Дата документу 22.06.2018
Справа № 334/6084/17
Провадження № 2/334/1175/18
22 червня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
при секретарі Лапі М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням,
Позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням. В позові зазначила, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить 1/3 частина квартири за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів/вул. Богдана Хмельницького, буд.21/24, кв.30 та 2/3 частина квартири за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів/вул. Богдана Хмельницького, буд.21/24, кв.30 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.05.2013 року, укладеного позивачкою з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого приватним Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5
Позивачка ОСОБА_3 зареєстрована і проживає у вказаній квартирі, яка є її власністю. Окрім позивачки, в квартирі залишилася зареєстрованою ОСОБА_2, яка не знялася з реєстрації.
Реєстрація відповідачки в квартирі створює позивачці перешкоди у користуванні квартирою, оскільки вимушена сплачувати комунальні платежі, які нараховуються на відповідачку.
Позивачка просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №30 будинку №21/24 по пр. Металургів/вул. Богдана Хмельницького у м. Запоріжжя.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.
У відповідності до п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивачка в судовому засідання позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням, що належить позивачці на праві власності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи була повідомлена вчасно за місцем реєстрації рекомендованою кореспонденцією.
Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши позивача, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1/вул. Богдана Хмельницького у м. Запоріжжя належить ОСОБА_1. Так, 1/3 частка квартири за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів/вул. Богдана Хмельницького, буд.21/24, кв.30 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №955, та 2/3 частки квартири за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів/вул. Богдана Хмельницького, буд.21/24, кв.30 на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2013 року, укладеного між продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1, який посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №960. (а.с. 5-9)
Після продажу своєї частки ОСОБА_2 не знялася з реєстрації добровільно та зареєстрована в даній квартирі до цього часу.
Позивачці, як власнику житла доводиться нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти,користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправнопозбавлений права власності, право приватної власності є непорушним
Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що коженмає право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніжз підстав і в порядку визначеним законом.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Згідност. 319 ЦК України, власникволодіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник маєправо вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно до ч. 1 ст.383 ЦК України власник власника житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що право користування житловим приміщенням власником житла є одним із засобів реалізації права власності і похідним від права власника на житло, таким чином внаслідок припинення права власності на житлове приміщення, особа втрачає і право користування цим приміщенням.
З'ясувавши обставини справи та оцінивши сукупність наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2, не є членом сім'ї позивача ОСОБА_1 у розумінні ст.156 ЖК України, є колишнім власником спірної квартири, яка в силу вимог ст.346 ЦК України через укладання договору відчуження квартири, який є чинним і недійсним не визнаний, втратила право користування та проживання в даній квартирі.
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, вирішення питання про зняття особи з реєстрації місця проживання залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.
Згідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Судом встановлено, що відповідачка, ОСОБА_2, є попереднім власником квартири, та втратила право користування даною квартирою, однак добровільно з реєстраційного обліку не знялася, та залишається зареєстрованою у квартирі, що спричиняє новому власнику, позивачці додаткові матеріальні витрати та чинить перешкоди у здійсненні права власності.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись Конституцією України,ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 346, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 9, 156 ЖК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1, в користуванні квартирою №30 будинку №21/24 по пр. Металургів/вул. Богдана Хмельницького у м. Запоріжжя, що належить їй на праві власності, визнавши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №30 будинку №21/24 по пр. Металургів/вул. Богдана Хмельницького у м. Запоріжжя.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду буде виготовлено - 25 червня 2018.
Суддя: Баруліна Т. Є.