справи.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
ОСОБА_3