26 червня 2018 року справа №812/380/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року у справі № 812/380/18 (головуючий суддя І інстанції - Свергун І.О.), складене в повному обсязі 20 квітня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
14 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про:
- визнання бездіяльності управління щодо не здійснення позивачу підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з зростанням рівня інфляції (індексу споживчих цін) з 01 січня 2013 року протиправною;
- зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом підвищення розміру пенсії на відсотки зростання рівня інфляції індексу споживчих цін в Україні з 01 січня 2013 року та виплатити позивачу недоотриману суму пенсії з 01 січня 2013 року (а.с. 2-3).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року залишено позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області в частині позовних вимог: про визнання протиправною бездіяльності управління щодо нездійснення ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії відповідно до статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку зі зростанням рівня інфляції (індексу споживчих цін) з 01 січня 2013 року по 11 серпня 2017 року; зобов'язання управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” шляхом підвищення розміру пенсії на відсотки зростання рівня інфляції індексу споживчих цін в Україні з 01 січня 2013 року по 11 серпня 2017 року та виплатити недоотримані суми за період з 01 січня 2013 року по 11 серпня 2017 року без розгляду (а.с. 55-56).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо нездійснення ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії у зв'язку зі зростанням рівня інфляції (індексу споживчих цін) з 12 серпня 2017 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом підвищення розміру пенсії у зв'язку зі зростанням рівня інфляції (індексу споживчих цін) з 12 серпня 2017 року (а.с. 57-61).
Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтуванні апеляційної скарги управлінням зазначено, що з 01 травня 2012 року позивачу зменшено пенсію згідно акту зустрічної перевірки, проведеної у лютому 2012 року. На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду позивачу перераховано пенсію відповідно до постанови Лисичанського міського суду від 17 червня 2013 року № 2-а-415/98/13. З 01 вересня 2015 року розмір пенсії позивача склав 7 287,00 грн., з яких 7 175,02 грн. - пенсія за рішенням суду та 111,98 грн. - індексація. З 01 травня 2016 року розмір пенсії позивача становить 7175,02 грн. (пенсія за рішенням суду).
Вважає, що пенсія виплачується вірно за рішенням суду (а.с. 66-67).
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомляли судом належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м. Лисичанську та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам ІІ групи (а.с. 25-27).
З 01 травня 2012 року позивачу зменшено пенсію згідно акту зустрічної перевірки від 03 лютого 2012 року, в ході якої виявлено відсутність первинних документів щодо суми розрахованої заробітної плати, яку відображено в довідці № 202, виданій ВАТ “Лисичанський завод ГТВ” (а.с. 34-35).
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 16 квітня 2013 року у справі № 415/2154/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 у раніше призначеному обсязі державної пенсії з 01 травня 2012 року протиправними; визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо винесення розпоряджень № 195803 від 17 квітня 2012 року і № 195803 від 07 листопада 2012 року про призначення ОСОБА_1 пенсії протиправними; визнано недійсними розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від № 195803 від 17 квітня 2012 року і № 195803 від 07 листопада 2012 року про призначення пенсії ОСОБА_1; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити ОСОБА_1 виплату державної пенсії на умовах та в розмірі згідно розпорядження про призначення пенсії від 23 листопада 2011 року та виплатити недоотримані суми пенсії з 01 травня 2012 року (а.с. 12-15).
Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську від 12 квітня 2018 року доплата індексації ОСОБА_1 проводилася з травня по червень 2014 року та з вересня 2014 року по квітень 2016 року. Пенсія, призначена за рішенням суду, не підлягає індексації, тому індексація пенсії ОСОБА_1 провадилась безпідставно. Переплата індексації пенсії з 01 травня 2014 року по 30 квітня 2016 року складає 2 642,94 грн. З 01 травня 2016 року виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться згідно рішення суду в сумі 7 175,02 грн. (а.с. 48-49).
Фактично спірним питанням даної справи є правомірність/протиправність дій позивача щодо не індексації пенсії позивачу, яка виплачується за рішенням суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності невиплати ОСОБА_1 індексації пенсії.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються, Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 97 Закону № 1788-ХІІ пенсії щороку підвищуються відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менш як на 2 проценти заробітку, з якого обчислено пенсію (стаття 64). В усіх випадках зазначене підвищення не може бути менше 2 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 67 Закону № 1058-ІV конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282).
Відповідно до ст. 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Статтею 4 цього закону встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Із аналізу вказаної норми права вбачається, що необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених вказаним вище пунктом Порядку № 1078, є підвищення пенсії відповідно до законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, підвищення пенсії позивача відбулося не внаслідок перерахунку пенсії у зв'язку з вимогами законодавства про черговий перерахунок, а у зв'язку з тим, а на підставі судового рішення, яким встановлено протиправність дій управління щодо виплати пенсії позивачу у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що під “підвищенням пенсії” розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У даному випадку, пенсія позивачу була неправомірно не донарахована (його право поновлено рішенням суду), відтак, нарахування пенсійних виплат в належному обсязі не є “підвищенням пенсії” в розумінні пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виконання відповідачем судового рішення про перерахунок неправильно призначеного розміру пенсії не є підвищенням розміру пенсії у розумінні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, а відтак, доводи апелянта, що правомірності дій в частині не проведення індексації пенсії, встановленої рішенням суду не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що період, за який донараховано пенсію, та час фактичної виплати донарахованих сум не співпадають, тому перерахунок здійснений згідно судового рішення не може бути підставою для вчинених відповідачем дій щодо припинення виплати індексації.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що об'єктом індексації є пенсія, яку позивач отримує щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 101 відсоток, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року в справі № 21-390а13, від 17 лютого 2016 року в справі № 21-5368а15.
Суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта на відсутність у Пенсійного органу видатків на фінансування проведення індексації пенсії, з огляду на наступне.
Відсутність в бюджеті Пенсійного фонду України коштів на фінансування проведення індексації пенсії не може бути законною підставою для не проведення індексації пенсії, що порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року у справі № 812/380/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.
Судді Т.Г.Арабей
ОСОБА_2
ОСОБА_3